ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.01.2021Справа № 910/9167/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/9167/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Авіаком";
доДержавного підприємства "Завод 410 ЦА";
простягнення 116 018,77 грн.
без повідомлення учасників справи.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Авіаком" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 116 018,77 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором № УМТЗ-19-2019/3 від 19.06.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 103 860,77 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 088,62 грн., 3% річних у розмірі 2 799,95 грн. та 7 % штрафу 7 270,20 грн.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.
Через відділ діловодства суду 07.09.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував проти позовних вимог, вказаючи, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, виконання позивачем умов договору поставки належним чином та прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості у розумінні приписів ст. ст. ст. 673, 674 Цивільного кодексу України. Відповідач заперечуючи проти позовних вимог також вказував, що позивачем не надано до позову документів передбачених авіаційними правилами та умовами договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства - виробника та доказів надходження таких документів покупцю.
Через відділ діловодства суду 15.09.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній заперечував проти обставин, викладених відповідачем у своєму відзиві.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Авіаком" та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" 19.06.2019 р. було укладено договір № УМТЗ-19-219/3 купівлі продажу.
Згідно п.1.1. договору, продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (надалі-Специфікації).
Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума цього договору на момент його укладення складає 103 860,00 грн.
Відповідно до п.1.2 цього договору та специфікації №1(Додаток № 1№ УМТЗ-19-219/3 купівлі-продажу від 19.06.2019 р.), товаром, який поставлявся є літакові запасні частини. Код ДК 021:2015-34731000-0, зокрема, генератор ГС-25Б (надалі- Товар).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на суму 103 860,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актом передачі-прийняття товару від 21.06.2019 та видатковою накладною № РН-0000012 від 21.06.2019 р.
Поставлений товар був отриманий без зауважень та претензій щодо якості та кількості, що підтверджується вищевказаним актом передачі-прийняття товару та товарно-транспортною накладною.
Згідно умов оплати, що вказані в Специфікації, ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАВОД 410 ЦА" зобов'язане оплатити вартість товару в 100%-ому розмірі протягом 30 банківських днів після поставки товару та проведення ВТК.
Відповідно до підпункту 6.1.1. договору, обов'язком покупця є своєчасна та в повному обсязі оплата за поставлені товари.
Однак, відповідач в порушення договірних умов, не здійснив повну оплату отриманого товару, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом не день розгляду справи становить 103 860,00 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказував, що позивачем не надано до позову документів передбачених авіаційними правилами та умовами договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства - виробника та доказів надходження таких документів покупцю
Відповідно умов оплати, що вказані в Специфікації, ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАВОД 410 ЦА" зобов'язане оплатити вартість товару в 100%-ому розмірі протягом 30 (тридцяти) банківських днів після поставки товару та проведення ВТК.
Позивач зазначає, що передав паспорти виробника та всі необхідні сертифікати на адресу відповідача разом з Товаром та супровідною документацію, що підтверджується приміткою в Акті приймання-передачі товару від 21.06.2019р., за змістом якої сторони претензій одна до одної не мають. Акт є документом для проведення розрахунків з продавцем.
Відповідно до положень п. 2.5 договору передбачений обов'язок покупця письмово повідомити позивача про наявні претензії до кількості та якості товару, якщо такі виникли після прийомки товару.
Згідно з п. 2.6. договору, у випадках виявлення невідповідності якості товару, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця протягом 10 календарних днів з моменту отримання Товару.
Жодних листів та/або претензій відповідача щодо якості товару матеріали справи не містять.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлений товар суду не надано, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 103 860,00 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар, а відповідач належними і допустимими доказами не довів суду належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № УМТЗ-19-219/3 у сумі 103 860,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також за прострочення строків оплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.3. договору нарахував та просить стягнути з відповідача 7 270,20 грн. штрафу.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язань за договором понад тридцять днів, з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю у розмірі 7 270,20 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2088,62 грн. інфляційних втрат та 2799,95 грн. 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 2799,95 грн. та 2088,62 грн. відповідно за визначений позивачем період.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Авіаком" (01103, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 18; код ЄДРПОУ 24258565) 103 860 (сто три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 7 270 (сім тисяч двісті сімдесят) грн. 20 коп. штрафу, 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 2 799 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп. 3% річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко