ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 січня 2021 року Справа № 903/636/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року (ухваленого суддею Вороняк А. С., повний текст складено 30 листопада 2020 року) у справі №903/636/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-1"
про виселення з нежитлового приміщення
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року частково задоволено клопотання ТОВ "Тейлор Холд" №93 від 19 жовтня 2020 року про зупинення провадження у справі №903/636/20. Провадження у справі №903/636/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "САТУРН-11" про виселення з нежитлового приміщення - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/423/20, що розглядається Господарським судом Львівської області. У задоволенні клопотання ТОВ "Тейлор Холд" №93 від 19 жовтня 2020 року про зупинення провадження у справі №903/636/20 в іншій частині - відмовлено.
Вказана ухвала мотивована тим, що АТ КБ "ПриватБанк" в обґрунтування вимог про виселення ТОВ "Тейлор Холд" з нежитлових приміщень посилається, зокрема, на те, що вищезазначене майно перейшло у володіння власника - АТ КБ "ПриватБанк" саме після підписання актів про передачу майна стягувачу, складених приватним виконавцем при виконанні виконавчого напису №2 виданого 09 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.. Тому, правомірність вчинення вищевказаного виконавчого напису нотаріуса впливає на подальший результат розгляду даної справи. При цьому, при розгляді справи №903/636/20 суд не вправі самостійно встановлювати правомірність вчинення вищевказаного виконавчого напису нотаріуса, так як така вимога не є предметом спору у даній справі, а відповідно до пункту 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час правомірність вчинення виконавчого напису №2 приватним нотаріусом Остапенком Є.М. 09 січня 2020 року є предметом спору у справі №914/423/20, що перебуває в провадженні Господарського суду Львівської області. Таким чином, при вирішенні спору у справі №903/636/20, існує об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення справи №914/423/20 Господарським судом Львівської області.
В іншій часині клопотання судом було відмовленоза безпідсавністю та відсутністю доказів про відкриття провадження у справі № 910/3414/20.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року у справі №903/636/20 та скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що можливість здійснювати володіння, користування та розпорядження своїм майном банк зможе лише після того, як таке майно буде повернуто банку. Обов'язок повернути майно власнику - банку виник у ТОВ "Тейлор Холд" внаслідок розірвання первинних договорів фінансового лізингу. Обов'язок щодо повернення майна власнику внаслідок припинення договорів лізингу, встановлено статтею 785 Цивільного кодексу України, а також умовами договорів фінансового лізингу. Саме у зв'язку із неповерненням банку такого майна, останній був змушений звернутися до суду за захистом свого права власності. Тобто, банк зазначає про порушення свого права володіння, користування, розпорядження та просить суд у цій справі його захистити. В той же час, суду не потрібно встановлювати правомірність вчинення виконавчих написів нотаріуса, оскільки цього не вимагає суть і предмет спору. Крім того, результат розгляду справи №914/423/20 (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) жодним чином не впливає на обов'язок ТОВ "Тейлор Холд" повернути в добровільному порядку майно власнику з підстави розірвання договору лізингу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року у справі №903/636/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року у справі №903/636/20. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
04 січня 2021 року від АТ КБ "Приватбанк" надійшли письмові пояснення. у яких заявник просить врахувати факт скасування судом апеляційної інстанції ряду аналогічних судових рішень, якими було зупинено провадження у справах за позовами банку про виселення із нежитлових приміщень.
Від відповідача - ТОВ "Тейлор Холд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а ухвалу про зупинення провадження у справі залишити без змін. Відповідач зазначає, що звернення з даним позовом АТ КБ "Приватбанк" про виселення з нежитлових приміщень, виключно у зв'язку з односторонньою відмовою від договору фінансового лізингу є передчасним та таким що задоволенню не підлягає. Також, відповідач стверджує, що встановлення правомірності вчинення виконавчого напису нотаріуса про повернення лізингового майна лізингодавцю впливає на подальший результат розгляду даної справи, а відтак і наявності у останнього права здійснювати володіння, користування та розпорядження вказаним майном, має важливе значення для об'єктивного вирішення даного спору.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати в частині, якою було зупинено провадження у справі.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося в Господарський суд Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11", про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд" у примусовому порядку з нежитлового приміщення за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с.Чаруків, вул. Вокзальна, буд.146.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем - ТОВ "Сатурн-11" був укладений договір фінансового лізингу №4С16069ЛИ. Пізніше, нерухоме майно, що є предметом договору лізингу, ТОВ "Сатурн-11" передало в оренду відповідачу - ТОВ "Тейлор Холд" на підставі договору оренди (суборенди) №1/18 від 22 березня 2018 року. З 17 грудня 2019 року позивач скористався своїм законним правом та розірвав договір фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20 серпня 2016 року, в зв'язку з чим слід вважати, що договір оренди (суборенди) №1/18 від 22 березня 2018 року припинив свою дію одночасно з припиненням договору лізингу. В рамках виконавчого провадження №61254082 приватним виконавцем Пиць А.А. були вчинені заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме проведено заходи повернення у ТОВ "Сатурн-11" нерухомого майна та передачу його власнику - АТ КБ "ПриватБанк", у тому числі, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с.Чаруків, вул. Вокзальна, буд.146, загальною площею 38,4 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 995349007228). Про передачу нерухомого майна було складено Акт про передачу майна, що зазначено у виконавчому документі стягувачу, які було підписано приватним виконавцем, представниками АТ КБ "ПриватБанк" та двома понятими. Після підписання Актів про передачу майна зазначеного у виконавчому документі стягувачу, вищезазначене нерухоме майно, перейшло у володіння власника - АТ КБ "Приватбанк". З моменту повернення приватним виконавцем майна від ТОВ "Сатурн-11" та передачею його власнику - АТ КБ "Приватбанк", всі особи, що перебувають на території об'єкту по вищезазначеним адресам, перебувають там незаконно. Всі правові підстави, які надавали таким особам перебувати та користуватися майном банку припинилися. Однак, на вимогу АТ КБ "Приватбанк" ТОВ "Тейлор Холд" категорично відмовилося звільнити приміщення та своїми незаконними діями створюють перешкоди АТ КБ "ПриватБанк" в користуванні своїми правами власника нерухомого майна.
19 жовтня 2020 року на адресу суду місцевого господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Тейлор-Холд" про зупинення провадження у справі, в якому відповідач зазначає, що на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/423/20 за позовом ТОВ "Сатурн-11" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2 від 09 січня 2020 року щодо вилучення у ТОВ "Сатурн-11" та повернення АТ КБ "Приватбанк" об'єктів лізингу за договором фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20 серпня 2016 року. На думку відповідача, у разі задоволення вищевказаного позову у позивача перестануть існувати підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги у даній справі. Крім того, згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі №910/3414/20 частково задоволено заяву в тому числі ТОВ "Тейлор - Холд" про забезпечення позову та заборонено АТ КБ "Приватбанк" та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо повернення та/або витребування об'єктів лізингу, в тому числі за договором фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20 серпня 2016 року, а тому винесення рішення по даній справі може суперечити діючій ухвалі Господарського суду міста Києва та порушить принцип обов'язковості судового рішення. Відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішень по справах: №914/423/20 за позовом ТОВ "Сатурн-11" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису; №910/3414/20 за позовом ТОВ "Тейлор Холд" до АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Сатурн-11" про визнання недійсними договорів та визнання права користування або до скасування заходу забезпечення позову ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 березня 2020 року по справі №910/3414/20.
Розглянувши заяву ТОВ "Тейлор Холд" про зупинення провадження у справі, місцевий господарський суд прийшов до висновку про її задоволення, оскільки при вирішенні спору у справі №903/636/20 існує об'єктивна неможливість розгляду справи №903/636/20 до вирішення справи №914/423/20 Господарським судом Львівської області. Господарський суд зазначив, що в даному випадку саме зупинення провадження у справі №903/636/20 до вирішення пов'язаної з нею справи №914/423/20 надасть можливість в подальшому об'єктивно розглянути зазначену справу, так як будуть наявні докази, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку зможе встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В провадженні Господарського суду Волинської області знаходиться справа №903/636/20 за позовом Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11", про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд" у примусовому порядку з нежитлового приміщення за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с.Чаруків, вул. Вокзальна, буд.146.
Позивач, заявляючи вимогу про виселення з нежитлових приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", мотивує її тим, що з 17 грудня 2019 року банк скористався своїм законним правом та розірвав договір фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20 серпня 2016 року, в зв'язку з чим договір оренди (суборенди) №1/18 від 22 березня 2018 року припинив свою дію одночасно з припиненням договору лізингу.
Поряд з цим, в рамках виконавчого провадження № 61254082 приватним виконавцем Пиць А.А. були вчинені заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме проведено заходи повернення від ТОВ "Сатурн-11" нерухомого майна та передачу його власнику - АТ КБ "ПриватБанк", у тому числі, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с.Чаруків, вул. Вокзальна, буд.146, загальною площею 38,4 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 995349007228). Про передачу нерухомого майна було складено Акт про передачу майна, що зазначено у виконавчому документі стягувачу, які було підписано приватним виконавцем, представниками АТ КБ "ПриватБанк" та двома понятими.
В той же час, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" до Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса від 09 січня 2020 року №2 про вилучення у ТОВ "Сатурн-11" і повернення АТ КБ "Приватбанк" об'єктів лізингу згідно договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20 серпня 2016 року - прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/423/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2020 року предметом спору у справі №914/423/20 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса №2 від 09 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За наведеною нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Враховуючи приписи пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №924/645/18 та від 20 грудня 2019 року у справі № 910/13234/18, від 13 вересня 2019 року у справі №912/872/18, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/974/18.
Однак, місцевий суд в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи №903/636/20, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Місцевий господарський суд, зупиняючи провадження у справі №903/636/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/423/20, зазначив, що результат розгляду справи № 914/423/20 безпосередньо впливає на результат розгляду справи № 903/636/20, оскільки позовні вимоги у справі про виселення з нежитлових приміщень грунтуються на виконавчому написі нотаріуса, який оскаржується в межах справи №914/423/20.
Втім вказані висновки місцевого суду не містять обґрунтування того, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а за цих обставин, згідно із положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи.
Зокрема, суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку підставам позову у даній справі, а саме твердженню позивача про факт розірвання договору фінансового лізингу у відповідності до п. 5.1 договору та розділу 8 договору, а також повідомлення банку від 03.12.19 про розірвання договору фінансового лізингу з 17.12.2019 (т. 1 а.с. 71).
Так, відповідно до п.п. 5.1.8 п. 5.1 Договору лізингу, Банк має право відмовитися від Договору і вимагати повернення Майна, якщо Лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови банку від Договору, Договір вважається розірваним з дати зазначеної Банком у повідомлені про відмову від Договору.
Відповідно до пп. 8.2.3. п. 8.2 Розділу 8 Договору лізингу, цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банка шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках: у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів.
Суд не дослідив чи дії банку в частині односторонньої відмови від договору відповідають його умовам та є законними, тобто чи підтверджується факт розірвання договору фінансового лізингу, якщо так, які наслідки такого припинення в частині зобов'язань лізингоодержувача щодо повернення майна, та як ці наслідки впливатимуть на правочини лізингоодержувача з третіми особами щодо лізингового майна.
А тому слід вважати, що суд, не з'ясувавши підстав позову, помилково дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до вирішення спору щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та не дослідив обгрунтованості твердження заявника, чи насправді скасування виконавчого напису призведе до припинення існування підстав, на яких грунтується позов.
Отже, не звернувши уваги на наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, чим порушив приписи пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.
Крім того, слід звернути увагу на поведінку ТОВ "Тейлор Холд", який вважаючи, що виконавчий напис нотаріуса є підставою позовних вимог у справі № 903/636/20 замість подачі зустрічного позову у даній справі посилається на подання іншим відповідачем - ТОВ "Сатурн-11" позову в справі № 914/423/20, у якій ТОВ "Сатурн - 11" просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, однак заявником не обґрунтовано неможливість подачі зустрічного позову у даній справі. Також, варто зауважити, що ТОВ "Тейлор Холд" не є учасником у справі № 914/423/20.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору в розумний строк є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 914/423/20, оскільки оскарження виконавчих написів не пов'язане із підставами позову банку, вчинення або не вчинення виконавчого напису не стосується питання розірвання договорів лізингу та оренди, проведені виконавчі дії стосуються виключно процедури повернення майна від лізингоодержувача та не стосуються питання правомірності/неправомірності факту розірвання (припинення) договорів лізингу та оренди.
Закон України "Про фінансовий лізинг", а саме стаття 7, не пов'язує момент виникнення права володіння, користування, розпорядження у лізингодавця з моментом повернення майна за виконавчим написом нотаріуса, оскільки таке право на повернення виникає після розірвання договору лізингу та є порушеним у випадку неповернення майна лізингодавцю. Закон надає право вибору лізингодавцю і останній не зобов'язаний вимагати повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, а може і в судовому порядку захищати своє право власності. Пов'язаність двох справ окремими обставинами не може свідчити про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки, незалежно від результату розгляду справи №914/423/20, у місцевого господарського суду достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.
Окрім того, оскаржуваною ухвалою місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Тейлор Холд" № 93 від 19 жовтня 2020 року про зупинення провадження до скасування заходів забезпечення позову у справі № 910/3414/20, оскільки визначений заявником випадок не є правовою підставою, встановленою ст. ст 227, 228 ГПК України. Також апеляційний суд погоджується з висновом суду першої інстанції, що відсутність доказів відкриття провадження у справі № 910/4040/20 є підставою для відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішення у справі № 910/4040/20. Окрім того, перевіривши інформацію ЄДРСР щодо ходу розгляду справи № 910/4040/20, колегією суддів встановлено, що ухвалою від 12.01.2021 позовну заяву у справі № 910/4040/20 про визнання недійсними договорів та визнання права користування залишено без руху та надано час для усунення недоліків позову.
Відповідно до статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права при повному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи, а тому ухвала Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року у справі № 903/636/20 підлягає частковому скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 227-229, 255, 269, пунктом 6 частини 1 статті 275, статтями 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року у справі № 903/636/20 задоволити частково.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 листопада 2020 року у справі № 903/636/20 скасувати в частині зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/423/20. Відмовити ТзОВ "Тейлор Холд" в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 903/636/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 914/423/20.
В іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Справу №903/636/20 направити до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "15" січня 2021 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Філіпова Т.Л.