ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 січня 2021 року Справа № 918/912/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
апелянта - Дупак В.Г. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06 жовтня 2020 року у справі № 918/912/20 (суддя Качур А.М.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 жовтня 2020 року повернуто фізичній особі ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм процесуального права.
Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху, та надано заявнику 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків заяви, а саме надання суду:
- доказ авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
- відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Оскільки, строк для усунення недоліків заяви сплив 02 жовтня 2020 року, а заявник недоліки заяви у строк, визначений ухвалою суду від 16 вересня 2020 року, не усунув, місцевий господарський суд повернув заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без розгляду на підставі статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 6 ст. 174 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з нормами ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (Книга Четверта. Відновлення платоспроможності фізичної особи).
Приписами ч.3 ст.37 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд констатує, що заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник подав без додержання вимог статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, згідно з вимогами пункту 8 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з приписами частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що сума авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень та складає 31 530,00 грн (2 102,00 * 5 * 3 = 31 530,00).
Частиною третьою статті 116 Кодексу встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Як вбачається з матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржником не додано доказів, які підтверджують здійснення ним авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі.
Разом з тим, в основу апеляційної скарги покладені доводи про відсутність грошових коштів на сплату авансового внеску та можливість здійснення витрат на оплату послуг арбітражного керуючого після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за рахунок кредиторів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок боржника авансувати вищенаведену суму до звернення з відповідною заявою до суду передбачений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Також, ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства не містить альтернативного положення про можливість розподілити між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язаних з виконанням повноважень у справі, а також створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, як того просить заявник.
При цьому, підстави для застосування судом аналогії закону в даному конкретному випадку відсутні у зв'язку з однозначним врегулюванням даного питання про обов'язок боржника-фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Позаяк, суд у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для звільнення боржника здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого, з покладенням такого обов'язку на кредиторів на стадії прийняття до розгляду заяви про неплатоспроможність.
Також безпідставними є посилання апелянта на обмеження в доступі до правосуддя, надмірність тягара для неплатоспроможного боржника в разі авансування витрат, використовуючи при цьому практику Європейського суду з прав людини, помилково ототожнивши винагороду арбітражного керуючого та судовий збір.
Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Вказаний Закон встановлює обов'язковість сплати судового збору у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство і не передбачає сплати судового збору, якщо таку заяву подає боржник (виняток становлять заяви про затвердження плану санації, реструктуризації, але які подаються до відкриття провадження у справі про банкрутство).
Виходячи з вищенаведеної норми, держава врахувала можливість надмірного тягара для неплатоспроможного боржника, який має право, а в деяких випадках і зобов'язаний звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, на заявника - боржника в даній справі не покладено обов'язок сплати судового збору, тому всі його посилання на надмірність покладених судових витрат, обмеження доступу до правосуддя та практику Європейського суду з прав людини з цього приводу є безпідставними.
Винагорода арбітражному керуючому, як передбачено ст.30 КУПБ, це плата арбітражному керуючому за виконання ним своїх повноважень.
Статтею 10 КУПБ встановлено, що арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Пунктом 3 ч.1 ст.12 цього Кодексу передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Отже, виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника в цій справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. В той же час, звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абз.5 ч.2 ст.3 КУПБ).
Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі, й у питанні звільнення від сплати винагороди керуючому реструктуризацією.
Відповідно до статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду. Про повернення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду господарський суд постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до частин 6-7 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додала доказів, які підтверджують здійснення нею авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі, що в свою чергу є обов'язковою передумовою для звернення фізичної особи з такою заявою до суду, беручи до уваги те, що відсутні підстави для покладення такого обов'язку на кредиторів, а також те, що вказані недоліки заяви боржником у строк, визначений ухвалою суду від 16 вересня 2020 року, усунуті не були, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про повернення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч. 6 ст. 174 ГПК України та ч. 1 ст. 38 КУзПБ.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 06 жовтня 2020 року у справі №918/912/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Справу №918/912/20 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "15" січня 2021 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Миханюк М.В.