Справа № 461/5688/20
Провадження № 1-кс/461/157/21
14.01.2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід, -
у провадження слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_3 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна.
Слідчий суддя ОСОБА_3 подала заяву про самовідвід, яка мотивована тим, що вона приймала участь як слідчий суддя при вирішенні аналогічного клопотання.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені у відповідності до положень ч. 1 ст. 135 КПК України. Відповідно до положень глави 3 параграф 6 КПК України, неявка в судове засідання учасників процесу не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сімї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У поданій заяві суддя посилається на практику ЄСПЛ, однак з такими мотивами слідчого судді не можна погодитись, виходячи з нижченаведеного.
У наведеній справі заявники скаржилися на те, що Верховний Суд України не міг вважатися "судом, встановленим законом" за обставинами їхніх справ, оскільки його рішення не відповідали закону і порушували п.1 статті 6 Конвенції, у відповідному положенні якої сказано: "1. Кожен має право на справедливий. розгляд його справи. судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру." Крім того, заявники стверджували, що Верховний Суд не є законодавчим органом, таким чином, він не міг застосовувати практику, яка мала б силу закону. Дана справа стосувалась непогодження заявників з тим, що Верховний Суд України був судом уповноваженим на ухвалення остаточного рішення в їх справі. Крім того, дана справа розглядалась в порядку господарського судочинства. Таким чином, з наведеного вбачається, що посилання слідчого судді на наведене рішення ЄСПЛ в даній справі не відповідає суті даної справи та скарги в межах якої заявлений самовідвід і не може бути застосоване, як одна з підстав задоволення поданої заяви.
Крім того, слідчий суддя мотивує заявлений самовідвід тим, що вона приймала участь як слідчий суддя при вирішенні аналогічного клопотання. Тому, вважає доцільним, з метою уникнення будь-яких сумнівів у її неупередженості заявити самовідвід у даній справі.
При цьому, зі змісту заяви про самовідвід слідчого судді не вбачається, що остання має сумніви щодо своєї неупередженості та безсторонності. У заяві не наведені обставини, які б виключали можливість розгляду слідчим суддею ОСОБА_3 клопотання в межах даного кримінального провадження, не наведено обставин, які могли б свідчити про неможливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду нею вказаної справи або про наявність сумнівів в її об'єктивності, незалежності та неупередженості, тобто фактично не вказано положень процесуального закону та підстав, які виключають участь слідчого судді у розгляді даної скарги. Покликання судді на те, що вона приймала участь як слідчий суддя при вирішенні аналогічного клопотання, також не є обставиною, яка викликає сумнів у її неупередженості.
Таким чином, приходжу до переконання про відсутність законних підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 8, 75, 81 КПК України, ст.6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», -
постановив:
у задоволенні заяви слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду справи №461/5688/20 за клопотанням адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1