Справа №522/17707/20
13 січня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі судового засідання - Лисенко А.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,
До суду 09.10.2020 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , уточнений 20.11.2020 року, згідно якого просила стягнути із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи із січня 2013 року до досягнення дитиною повноліття; стягнути додаткові витрати на дитину у сумі 215 656,00 грн. та судові витрати.
Згідно обґрунтувань позову, 01 червня 2005 року між сторонами було укладено шлюб, актовий запис №181. Від цього шлюбу у сторін є дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №1. Шлюбні відносини між сторонам припинились у грудні 2012 році та шлюб між ними було розірвано. Із січня 2013 року донька проживає із позивачем. Посилалась на те, що дитина перебуває на її утримання та батько дитини ніякої матеріальної допомоги не надає та не забезпечує їх спільну дитину, хоча має таку можливість, а тому вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. Додатково посилалась на те, що з 2012 року ОСОБА_3 навчається в Одеській приватній загальноосвітній школі І-ІІІ студентів «КРОК». Так відповідно до довідки №129 від 17.11.2020 року витрати на навчання склали із 23.01.2017 року по 04.11.2020 року у сумі 172 300 грн..Із 2018 року донька навчається в ТОВ «Мала комп'ютерна академія Шаг Одеса», навчання в якій коштувало 43 356 грн.. А отже позивачка вважає, що з відповідача має бути стягнуті додаткові витрати на дитини у розмірі 215 656 грн..
Ухвалою суду від 23.10.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 23.11.2020 року.
Відповідачем 20.11.2020 року було подано відзив на позов (а.с.33-41), згідно якого заперечував проти заявлених позовних вимог та просив врахувати те, що він працює головою ОСББ «На Скворцова» та його заробітна плата за період із 11.12.2019 року по 31.10.2020 року склала 72 600 грн.. Окрім того. на його утримання є ще одна неповнолітня дитини від шлюбу з ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Посилався на те, що згоден сплачувати позивачу аліменти на дитину у розмірі 2000 грн. на місяць.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи 23.11.2020 року був відкладений на 21.12.2020 року.
До суду 21.12.2020 року надійшли письмові заперечення ОСОБА_2 , згідно яких заперечував проти вимог щодо стягнення аліментів за минулий період із 2013 року та посилався на те, що позивачка не надала доказів того, що нею вживались заходи щодо одержання аліментів із відповідача, а отже такі вимоги вважає недоведеними. Також заперечував проти вимог ОСОБА_5 щодо стягнення з нього додаткових витрат у розмірі 215 656 грн. та вважає, що дана суму додаткових витрат має бути розділена порівну на обох батьків.
У судовому засіданні 21.12.2020 року були присутні представник позивача - ОСОБА_6 , який уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, та відповідач, який підтримав подані ними заяви по суті справи та позовні вимоги визнав лише частково, зазначив, що згоден на виплату аліментів у розмірі 2000 грн. та на половину суми додаткових витрат.
За клопотанням відповідача з метою ознайомлення з матеріалами справи, по справі було оголошено перерву до 13.01.2021 року.
У судовому засіданні 13.01.2021 року були присутні представник позивача - ОСОБА_6 уточнений позов підтримав та просив задовольнити за обставин, викладених у ньому.
Також був присутній відповідач, який підтримав свої пояснення, надані у минулому судовому засіданні, та не заперечував проти часткового задоволення позову, оскільки згоден сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. та виплатити половину суму додаткових витрат.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, пояснення присутніх у судовому засіданні осіб, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи судом встановлено, що у сторін є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 17.01.2006 року (а.с.10).
Шлюб між сторонами було розірвано 14.11.2007 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.11.2007 року, актовий запис №330.
Згідно позову, що не заперечується сторонами, донька після розірвання шлюбу проживає з матір'ю - позивачем по справі.
Позивачка працює головним бухгалтером в ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» та згідно довідки про доходи від 01.11.2020 року її загальна сума доходу за період із 19.09.2019 року по 30.10.2020 року становила 28 522, 31 грн. (а.с.47).
Згідно довідки ТОВ «ДІСЄР» від 01.11.2020 року, позивачка працює за сумісництвом на посаді консультанта з податків та зборів в ТОВ «ДІСЄР» та її заробітна плата за період із 11.09.2020 року по 31.10.2020 року склала 4238,30 грн..
Також, згідно матеріалів справи, донька сторін навчається в Одеській приватній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів «Крок», що підтверджується довідкою №129 від 17.11.2020 року (а.с.49). Так відповідно до довідки №129 від 17.11.2020 року витрати на навчання склали із 23.01.2017 року по 04.11.2020 року у сумі 172 300 грн..
Також, з 01.09.2018 року донька сторін навчається в ТОВ «Мала комп'ютерна академія Шаг Одеса», навчання в якій коштувало 43 356 грн..
Згідно позову, що не спростовано відповідачем, дитина ОСОБА_3 перебуває на матеріальному утриманні позивачки.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 51 Конституції України та статті 180 СК України установлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.1,2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.1,3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Згідно ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ЦПК України, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних для нього процесуальних наслідків.
Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вбачає, що відповідач із 15 липня 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 15.07.2008 року (а.с.16).
Від даного шлюбу у відповідача є ще одна дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 29.09.2011 року, актовий запис 965) (а.с.17).
Відповідач працює на посаді голови правління ОСББ «На Скворцова» із 11.12.2020 року, про що свідчить копія його трудової книжки серії НОМЕР_5 від 27.08.1998 року.
Згідно довідки ОСББ «На Скворцова» від 18.11.2020 року, заробітна плата відповідача за період із 11.12.2019 року по 31.10.2020 склала 72 600 грн. (а.с.41).
Суд вбачає, що відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України позивачка не надала до суду беззаперечних доказів того, що відповідач має можливість сплачувати щомісячно аліменти у розмірі 5000 грн. на дитину.
Окрім того, за розглядом справи не знайшли свого підтвердження ті обставини, що на потреби неповнолітньої доньки витрачаються щомісячно кошти на суму 5000 грн. (згідно обґрунтування позову) та утримання доньки потребує таких затрат.
Отже, за викладених обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині визначеного нею до стягнення з відповідача розміру аліментів у сумі 5000 грн. на дитину щомісяця.
Відповідно до Закону України «Пpo Дepжавний бюджeт України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років становить : з 1 січня 2021 року - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривня;
На час вирішення справи по суті законодавством визначено мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину 15-ти років - 1197,5 грн..
Враховуючи викладені обставини, виходячи з того, що батьку мають рівні обов'язки з утримання дітей, відповідачем визнається позовна заява в частині стягнення аліментів в розмірі 2000 грн., суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів частково, саме вважає за можливе стягнення аліментів у розмірі 2 000 грн. щомісячно на дитину.
З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дитини.
Суд враховує положення ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно якої об'єктом індексації є також розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Статтею 5 даного Закону встановляється, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У відповідності до ч.2 вказаної статті, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Згідно з постановою Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №748/2340/17 аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останньою від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вживав заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягненим аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими.
Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачка з 2013 року зверталась до відповідача з вимогами про стягнення аліментів на дитину та вживала будь-яких заходів на отримання таких виплат від відповідача, а останній ухилявся. Позивач не надала належних та допустимих доказів щодо офіційного звернення до нього з питання стягнення аліментів за попередній час на утримання доньки. Крім того відповідач стверджує, що добровільно надавав матеріальну допомогу безпосередньо самої дитині.
А тому за викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних ОСОБА_1 у частині вимог про стягнення аліментів за минулий період, зокрема, з січня 2013 року до подання позову.
Суд вважає, що аліменти належить стягувати з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 09.10.2020 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Із приводу вимог про стягнення додаткових витрат на дитину суд враховує наступне.
Відповідно до положень статті 185 Сімейного кодексу України, батько зобов'язаний приймати участь у додаткових витратах на свою дитину, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання. Розмір додаткових витрат встановлюється рішенням місцевого суду за позовом матері. При цьому повинні враховуватися всі обставини, які мають суттєве значення для визначення суми стягнення. На практиці суди зобов'язують батька компенсувати половину витрат, які понесла мати, якщо вона зможе довести їх необхідність і підтвердити це документально.
Додаткові витрати на дитину можуть сплачуватися наперед, або вони покриваються після їх фактичного понесення. Конкретна форма залежить від наявних документів - чеків, квитанцій, актів виконаних робіт, рекомендацій чи діагнозів тощо. При цьому стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно (до досягнення дитиною повноліття).
Виходячи з норм ст.185 СК України, додатковими витратами, які підлягають стягненню є:
Періодичні витрати на лікування дитини (в тому числі на оздоровлення).
Систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами.
Витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини.
Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Додаткові витрати визначаються залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» для стягнення додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, можна притягнути лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат, їх має бути визначено у рішенні окремо.
Сума, яка підлягає стягненню за додаткові витрати на утримання дитини залежить від суми витрат, які підтверджені в суді чеками.
Відповідно до СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей у рівних частках.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що додаткові витрати підлягають сплаті батьками у рівних обов'язках та у зв'язку з частковим визнанням відповідачем позовних вимог, вважає за можливе присудити із відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання доньки у сумі 77 750, 00 грн. (215 656,00 грн. / 2 = 77 750,00 грн.). При цьому порядок їх сплати можливо врегулювати між сторонами.
Із приводу судових витрат суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України із відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 840, 80 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.. 7, 141, 150, 180-183, 184, 191, 192 СК України, ст.ст.. 1, 2, 5, 10-13, 43, 49, 76-80, 81, 89, 141, 210, 247, 258, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) із урахуванням індексації щомісячно, починаючи із 09 жовтня 2020 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання АДРЕСА_2 ) додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 77 750, 00 грн. (сімдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України
Повний текст рішення виготовлено 14.01.2021 року.
Суддя: Домусчі Л. В.