Справа № 509/5441/20
12 січня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виробництва ім. В.Є. Таїрова" про визнання права на приватизацію квартири
В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вказана вище цивільна справа.
ОСОБА_1 , 12.01.2021 р., звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить: - заборонити ДП "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виробництва ім. В.Є. Таїрова" та його уповноваженим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_1 та осіб зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1 ; - заборонити ДП "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виробництва ім. В.Є. Таїрова" та його уповноваженим особам вчиняти будь-які дії з перешкоджання здісненню користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та особам, зареєстрованим в даній квартирі.
Заява обґрунтована тим, що позивач проживає разом із членами сім'ї, здійснив ремонт у вищевказаній квартирі та продовжує її утримувати, 28.12.2020 р. на адресу позивача надійшов лист від відповідача з вимогою негайно звільнити займане відомче жиле приміщення з посиланням на розірвання трудового договору між сторонами.
ОСОБА_1 , вказує, що до винесення рішення по даній справі у відповідача є реальна можливість позбавити позивача права на житло та виселити позивача та членів його родини, що зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позовних вимог.
Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України Постанова № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:
- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Посилання заявника, як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову, а саме те, що до винесення рішення по даній справі у відповідача є реальна можливість позбавити позивача права на житло та виселити позивача та членів його родини, що зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, не може бути прийнята судом до уваги, так як заявником не доведено та не надано доказів імовірності утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення суду в разі невжиття зазначених заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються. Відтак заява про забезпечення позову до подачі позову до суду не підлягає задоволенню виходячи з наведеного в ній обґрунтування.
Керуючись ст.ст.149-153, 259-260 ЦПК України
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виробництва ім. В.Є. Таїрова" про визнання права на приватизацію квартири - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Суддя: Кочко В.К.