13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/3297/20 пров. № А/857/15157/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2020 року у справі №161/3297/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Кихнюк Р.М., час ухвалення 15:17 год., місце ухвалення - Луцьк, дата складання повного тексту 10.11.2020р.),-
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою її визнано винною за ч. 3 ст.470МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Вважає, що її безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки при винесенні постанови неповно з'ясовано обставини справи, так як ніякого автомобілю вона не ввозила, за кермом автомобіля «VW GOLF», р.н. НОМЕР_1 не перебувала і не здійснювала перетин кордону з Польщею, що вказує на те, що вона не може вважатися належним суб'єктом вчинення правопорушення. Зазначає, що у автомобіль марки «VW GOLF», р.н. НОМЕР_1 лише зареєстрований на її ім'я, а фактичним власником цього автомобіля є її колишній чоловік, тобто вказаний транспортний засіб не перебував у її користуванні і розпорядженні. Крім того, їй не було направлено постанову про накладення штрафу, тобто вона не була повідомлена належним чином щодо розгляду справи.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2020 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що факт ввезення в митному режимі транзит транспортного засобу не відповідає дійсності, оскільки за його кермом позивач не перебував, і не здійснювала перетину кордону з Польщею, що підтверджується відсутністю відповідної відмітки у паспорті громадянина України для виїзду закордон. Крім того, транспортний засіб лише зареєстровано на її ім'я, фактичним власником цього авто є колишній чоловік, який і здійснював користування ним, а тому здійснював на ньому перетин державного кодону України. Тобто, автомобіль марки «VW GOLF», р.н. НОМЕР_1 , країни реєстрації - Республіка Польща, не перебував у користуванні і розпорядженні позивача.
Крім того, працівником митниці було допущено серйозну помилку у трактуванні даних про те, що саме позивач ввезла на митну територію України, через митний пост «Ягодинн», в режимі транзиту, транспортний засіб, а не водій даного ТЗ (а саме колишній чоловік Позивача), як це було насправді, оскільки в даній ситуації позивач була лише пасажиром та за кермом автомобіля не перебувала, що може бути підтверджено показами осіб, з якими вона їхала в ТЗ, а також той факт, що кордону з Польщею позивач не перетинала. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Позивачем подано клопотання про розгляд за його відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 10.01.2018 року постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС Германом В.М., ОСОБА_2 (яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_3 ) визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 470 ч. 3 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 24.12.2017 року приблизно о 15.21 год., слідуючи з Республіки Польща до України по смузі руху «зелений коридор» в зону митного контролю митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС, заїхала громадянка України ОСОБА_2 в якості пасажира транспортного засобу марки «VOLVO V40», р.н. НОМЕР_2 , країна реєстрації Республіка Польща, кузов № НОМЕР_3 . Під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС встановлено, що 20.12.2015 року на митну території України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, громадянкою України ОСОБА_2 , в митному режимі «транзит» ввезено автомобіль марки «VW Golf», р.н. НОМЕР_1 , країна реєстрації Республіка Польща, кузов № НОМЕР_4 та станом на 24.12.2017 року його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.
Як слідує із матеріалів справи, автомобіль марки «VW Golf», р.н. НОМЕР_1 , який завезений громадянином з паспортом НОМЕР_5 , не вивезений з території України.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 18.07.2018 року ОСОБА_2 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с. 7).
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що позивачка перевищила встановлений статтею 95МК України транзитний строк доставки автомобіля, що перебував під митним контролем, більше ніж на десять діб, в її діях наявний склад порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними з огляду на наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
За приписами статті 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною 1 ст. 93 Митного кодексу України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні:
1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання;
2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту;
3) бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, а в разі поміщення товарів на підставі документа, зазначеного у частині шостій статті 94 цього Кодексу, - до закінчення строку, визначеного відповідно до законодавства, яке встановлює основні засади організації та здійснення режиму спільного транзиту товарів;
4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Вимоги п. 3 ч. 1 ст. 93 Митного кодексу України товари встановлюють, що транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими в орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 3 ст. 325 Митного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За приписами ст. 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
У відповідності до ч. 2 ст. 469 Митного кодексу України об'єктивною стороною порушенням митних правил є, зокрема, користування товарами, митне оформлення яких не закінчено, без дозволу органів доходів і зборів.
Відповідно до частини 3 статті 470 МК перевищення встановленого статті 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вказаних норм слідує обов'язок особи у визначений законодавством строк вивезти транспортний засіб, поміщений у митний режим транзит, за межі митної території України, а невиконання такого обов'язку є порушенням митних правил та тягне за собою адміністративну відповідальність.
З огляду на викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що правопорушення, передбачене ст. 470 МК України, щодо не вивезення автомобіля, що перебуває під митним контролем і щодо якого існує обов'язок вивезення за межі України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, тобто є триваючим, а тому адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.
Крім цього, апелянт не заперечує того факту, що вона є власником вказаного вище транспортного засобу, однак фактично ним не користується.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2020 року у справі №161/3297/20 - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. Я. Макарик