12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8954/20 пров. № А/857/12588/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (суддя - Валюх В.М., м. Луцьк) у справі №140/8954/20за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Волинська обласна спілка споживчих товариств, про визнання протиправним та скасування рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Волинська обласна спілка споживчих товариств, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.06.2020 № 286-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Замковій».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контейнер, відносно якого прийняте оскаржуване рішення, знаходиться на території ринку «Центральний» по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку, на торговельному місці № 806, яке позивач орендує на підставі договору оренди, укладеного з Волинською облспоживспілкою. Оскаржуване рішення містить ряд невідповідностей, що унеможливлює його виконання у законний спосіб, а саме: контейнер (тимчасова споруда), розташований не на вул. Замковій, а на території ринку «Центральний», який знаходиться по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку; рішення не містить даних власника контейнера (тимчасової споруди), зокрема прізвища, ім'я та по батькові, адреси реєстрації тощо; рішення в частині покладення обов'язків на власника контейнера (тимчасової споруди) не містить чіткого та конкретного строку його добровільного виконання. Також, містить посилання на пункти 9.3, 9.4 Правил благоустрою міста Луцька, проте комісія з відповідальних представників Луцької міської ради, Муніципальної поліції, міського відділу внутрішніх справ та власника контейнера не скликалася та жодних документів чи актів не підписувала, тобто оскаржуване рішення взагалі прийняте без належної фіксації факту будь-якого правопорушення. Отже, з урахуванням того, що контейнер (тимчасова споруда) розміщений на торговельному місці, яке розташоване на території ринку «Центральний» по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку, на землі з цільовим призначенням «для обслуговування ринку «Центральний», наявний паспорт ринку, тому рішення відповідача від 12.06.2020 № 286-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Замковій» є протиправним.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що контейнер, який належить позивачу, розташований на торговельному місці № 806, яке знаходиться на території єдиного майнового комплексу ринок «Центральний», що належить на праві приватної власності Волинській обласній спілці споживчих товариств. Земельна ділянка на якій розташований ринок має цільове призначення: «для обслуговування ринку Центральний». Однак суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не застосував до спірних правовідносин «Правила торгівлі на ринках». Також, суд першої інстанції взяв до уваги рішення господарського суду Волинської області від 01 листопада 2019 року у справі №903/723/19, яким відмовлено у задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05 вересня 2019 року № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)». Проте, вказане рішення скасовано постановою Касаційного господарського суду від 26 серпня 2020 року.
Відповідач процесуальним правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що12.06.2020 виконавчий комітет Луцької міської ради прийняв рішення за № 286-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Замковій», зі змісту якого вбачається, що відповідно до статей 30, 31, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 31, 34 Закону України «Про оренду землі», статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, пунктів 9.3, 9.4 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2, Виконком вирішив, зокрема, зобов'язати власника негайно після ухвалення даного рішення демонтувати тимчасову споруду, що розташована між кіосками «Анкер» та «Сир, смачні ковбаси, масло» без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на АДРЕСА_1 , та відновити благоустрій території (пункт 1), у разі невиконання власником тимчасової споруди пункту 1 цього рішення департаменту муніципальної варти міської ради демонтувати тимчасову споруду в законом встановлений спосіб і метод (пункт 2) (т.1, а.с. 51).
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 12.06.2020 № 286-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Замковій», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано правовстановлюючих та дозвільних документів на тимчасову споруду, та доказів правомірного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності та на якій розміщена тимчасова споруда, й позивач в добровільному порядку не здійснив її демонтаж, тому прийняття відповідачем рішення від 12.06.2020 № 286-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Замковій» є правомірним.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Частиною 2 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Пунктом 5 ч.1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що на об'єктах благоустрою забороняється: самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.4 ст. 20 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Згідно з пп. 7 п. «а» ч.1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Частиною 1 ст.73 цього Закону встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Частиною 2, ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Пунктом 1 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року №44/2 (далі - Правила благоустрою м. Луцька) передбачено, що ці Правила установлюють порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Луцька, визначають права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини і містять загальнообов'язкові норми, щодо порядку здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання територій міста, організації упорядкування і охорони об'єктів благоустрою міста, за порушення яких настає відповідальність, передбачена законодавством України.
Відповідно до пп. 2.5.5.1.13 Правил благоустрою м. Луцька на об'єктах благоустрою міста забороняється: самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми.
Згідно з п.9.3.5 Правил благоустрою м. Луцька малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об'єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не набуває права власності на них.
Підпунктом 9.4.2. Правил благоустрою м. Луцька передбачено, що рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів. На об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Питання щодо благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності можливо лише за наявності дозвільної документації на таке розміщення.
З рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 12 червня 2020 року № 286-10 вбачається, що підставою для його прийняття є Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні»; «Про оренду землі»; «Про благоустрій населених пунктів»; Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; Правила благоустрою міста Луцька які затверджені рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2.
Приймаючи оскаржуване рішення про демонтаж тимчасової споруди виконавчий комітет Луцької міської ради виходив з того, що торговий кіоск, який належить позивачу є самочинно розміщеною малою архітектурною формою, оскільки розміщений за відсутності дозвільної документації (відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, паспорта прив'язки, інших дозвільних документів).
Луцька міська рада 05 вересня 2019 року прийняла рішення № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)», згідно з пунктами 1-3 якого, як це встановлено у рішенні Господарського суду Волинської області від 01 листопада 2019 року у справі № 903/723/19, вирішила: договір оренди землі, укладений між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 17.07.2009 за №040907700397, поновлений додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованою у Державному реєстрі земель від 27 жовтня 2009 року за №040907700539, додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 20 серпня 2015 року (право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 серпня 2015 року, номер запису про інше речове право: 1947530), додатковою угодою №3 про поновлення договору оренди землі від 01 листопада 2017 року (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2017 року) та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року справа №903/616/18 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12 червня 2019 року) вважати припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; доручити юридичному департаменту Луцької міської ради (Юрченко Н.М.) подати документи на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку кадастровим номером 0710100000:11:050:0006 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його укладено.
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Отже, враховуючи те, що договір оренди землі, укладений між Луцькою міською радою та Волинською облспоживспілкою, для обслуговування ринку «Центральний» припинений рішенням Луцької міської ради від 05 вересня 2019 року № 62/2, а право Волинської облспоживспілки на укладення договорів оренди торговельних місць з фізичними особами-підприємцями (в т. ч. з позивачем) виникало саме з вказаного договору оренди землі, відповідно строк дії таких договорів повинен був відповідати строку дії договору оренди земельної ділянки. Тому, враховуючи припинення договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний», Волинська облспоживспілки втратила право на здійснення господарювання на відповідній земельній ділянці, і як наслідок - на укладення договорів оренди торговельних місць, на підставі яких розміщувалися тимчасові споруди (в т. ч. тимчасова споруда позивача, щодо якої прийняте оскаржуване рішення).
Пунктом 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244), встановлено, що цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Згідно з п.1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до п. 2.1, п. 2.2, п. 2.6, п. 2.7 Порядку № 244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки ТС (додаток 1). Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. Для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Пунктом 1.9 Порядку № 244 передбачено, що розміщення тимчасової споруди на території ринку як торговельного об'єкта визначається планувальною документацією території цього ринку або проектною документацією його споруди.
Ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи позивач не надав визначених законодавством правовстановлюючих документів на тимчасову споруду, зокрема, паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Щодо доводів апелянта про наявність паспорта ринку «Центральний», на території якого знаходиться спірна тимчасова споруда, та на пролонгований на 2020 рік з Волинською облспоживспілкою договір оренди торговельного місця, колегія суддів зазначає наступне.
Третя особа Волинська облспоживспілки не надала правовстановлюючих документів, які підтверджують речові права на земельну діяльну, на якій розміщена тимчасова споруда, спірна тимчасова споруда не може вважатися такою, що на правових підставах знаходиться на території ринку, а тому подальше розміщення тимчасової споруди (після припинення вказаного вище договору оренди землі, укладеного 17 липня 2009 року між Луцькою міською радою та Волинською облспоживспілкою) можливе з дотриманням Порядку № 244 який, зокрема, передбачає наявність паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Відповідно до п. 14.2.1, п. 14.2.5 Правил благоустрою міста Луцька якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, уповноважена контролююча особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою. У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території. Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений. У разі відмови особи отримати підпис в графі «Припис одержав» робиться про це запис. У разі виявлення самовільно встановлених елементів благоустрою, його власнику вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу у триденний строк.
З наявного в матеріалах справи припису департаменту муніципальної варти Луцької міської ради від 02 червня 2020 року (бланк № 0624) видно, що позивачу пропонувалося усунути в строк до 05 червня 2020 року порушення шляхом самостійного демонтажу тимчасової споруди, проте в ньому міститься відмітка про відмову останнього від підпису.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність умов та правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення Виконавчого комітету, оскільки ОСОБА_1 не надав правовстановлюючих та дозвільних документів на тимчасову споруду та доказів правомірного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, на якій розміщена тимчасова споруда, та в добровільному порядку не здійснив її демонтаж.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постановою Касаційного господарського суду від 26 серпня 2020 року скасовано рішення господарського суду Волинської області від 01 листопада 2019 року у справі № 903/723/19 про відмову в задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05 вересня 2019 року № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)» колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з постановою Касаційного господарського суду від 26 серпня 2020 року вищевказану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому рішення Луцької міської ради від 05 червня 2019 року № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)» є чинним, у встановленому законом порядку на момент прийняття оскаржуваного рішення Виконкому не скасоване.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
У підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 140/8954/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 14 січня 2021 року