Постанова від 30.10.2020 по справі 758/6185/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,

за участю:

захисника Вознюка В.А.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Вознюка В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 25 травня 2020 року близько 13.04 год. в м. Києві по пр-ту Правди, 6, керував транспортним засобом «Dacia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Вознюк В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що оскаржувана постанова не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так апелянт вказує на те, що об'єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , полягає у відмові водія на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, а суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, передбачає умисну форму вини. Але, як вказує апелянт з посиланням на положення КУпАП, Інструкції, для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом (водія), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, обов'язковими для доведення у своєму взаємозв'язку та сукупності підлягають наступні обставини: законність вимоги щодо проходження огляду на стан сп'яніння; дотримання процедурного (процесуального) порядку пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння; факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження такого огляду; а також факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом.

Як наголошує апелянт, в разі недоведеності будь-якої з вищевказаних обставин в діях особи не може бути встановлено склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.

Захисник вказує на те, що як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, органи поліції ставлять у провину ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Однак, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизована суть адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме не вказано згідно зазначеної вище Інструкції, за яких підстав поліцейський вважав, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, оскільки не зазначено, які саме ознаки сп'яніння були виявлені у нього згідно зазначеної вище Інструкції.

При цьому, апелянт наголошує, що перед тим, як запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, поліцейським уповноваженого підрозділу Національної поліції України, не було зазначено, які є підстави вважати, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.

Натомість, не дивлячись на вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, працівником поліції, самовільно, надумано, зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, які не передбачені вказаною Інструкцією.

Щодо пояснень свідків, то захисник вказує, що до вказаних пояснень свідків від 25 травня 2020 року про відмову ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» або у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я, необхідно віднестись критично, так як вони надруковані на заздалегідь підготовлених бланках, а відтак не відтворюють суб'єктивно сприйнятих вказаними свідками обставин.

Окрім того, оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Якщо, після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу IX Інструкції з оформлення матеріалів №1395).

Разом з тим, в матеріалах справи не міститься направлення на огляд, яке повинно бути неналежним чином оформлено, що також є грубим порушенням процедур огляду на стан сп'яніння.

Окрім того, у протоколі обов'язково мають бути зазначені та долучені до протоколу відомості про наявність чи відсутність у порушника посвідчення водія. У разі непред'явлення посвідчення водія на місці зупинки інформація про наявність чи відсутність їх у особи має бути перевірена через відповідні інформаційні бази. До протоколу має додаватися копія посвідчення водія або інформація про отримання порушником прав з зазначенням їх серії, номера. У разі відсутності у порушника посвідчення водія до протоколу має додаватися відповідна інформація з відповідної бази.

Захист акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 невідкладно, як того вимагають відповідні інструкції, звернувся до медичного закладу, а саме 25 травня 2020 року до медичного закладу «Соціотерапія», лікарі якої, провівши необхідні медичні дослідження встановили, що ознак сп'яніння в нього не виявлено.

З посиланням на положення ст. 62 Конституції України, захисник зазначає, що презумпція невинуватості розповсюджується, також, при доведені винуватості в справах про адміністративні правопорушення.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі, та пояснив, що 25 травня 2020 року його автомобіль був зупинений працівниками поліції, начебто, за порушення ПДР України, оскільки водій не пристебнутий паском безпеки, але позиція працівників поліції не відповідає дійсності, адже останні не надали доказів підтвердження такого факту. ОСОБА_1 пояснив, що від проходження огляду не відмовлявся. Автомобіль працівників поліції рухався за його ( ОСОБА_1 ) автомобілем. Працівники поліції зупинили його автомобіль. Він виконав зупинку, але наголосив на тому, що на, виконуючи вказівку працівника поліції про зупинку автомобіля, він порушує ПДР України, на що поліцейський повідомив, що він біля працівників патрульної поліції, а тому зупинятись можна, де вони (поліцейські) вкажуть. Автомобіль у подальшому перепаркував брат. З працівниками поліції виник із-за цього конфлікт, який продовжився у подальшому. Йому запропонували проїхати для огляду на стан сп'яніння, від якого він не відмовлявся, але наполягав на тому, що автомобіль повинен бути поставлений в іншому місці. З ним в авто перебувала мати, яка не могла перепаркувати автомобіль. З порушенням ПДР України він не міг залишити припаркований автомобіль. У подальшому, дочекавшись брата, який перепаркував автомобіль, він погодився на проведення огляду.

В суді апеляційної інстанції захисник Вознюк В.А. просив задовольнити апеляційну скаргу, постанову місцевого суду скасувати, оскільки місцевий суд не звернув увагу на ряд порушень, які допустили працівники поліції при оформленні адміністративного протоколу. Захисник наголосив на тому, що свідки підписали пусті бланки. Працівники поліції не забезпечили ОСОБА_1 можливості проїзду до закладу охорони здоров'я, як того вимагають положення Закону, тобто вказане підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи. ОСОБА_1 не заперечував проти проїзду до лікаря нарколога, але працівники поліції в категоричній формі останнього не доставили до закладу охорони здоров'я. Не зрозуміло, у зв'язку з чим працівники поліції дійшли висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, переглянувши відеозапис, який міститься в матеріалах справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а апеляційна скарга до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не у повному обсязі.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваній постанові послався на матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення, та дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 8).

Однак, місцевий суд, не проаналізував докази в їх сукупності та не перевірив їх з точки зору достатності та допустимості, не усунув наявні у справі суперечності.

Згідно з матеріалами справі відносно ОСОБА_1 25 травня 2020 року о 15 год. 30 хв. складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 252229, відповідно до якого ОСОБА_1 25 травня 2020 року близько 13 години 04 хвилин в м. Києві по пр-ту Правди, 6 керував транспортним засобом «Dacia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив, що здам аналізи самостійно, патруль порушив процедуру (ас. 1).

У матеріалах справи наявні пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викладені на друкованих бланках шляхом внесення в них рукописних записів, які стосуються анкетних даних особи свідка, дати події, прізвища водія та марки автомобіля.

Відповідно до змісту пояснень вказаних свідків, які є друкованими, 25 травня 2020 року о 15.25 год. кожний із свідків був запрошений співробітниками патрульної поліції в якості свідка при складанні адміністративного протоколу відносно водія ОСОБА_1 . В їх присутності вказаний водій відмовився у встановленому законом порядку пройти огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, що свідки засвідчують своїм підписом (ас. 2).

Разом з тим, викладені друкованим текстом пояснення свідків суперечать обставинам, встановленим під час апеляційного розгляду, та матеріалам справи.

З переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису вбачається, як працівники поліції зупинили автомобіль під керування ОСОБА_1 , і причиною зупинки слугувало те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не пристебнутий засобами пасивної безпеки - ременем, на що ОСОБА_1 обурюється, і, звертаючись до працівників поліції, каже, можливо працівники поліції спершу перевірять документи та встановлять його ( ОСОБА_1 ) особу, і вказує на те, щоб працівники поліції писали постанову у разі порушення ним ПДР України. Працівники поліції встановлюють особу ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 , у свою чергу, продовжує з'ясовувати, чи працівники поліції пишуть постанову про порушення ним ПДР України. Далі працівник поліції з'ясовує, чи у ОСОБА_1 все добре, чи він добре себе почуває, а ОСОБА_1 , у свою чергу, з іронією відповідає, що всю ніч вживав алкогольні напої. Працівник поліції зазначає про те, що вбачає ознаки наркотичного сп'яніння та пропонує поїхати до закладу охорони здоров'я, і вказує, щоб ОСОБА_1 закрив авто, так як він ( ОСОБА_1 ) далі керувати транспортним засобом не може. Далі працівники поліції з'ясовують у ОСОБА_1 з приводу водійського посвідчення, а також повідомляють водія про те, що на нього складається постанова за не пристебнутий пасок безпеки, а також непред'явлення водійського посвідчення. Працівник поліції починає роз'яснювати ОСОБА_1 його права, на що ОСОБА_1 посилається на положення ст. 251 КУпАП і вимагає докази того, що він вчинив порушення ПДР України, а також заявляє про те, що йому необхідна юридична допомога. У подальшому ОСОБА_1 отримує телефонний дзвінок, спілкується по телефону, а працівники поліції друкують постанову.

У подальшому працівник поліції в присутності свідків пропонує ОСОБА_1 проїхати до лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 погоджується, вказавши, що зараз підійде жінка, яка переставить машину, і вони поїдуть, оскільки, як зазначив ОСОБА_1 , його автомобіль зупинився з порушенням ПДР України. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пересісти до патрульного автомобіля, на що ОСОБА_1 знову говорить про те, що машина зупинена працівниками поліції у забороненому місці. Після цього ОСОБА_1 на підвищених тонах знову говорить працівникам поліції, що зараз жінка переставить машину і вони поїдуть до лікаря нарколога. Працівник поліції при цьому каже, що хай переставляє, після чого поліцейська звертається до свого колеги із запитанням, чи повезуть вони його, на що поліцейський від повідає «ні, звичайно» (ас. 3).

Оцінюючи та аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року затверджений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який діє на даний час, з урахуванням внесених до нього змін.

Згідно із вказаним Порядком огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони

здоров'я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.

Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є:

· запах алкоголю з порожнини рота;

· порушення координації рухів;

· порушення мови;

· виражене тремтіння пальців рук;

· різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

· поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).

Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

· наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

· звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

· сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

· почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Розділу 1 Інструкції).

Тобто, працівник поліції може встановити тільки ознаки певного виду сп'яніння, про що й зазначено працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.

Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Проте, як встановлено під час апеляційного розгляду, зазначені вимоги поліцейськими не дотримані, оскільки з відеозапису подій, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи вбачається, що дійсно автомобіль під керуванням ОСОБА_4 зупинений недалеко від світлофора, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у лікаря-нарколога, а зазначає про те, що машина зупинена з порушенням ПДР України, що зараз прийде жінка, яка переставить автомобіль, і вони поїдуть, тобто, ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що дослідженого відеозапису вбачається, що саме працівником поліції порушені положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизована суть адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме не вказано згідно зазначеної вище Інструкції, за яких підстав поліцейський вважав, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, оскільки не зазначено, які саме ознаки сп'яніння були виявлені у нього згідно зазначеної вище Інструкції, спростовуються змістом протоколу, у якому зазначено ознаки наркотичного сп'яніння, які вбачав працівник поліції. При цьому з відеозапису встановлено, що ОСОБА_4 досить агресивно реагував на дії працівників поліції, що працівниками поліції розцінено було, як неадекватна поведінка.

Разом з тим, з огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові суду, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 252229 від 25 травня 2020 року та у постанові суду, а апеляційна скарга захисника - підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Вознюка В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 10 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва