Провадження № 22-ц/803/626/21 Справа № 192/697/18 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
11 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу
Селянського (фермерського) господарства "Сонячне",
на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" про стягнення невиплаченої орендної плати, пені за несвоєчасну виплату орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, -
ОСОБА_1 у травні 2018 року звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" про стягнення невиплаченої орендної плати, пені за несвоєчасну виплату орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки(а.с. 5-14).
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 вересня 2011 року між ним та селянським (фермерським) господарством «Сонячне» (далі СФГ «Сонячне») був укладений договір оренди землі № 446, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в оренду земельну ділянку площею 6,4989 га, що належать останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 048329.Зазначеним договором було передбачено, що орендодавець передає строком на 15 років в оренду земельну ділянку для сільськогосподарського призначення, а відповідно до п. 9.1 договору орендна плата вноситься в грошовій формі: не менше 3% нормативної грошової оцінки землі та в натуральній формі відповідно до п. 9.2. договору. Позивач посилається на те, що сторони домовилися про змішану форму оплати орендної плати поєднану готівковою й безготівковою (натуральною) формою оплати так і відповідними послугами. Згідно п. 11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься в грошовій формі - до 01 липня наступного року, після кожного року оренди; в натуральній - до 31 грудня поточного року. Однак відповідач не відомо з яких причин почав ухилятись від виконання договірних зобов'язань та трактувати істотні умови договору на власний розсуд, а саме, що орендна плата повинна сплачуватися тільки у грошовій (готівковій) або тільки у натуральній формі, що суперечить вимогам п. 9 договору, яким поєднано як грошову так і натуральну форму оплати. 17 березня 2017 року рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до СФГ «Сонячне» про стягнення невиплаченої орендної плати, задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті орендної плати за 2014, 2015 роки та пеню за неналежне виконання договірних зобов'язань, яке набрало законної сили. Зазначене рішення відповідачем так і не виконано.
У результаті неналежного виконання договірних обов'язків СФГ «Сонячне» позивачу не сплачено 5 907 грн. 84 коп. заборгованості по сплаті орендної плати за 2016 рік, 5 475 грн. 48 коп. пені за неналежне виконання договірних зобов'язань за 2016 рік за період з 01 липня 2017 року по 05 травня 2017 року, 5 372 грн. 80 коп. пені за неналежне виконання договірних зобов'язань за 2015 рік, за період з 05 травня 2017 року по 05 травня 2018 року, а всього 16 756 грн. 12 коп., які він просить стягнути на його користь.
Крім того, в зв'язку з систематичним порушення відповідачем умов договору оренди землі № 446 від 30 вересня 2011 року, в частині сплати грошової форми орендної плати, прохав розірвати даний договір оренди землі.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 рокузаявлені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі № 446 від 30 вересня 2011 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за №122508054000189 від 23 березня 2012 року, земельної ділянки площею 6,4989 га, що знаходиться на території Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та селянським (фермерським) господарством «Сонячне», що розташоване с. Петриківка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Садова, буд. 1, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24999043.
Стягнуто з селянського (фермерського) господарства «Сонячне» на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. судового збору.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 133-140).
Не погоджуючись з вказаним рішенням суд, С(Ф)Г "Сонячне"подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права (а.с. 144-147).
ОСОБА_1 не скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу С(Ф)Г "Сонячне".
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої орендної плати, пені за несвоєчасну виплату орендної плати суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки встановлено систематичну несплату відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату, однак у неповному розмірі.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17 березня 2017 року рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області справа № 192/120/17, позов ОСОБА_1 до селянського (фермерського) господарства «Сонячне» про стягнення невиплаченої орендної плати задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті орендної плати за 2014, 2015 роки та пеню за неналежне виконання договірних зобов'язань, яке 12 жовтня 2017 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області та постановою Верховного суду від 28 березня 2018 року.
Згідно змісту вищевказаного рішенням встановлено, що 30 вересня 2011 року між позивачем та СФГ «Сонячне» був укладений договір оренди землі № 446, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 6,4989 га, що йому належить на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП.
Даний договір 23 березня 2012 року був зареєстрований відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000189.
Між позивачем та відповідачем також було складено акти приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно якого ОСОБА_1 передав відповідачу належну йому земельну ділянку.
Пунктом 9 зазначеного договору оренди передбачено форму та розмір орендної плати. А саме, згідно п.п. 9.1 було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: не менше 3% нормативної грошової оцінки землі та згідно п. 9.2 в натуральній формі: зерно фуражне - 1 800 кг, хліб - 150 шт., борошно - 75 кг, макаронні вироби - 20 кг, крупа - 20 кг, олія - 25 кг, солома - 1 000 кг, оранка городів - 0,35 га, м'ясо свинини - 6 кг, сало - 6 кг, гусятина - 10 голів, та ритуальні послуги - 2 000 грн.
Згідно пункту 11 укладеного договору було передбачено, що орендна плата вноситься в такі строки: а) в грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; б) в натуральній - до 31 грудня поточного року.
Підпунктом г пункту 29 договору оренди зазначено, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
Укладений договір оренди землі № 446 був прийнятий сторонами до виконання і фактично виконувався на протязі певного часу.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вказані вище обставини не підлягають доказуванню у даній справі.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевказані норми процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач по справі не сплатив позивачу орендну плату в грошовій формі за 2016 рік, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні вказаних позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну виплату орендної плати за 2016 рік, оскільки вказана вимога є похідною від позовної вимоги про стягнення невиплаченої орендної плати за 2016 рік, однак, сам факт не сплати орендної плати в грошовій формі за 2016 рік судом не встановлено.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача за договором оренди землі №446 від 30 вересня 2011 року пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за 2015 рік за період з 05 травня 2017 року по 05 травня 2018 року в розмірі 5 372 грн. 80 коп., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами факту несплати відповідачем заборгованості з орендної плати в грошовій формі за період з 05 травня 2017 року по 05 травня 2018 року у зв'язку з чим прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаних позовних вимог і колегія суддів з вказаним висновком погоджується.
Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями ст.ст. 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» - орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, у порушення умов договору оренди землі № 446, орендарем здійснювалася орендна плата за 2014, 2015 роки не в повному обсязі, що підтверджується рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та свідчить про систематичну несплату орендної плати, визначеної договором.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки встановлено систематичну несплату відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату, однак у неповному розмірі.
Дана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладена в постанові від 06 березня 2019 року по справі № 183/262/17.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись нормами ЦК України, Законом України "Про оренду землі", нормами ЗК України, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги, посилаючись на те, що підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами є систематична несплата відповідачем визначеної договором орендної плати у грошовій формі і колегія суддів повністю погоджується з вказаними висновками.
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент ухвалення судом першої інстанції відповідачем було частково сплачено орендну плату, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказана обставина не спростовує обгрунтовані висновки суду про наявність підстав для розірвання договору.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Сонячне"- залишити без задоволення.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.О. Макаров