12 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11305/16
адміністративне провадження № К/9901/29898/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
представника позивача - адвоката Кошлія Р.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/11305/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»
до Київського апеляційного господарського суду
про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сбербанк»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді ОСОБА_2)
і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді ОСОБА_3, суддів ОСОБА_1, ОСОБА_4).
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірними дії Київського апеляційного господарського суду щодо витребування справи з Господарського суду Черкаської області №925/100/15 листом від 25 січня 2015 року №240/16 до Київського апеляційного господарського суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київський апеляційний господарський суд як суб'єкт владних повноважень протиправно витребував господарську справу №925/100/15, що призвело до протиправної неможливості продовження слухання Господарським судом Черкаської області справи про банкрутство.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Агроінтекс» подало касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду, яка підлягає оскарженню згідно пункту 24 частини першої статті 106 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас приписами підпунктів 2.4.21, 2.4.23 пункту 2.4 Інструкції з діловодства в господарських судах встановлено, що матеріали оскарження ухвали формуються лише з копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги, виключно в тому випадку, якщо оскаржуються ухвали, які зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини першої статті 106 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Київський апеляційний господарський суд листом від 25 січня 2015 року №240/16 правомірно зробив запит до Господарського суду Черкаської області щодо надіслання до Київського апеляційного господарського суду справи №925/100/15, а не копій окремих матеріалів, у зв'язку із надходженням касаційної скарги ТОВ «ТПК Агроінтекс».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ПАТ «Сбербанк» просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Крім того, позивач просить винести і направити для реагування до Вищої ради правосуддя окрему ухвалу щодо суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_4, судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 щодо розгляду ними цієї справи за обставин, які можуть дискредитувати судочинство.
Скаржник зазначає, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій є необґрунтованими, прийнятим з істотним порушенням норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, порушили засади рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.
Крім того, як вказує позивач, суд першої інстанції всупереч вимогам закону та обставинам справи вигадав неіснуючі обставини для витребування Київським апеляційним господарським судом оригіналу господарської справи, на підставі надуманих обставин відмовив ПАТ «Сбербанк» у задоволенні позову.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції продублював зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції, повністю проігнорувавши доводи апеляційної скарги ПАТ «Сбербанк».
Також позивач, посилаючись на положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» і пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», зазначає про неможливість їх використання у цих спірних правовідносинах. Адже він не оскаржує жодне судове рішення, ухвалене Київським апеляційним господарським судом в рамках господарської справи, а оскаржує дії самого суду як суб'єкта владних повноважень (служба діловодства суду) щодо витребування ним справи поза межі суду. Вказує, що не ставить під сумнів жодну дію судді в рамках господарської справи, а оскаржує законність дій суду при виконанні ним функціонування (відправлення кореспонденції).
Київський апеляційний господарський суд подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані постанови судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначає, що Інструкцією з діловодства в господарських судах України не передбачені повноваження апеляційного господарського суду із визначення переліку матеріалів, копії яких йому необхідно надіслати до суду касаційної інстанції для розгляду скарги. Зазначив, що 16 листопада 2015 року апеляційним судом був направлений до суду першої інстанції запит, який є шаблонним продуктом КП «Діловодство спеціалізованого суду» і не містить конкретної вказівки для судді, в провадженні якого перебуває справа щодо формування обсягу матеріалів оскарження, а лише інформує про надходження касаційної скарги і містить прохальну частину про направлення матеріалів справи для виконання вимог статті 109 Господарського процесуального кодексу України.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30 квітня 2015 року у справі №925/100/15 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Сван».
Листом №240/16 від 25 січня 2016 року Київський апеляційний господарський суд витребував у Господарського суду Черкаської області справу №925/100/15 у зв'язку з надходженням касаційної скарги ТОВ «ТПК Агроінтекс» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 8 червня 2015 року.
Позивач, вважаючи дії Київського апеляційного господарського суду щодо витребування справи №925/100/14 протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», у разі коли в апеляційному порядку оскаржуються ухвали зі справ про банкрутство, в яких вирішується питання по суті і які фактично є рішеннями суду (про визнання або відмову у визнанні вимог кредитора, про затвердження плану санації, про затвердження звіту ліквідатора боржника та припинення провадження у справі тощо), до суду апеляційної інстанції надсилаються матеріали справи (в оригіналі), а не їх копії.
Відповідно до статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.
Пунктом 24 частини першої статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, у тому числі, про відмову поновити пропущений процесуальний строк.
Правила ведення діловодства у Вищому господарському суді України, апеляційних та місцевих господарських судах регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи встановлені в Інструкції з діловодства в господарських судах, яка погоджена листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року №01-17/315/384/13 і затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28 (далі - «Інструкція №28»).
Підпунктом 2.4.21 пункту 2.4 Інструкції №28 визначено, що у разі подання апеляційної (касаційної) скарги на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, а у разі подання касаційної скарги відповідно апеляційний господарський суд самостійно, виходячи з конкретних обставин справи та змісту апеляційної (касаційної) скарги, вирішує питання про перелік матеріалів, копії яких йому необхідно надіслати до суду апеляційної (касаційної) інстанції для розгляду скарги.
Відповідно до підпункту 2.4.23 пункту 2.4 Інструкції №28, матеріали оскарження ухвали формуються лише з копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги. До матеріалів оскарження ухвали приєднується копія оскаржуваної ухвали, яка виготовляється з оригіналу ухвали з підписом судді (підписами суддів) та засвідчується суддею, а за його відсутності - одним із заступників голови місцевого господарського суду або головою суду. Одночасно копія оскаржуваної ухвали засвідчується відміткою «Згідно з оригіналом» із зазначенням посади, прізвища й ініціалів особи, яка засвідчує копію, дати засвідчення копії та скріплюється особистим підписом названої особи і гербовою печаткою суду. Оригінал оскаржуваної ухвали залишається в матеріалах справи.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ПАТ «Сбербанк» у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом №240/16 від 25 січня 2016 року Київський апеляційний господарський суд витребував у Господарського суду Черкаської області справу №925/100/15 у зв'язку з надходженням касаційної скарги ТОВ «ТПК Агроінтекс» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 8 червня 2015 року.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суди попередніх інстанцій посилались, серед іншого, на пункт 24 частини першої статті 106 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, у тому числі, про відмову поновити пропущений процесуальний строк.
Разом з тим, у своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувана ТОВ «ТПК Агроінтекс» ухвала Київського апеляційного господарського суду від 8 червня 2015 року (у зв'язку із надходженням касаційної скарги на яку, відповідач витребував справу №925/100/15 з Господарського суду Черкаської області справу) не є ухвалою про відмову у поновленні процесуального строку, а є ухвалою про відмову у задоволенні заяв про відвід суддів.
Однак суди попередніх інстанцій вирішуючи цей спір не встановили зміст ухвали, яка оскаржувалась ТОВ «ТПК Агроінтекс».
Крім того, відповідач у своїх поясненнях (а.с. 26), наданих разом із клопотанням про зупинення провадження у справі, посилався на наказ голови Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2012 року №57, яким доручено підписання листів-запитів у зв'язку з надходженням відповідних заяв начальнику відділу документального забезпечення роботи суду.
Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Однак суд першої інстанції не дослідив вказані пояснення відповідача, що призвело до неправильного встановлення обставин справи, які мають істотне значення для її вирішення.
Зокрема, суд першої інстанції не витребував зазначений наказ голови Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2012 року №57, не дослідив його зміст.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апелянта щодо неправильного встановлення обставин справи, які мають істотне значення для її вирішення судом першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Також суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином заперечення відповідача на апеляційну скаргу (а.с. 88), в яких відповідач також посилався на наказ голови Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2012 року №57, що унеможливило повне і всебічне встановлення обставин справи.
Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного її вирішення, оскільки не дослідили зібрані докази в контексті обґрунтованості позовних вимог щодо порушення відповідачем законодавства.
Водночас суд касаційної інстанції в силу статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити зібрані у справі докази щодо наявності/відсутності у відповідача порушень процедури витребування справи у Господарського суду Черкаської області, з'ясувати і надати оцінку всім доводам сторін, в тому числі щодо предмету спору, щодо якого заявлено відповідні позовні вимоги. Для цього, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Щодо вимоги позивача постановити і направити для реагування до Вищої ради правосуддя окрему ухвалу щодо суддів Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 щодо розгляду ними цієї справи за обставин, які можуть дискредитувати судочинство, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Відповідно до статті 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунуті ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунуті шляхом розв'язання спору по суті.
Водночас вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали для вжиття заходів про усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог чинного законодавства України.
Обов'язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи в межах доводів сторін та заявлених підстав позову та оцінки наданих ними доказів.
Всебічність і повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Суд першої й апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановили у повному обсязі обставини справи, не дослідили докази (у разі відсутності таких доказів, не витребували їх) і не дали їм належну оцінку.
Наведене порушення виключає можливість залишення без змін оскаржуваних рішень судів першої й апеляційної інстанцій, оскільки свідчить про порушення принципів диспозитивності та змагальності адміністративного процесу як фундаментальних принципів відправлення правосуддя у адміністративних справах.
Верховний Суд, за загальним правилом, позбавлений можливості здійснювати самостійне дослідження тих доказів, що не досліджувалися судами першої й апеляційної інстанцій, збирати і досліджувати нові докази, а також встановлювати ті обставини, що не вважалися встановленими зазначеними судами.
Ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі без виконання цих процесуальних дій неможливо. Суди в цілому не встановили ті обставини, що мають значення під час вирішення спору за цим позовом.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
У постановленні окремої ухвали відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду