11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 372/49/20
адміністративне провадження № К/9901/33203/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С. М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №372/49/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Обухівського районного суду Київської області, який в подальшому передав справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020, позов повернуто позивачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2020 касаційну скаргу позивача повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
04.12.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 30.11.2020, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом надіслання касаційної скарги, викладеної державною (українською) мовою та надання документу про сплату судового збору або зазначення підстав звільнення від його сплати.
На виконання вимог ухвали скаржником 21.12.2020 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги в якій скаржник просить звільнити від сплати судового збору та передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду для вирішення правової проблеми щодо використання рідної мови чи мови, якою ти володієш, у судочинстві та процедури забезпечення державою права на звернення до суду рідною мовою, чи мовою, якою ти володієш.
Вказана заява викладена російською мовою.
Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Частиною третьою статті 15 КАС України передбачено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно до частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Також Верховний Суд наголошує, що позиція касаційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в ухвалі 18.09.2019 у справі № 11-955зі19 (9901/98/19). Також, вказана правова позиція була викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 643/17201/18, від 03.09.2020 у справі № 826/6286/17, від 05.11.2020 у справі № 420/5247/19. Підстав для відступлення від цих правових висновків - немає.
З огляду на зазначене, касаційна скарга та процесуальні документи повинні бути викладені державною (українською) мовою.
Проте це не є звуженням прав скаржника, оскільки крім послуг перекладача, на законодавчому рівні закріплені серед іншого державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Так, зі змісту пункту 3 частини другої статті 13 Закону України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» вбачається, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг як складення документів процесуального характеру.
Водночас суд не вбачає підстав і для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, з огляду на таке.
В заяві про усунення недоліків скаржник зазначає, що сплата судового збору не залишить йому коштів для існування, а річний дохід потрібно рахувати з моменту звернення з касаційною скаргою, тобто з 01.12.2019 по 30.11.2020. Також скаржник вказує, що саме у цей період єдиним джерелом доходу була пенсія. Також скаржником булу додано довідка Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 7363113610838317 з квітня 2020 року по вересень 2020 рік.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд звертає увагу, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
При цьому календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Суд враховує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію («Шишков проти Росії», № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («FC Mretebi v. Georgia», № 38736/04, п. 47).
З огляду на зазначене, скаржник повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, тобто з 01.01.2019 по 31.12.2019.
Водночас в ухвалі Верховного Суду від 10.12.2020 про залишення касаційної скарги без руху вже надавалась оцінка майновому стану позивача за рік, що передував року подання касаційної скарги та зазначалось, що сума судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік.
Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Таким чином станом на 11.01.2021 недоліки касаційної скарги не усунуті.
В контексті вимог частини четвертої статті 169, частини другої статті 332 КАС України, якщо скаржник не усунув недоліки, касаційна скарга повертається особі, яка її подала.
Згідно з частиною другою статті 332 та частиною восьмою статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №372/49/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії- повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню
не підлягає.
Суддя - доповідач: С. М. Чиркін
Судді: В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа