11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 480/246/19
адміністративне провадження № К/9901/2972/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (суддя: Воловик С.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року (судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та повернення сплаченого податку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області, де третя особа Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення сплаченого податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2004 по 29.08.2017 та стягнути з ГУ ДКС у Сумській області сплачений за означений період податок з доходів фізичних осіб в сумі 295 343, 55 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що утримання з його заробітної плати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2004 по 31.12.2010 всупереч вимог пункту 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній до 31.12.2010), як і подальше його утримання у період з 01.01.2011 до 29.08.2017 порушувало його право на отримання заробітної плати в передбаченому законом розмірі.
У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважають доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, Указом Президента України № 525/2003 від 12.06.2003 ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Глухівського міського суду Сумської області строком на п'ять років, Указом Президента України № 358/2004 від 23.03.2004 переведений на посаду судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області.
Постановою Верховної Ради України від 30.10.2008 № 628-VI позивач був обраний суддею Глухівського міськрайонного суду Сумської області безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2017 № 2551/0/15-17 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Перебуваючи у відставці, 11.12.2018 позивач звернувся до начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумські області та начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області із заявою, у якій, відповідно до пунктів 3-5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013, просив повернути зараховані до бюджету платежі у вигляді податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2004 по 29.08.2017 в сумі 295 343, 55 грн, перерахувавши вказані кошти на його банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Глухівському відділенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Як додатки до вказаної заяви позивачем були подані також: копія посвідчення учасника бойових дій, копія довідки ТУ ДСА України в Сумській області № 04-1582/18 від 19.11.2018, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та копія довідки про відкриття та ведення карткового рахунку.
За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ДКС у Сумській області листом від 13.12.2018 № 05-8/1374-10108 повідомило позивача, що для вирішення порушеного у заяві питання останньому необхідно звернутись до Центру обслуговування платників Глухівської ДПІ Шосткинського управління ГУ ДФС у Сумській області.
В свою чергу, ГУ ДФС у Сумській області листом від 08.01.2019 № 80/В/18-28-13-04-13 повідомило позивача, що питання оподаткування регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) як спеціальним нормативно-правовим актом і не можуть врегульовуватись іншими законами України. Оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, визначається розділом IV ПК України, приписи якого не встановлюють права на повне звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб жодній категорії платників, незалежно від статусу, майнового стану, тощо.
Крім того, у вказаному листі фіскальний орган зазначив про те, що встановлення факту наявності у податкового агента надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб можливо виключно під час проведення документальної перевірки, порядок і підстави проведення якої визначені статтями 77-80 ПК України, та зауважив на відсутності підстав для проведення такої перевірки.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку незгоди працівника із сумою утриманого та перерахованого роботодавцем до бюджету податку на доходи фізичних осіб, нарахованого на заробітну плату, такий працівник має право оскаржити дії роботодавця у визначений законодавством спосіб. Враховуючи, що у межах цього провадження позивачем дії свого безпосереднього роботодавця - ТУ ДСА у Сумській області як податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з отриманої ним у період з 01.01.2004 по 29.08.2017 суддівської винагороди не оскаржуються, суд дійшов висновку, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушених прав, який не призведе до вчинення стосовно позивача певних дій з боку відповідачів та настання бажаного позивачем результату.
Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до п.18 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 (в редакції, чинній до 31.12.2010) для учасників бойових дій була передбачена пільга у вигляді звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів, податків з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу), земельного податку.
Разом із тим, 22 травня 2003 року було прийнято Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб та, відповідно, визначені податкові соціальні пільги, які мають платники такого податку.
У пункті 22.2 статті 22 вказаного Закону визначено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Починаючи з 01.01.2011 правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі і податку на доходи фізичних осіб, врегульовуються Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 162.1. статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Також пільгове оподаткування платників податку згідно з розділом IV ПК України передбачено у вигляді надання податкової соціальної пільги (ст. 169 ПК України), тобто зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, з урахуванням і норм абзацу першого піт. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 цього кодексу.
Проаналізувавши нормативно-правове врегулювання правовідносин в контексті соціальних пільг, на які мали право платники податку доходів фізичних осіб протягом спірного періоду, суди дійшли висновку, що ні Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», ні Положеннями розділу IV Податкового кодексу України не встановлено повного звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб жодної категорії платників незалежно від соціального статусу, майнового стану, тощо.
Також, судами враховано, що у розумінні норм ПК України податковим агентом відносно позивача є Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області, оскільки саме до його обов'язків входить нарахування (виплата) доходу на користь платника і утримання податку із суми такого доходу в порядку і строки визначені розділом IV Податкового кодексу України в силу припису пп. 168.1.1 п.168. 1ст. 168 цього кодексу.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені регламентовані статтею 43 Податкового кодексу України.
Згідно п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Міністерство фінансів України на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" видало наказ №787 від 03.09.2013 яким затвердило Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.
Згідно п. 5 цього Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
При цьому, Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені визначений наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 і регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС.
З аналізу положень вищевказаних нормативних актів вбачається, що в даному випадку саме ТУ ДСА в Сумській області як податковий агент, який здійснював утримання податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів суму надміру сплаченого податку, який, на думку позивача, був перерахований до бюджету понад суму грошових зобов'язань.
Однак, як слушно зауважили суди попередніх інстанцій, в межах даного адміністративного провадження ОСОБА_1 не оскаржує і не визнає незаконними дії ТУ ДСА в Сумській області щодо незаконного утримання з його доходів (заробітної плати) податку на доходи фізичних осіб. ТУ ДСА в Сумській області, будь-яких уточнюючих розрахунків щодо надмірного утримання із заробітної плати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб до контролюючого органу не подавало, із заявою про повернення надмірно сплачених коштів не зверталось.
Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у ГУ ДПС у Сумській області законних підстав для подання органу казначейства висновку про повернення утриманого із заробітної плати позивача податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2004 року по 29.08.2017 року.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність подання ОСОБА_1 заяви контролюючому органу щодо повернення помилково та/або надміру сплаченого у період з 01.01.2004 по 29.08.2017 податку на доходи фізичних осіб, відповідність оскаржуваних дій/бездіяльності відповідачів критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України та, відповідно, необґрунтованість позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та зводяться фактично до переоцінки встановлених обставин справи, -що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська