11 січня 2021 року
Київ
справа №140/5946/20
адміністративне провадження №К/9901/35404/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №140/5946/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення 2 серпня 2019 року остаточного розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби на день виключення зі списків особового складу і всіх видів забезпечення;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні до 14 серпня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення 2 серпня 2019 року остаточного розрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки при звільненні ОСОБА_1 з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум в частині невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки при звільненні до 16 березня 2020 року;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення 2 серпня 2019 року остаточного розрахунку індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 липня 2016 року до 25 жовтня 2016 року включно та з 10 листопада 2017 року до 30 листопада 2018 року включно при звільненні ОСОБА_1 з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум в частині невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 липня 2016 року до 25 жовтня 2016 року включно та з 10 листопада 2017 року до 30 листопада 2018 року включно при звільненні до 13 лютого 2020 року;
- визнати протиправною бездіяльності щодо не проведення 2 серпня 2019 року остаточного розрахунку грошової компенсації за речове майно при звільненні ОСОБА_1 з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум в частині невиплати грошової компенсації за речове майно при звільненні до 17 жовтня 2019 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільнення з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 серпня 2019 року до 16 березня 2020 року у розмірі: 77 716,08 грн (сімдесят сім тисяч сімсот шістнадцять гривень 08 копійок) без урахування всіх обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України подав касаційну скаргу до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 17 грудня 2020 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №140/5946/20, в частині визначення суми середнього заробітку скасувати.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №140/5946/20 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню рішення, зокрема судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Скаржник, з урахуванням особливостей оскарження судового рішення, розглянутого у порядку спрощеного провадження, зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване судове рішення підлягає касаційному оскарженню.
Вказує, що вирішення спору у цій справі, в частині визначення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на різну практику судів щодо вирішення цього питання: №560/829/20; №520/3551/2020; №620/714/20; №140/4713/20; №140/12253/20; №140/14186/20; №140/12254/20.
Крім цього, відповідач вказує, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки результат її розгляду впливає як на нього самого, так і на правовідносини у Державній прикордонній службі в цілому.
Суд наголошує, що посилання на відповідний пункт частини п'ятої статті 328 КАС України має наводитись у взаємозв'язку з посиланням на передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі Луцький прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження, посилається на частину четверту статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені без врахування принципу «співмірності», що є порушенням норм матеріального права.
Проте, скаржник не зазначає передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку з посиланням на відповідний пункт. Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №140/5946/20.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №140/5946/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду