11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 460/1703/19
адміністративне провадження № К/9901/35336/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у справі №460/1703/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просив замінити сторону виконавчого провадження (боржника) Державну фіскальну службу України на її правонаступника - Державну митну службу України щодо стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Вказана заява мотивована тим, що Державна фіскальна служба України була реорганізована шляхом поділу на: Державну податкову службу України та Державну митну службу України. А оскільки з 16 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Державної митної служби України (з 8 грудня 2019 року вона почала здійснювати свої повноваження), заявник вважає, що наявні підстави для заміни боржника виконавчого провадження з Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну митну службу України.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено боржника у виконавчих листах №1 і №2 у справі №460/1703/19, виданих Рівненським окружним адміністративним судом 18 березня 2020 року, а саме: Державну фіскальну службу України її правонаступником Державною митною службою України.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна митна служба України звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 17 грудня 2020 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у справі №460/1703/19 і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні такої заяви.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі, як підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник наводить пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не був врахований висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 жовтня 2019 року №812/1408/16.
Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, саме покликаючись на висновки Верховного Суду у справі №812/1408/16 доводи апелянта були визнані необґрунтованими. Будь-якої іншої постанови Верховного Суду, прийнятої у подібних правовідносинах скаржник не наводить.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення виходили із того, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» було реорганізовано Державну фіскальну службу шляхом поділу на Державну податкову службу України та Державну митну службу України, всі права та обов'язки були передані її правонаступникам.
Враховуючи те, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» було визначено можливість забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на публічне правонаступництво. Оскільки, у випадку публічного правонаступництва вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. До того ж обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 420/5772/18.
Відтак, посилання Державної митної служби України, як на підставу для оскарження рішення про заміну сторони виконавчого провадження, на відсутність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Державної фіскальної служби є необґрунтованим.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій діяли відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За таких обставин, подана Державною митною службою України касаційна скарга на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у справі №460/1703/19 є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норми права у справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 КАС України, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись статтями 123, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної митної служби України на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у справі №460/1703/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду