13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6172/20 пров. № А/857/13505/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П., Кухтей Р.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мартинюк В.Я.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в м.Львові 09 жовтня 2020 року у справі №380/6172/20 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
04.08.2020 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, просив: визнати протиправними дії відповідача Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 20.04.2016; зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 20.04.2016 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця; визнати протиправними дії відповідача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 22.04.2016 по 29.12.2017; зобов'язати відповідача Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 22.04.2016 по 29.12.2017 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 20.04.2016; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 по 20.04.2016; визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення у період з 22.04.2016 по 29.12.2017; зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (адреса: вул.Героїв Майдану, 32, м.Львів; код ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 22.04.2016 по 29.12.2017. В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації працівників, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078. Суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав доказів того, що у нього кошти на індексацію заробітної плати відсутні. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений статтею 4 Закону №1282-XII строк, тому є необхідність зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача, так як на час виключення його із списків військової частини індексація не проводилася. Суд першої інстанції зазначив, що вказані відповідачами обставини не позбавляють їх обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції вказав, що у спірних правовідносинах відповідачі, не провівши індексацію грошового забезпечення допустили бездіяльність, а не вчинили дії, як вважає позивач, а тому дійшов висновку, що до компетенції відповідачів належить здійснення нарахування та виплата індексації з урахуванням базового місяця, а до повноважень суду - перевірка правомірності вчинених дій чи бездіяльності, оскільки у спірних правовідносинах відповідачі не нараховували індексацію та не визначали базового місяця. Суд не може надавати оцінку правомірності дій, які ще не вчинені (в тому числі і щодо визначення базового місяця), та давати вказівку на вчинення їх у певний спосіб (визначати базовий місяць), оскільки такий підхід буде порушувати конституційні засади розподілу влади.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині питання визначення базового місяця для здійснення нарахування суми індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2016 та з 22.04.2016 по 29.12.2017 відповідно та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі із обов'язковим зазначенням базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення (січня 2008 року). Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в межах спірних правовідносин у відповідачів був лиш один правомірний варіант дій - виплатити індексацію грошового забезпечення, а тому повноваження відповідачів не є дискреційними. Скаржник вказує, що з метою належного захисту прав та інтересів ОСОБА_2 необхідним є зазначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача. Зазначає, що оскільки на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановлювався в січні 2008 року та в подальшому був змінений (зріс) у березні 2018 року, то вказані місяці і є базовими для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що здійснення нарахування та виплата індексації з урахуванням базового місяця належить до компетенції Військової частини НОМЕР_1 , а тому жодних підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити розрахунок індексації позивача з конкретним базовим місяцем немає. Вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подала відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що мотиви апеляційної скарги є необґрунтованими, такі не спростовують висновків суду першої інстанції, а розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Вважає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, керуючись статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу у лавах Збройних Сил України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 №91 від 20.04.2016 молодший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_2 , командир 3 зенітного ракетного відділення 1 зенітного ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , вважається таким, що 20.04.2016 виключений зі списків особового складу і вважається вибувшим до нового місця служби Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Згідно з витягом з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №99 від 22.04.2016 молодший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_2 вважається таким, що з 22.04.2016 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою інструктора групи навчально-тренувального комплексу кафедри вогневої підготовки факультету бойового застосування військ з посадовим окладом 685 гривень на місяць, шпк «сержант».
Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного № 318 від 29.12.2017 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_2 , інструктора групи навчально-тренувального комплексу кафедри вогневої підготовки факультету бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, відповідно до п.«а» ч.6 ст.26 з урахуванням підп. «і» п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по особовому складу) від 28.12.2017 № 49-РС.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.06.2020 за №1308 повідомила ОСОБА_2 про те, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.03.2016 не нараховувалась та не виплачувалась, в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв'язку з чим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у цей період не здійснювалась. Враховуючи вказане, зазначено, що підстав для нарахування та виплати індексації за період з 01.01.2016 по 29.03.2016 немає.
На запит ОСОБА_2 від 14.11.2019 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.03.2016 по 29.12.2017 листом від 19.11.2019 №6981 Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного повідомила, що за вказаний період індексація не проводилась, для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалось.
Вважаючи такі відповіді протиправними та необґрунтованими, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року (справа №825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа №825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
При цьому, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), а базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру (місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових).
Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 і від 22 липня 2020 року у справі №400/3017/19.
Не заперечуючи право позивача на проведення індексації грошового забезпечення у спірні періоди, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, оскільки за період з 01.01.2016 по 29.03.2016 та за період з 29.03.2016 по 29.12.2017 індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що сторонами не заперечується, в матеріалах справи відсутні розрахунки індексації грошового забезпечення позивача за вказані періоди із визначенням базових місяців індексації, проведені та надані відповідачами, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідачів як органів, в яких позивач проходив службу і які виплачували йому грошове забезпечення, а тому саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця індексації.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 з врахуванням Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, практики Європейського суду з прав людини в частині наявності, межі, способів та законності застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами, у випадку коли індексація не була нарахована та виплачена позивачеві, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Суд касаційної інстанції у вказаній справі дійшов висновку, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням конкретного базового місяця відсутні.
Враховуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача січня 2008 року, оскільки такі вимоги є передчасними.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи відсутні, а на запит суду апеляційної інстанції не надані відомості щодо проходження служби позивачем (наприклад, особисті картки грошового забезпечення за 2016-2017 роки, накази по особовому складу, послужний список, довідка про проходження служби), які б дозволили суду апеляційної інстанції дослідити та надати належну оцінку періодам (місяцям), в яких протягом 2016-2017 років відбувалося підвищення грошового забезпечення (суми його постійних складових) позивача, що могло б впливати на зміну базового місяця.
З наявної в матеріалах справи копії довідки про нараховане щомісячне грошове забезпечення, виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 03.06.2020 №434 вбачається, що за період січень 2015 року по березень 2016 року оклад за військовим званням та посадовий оклад змін не зазнавали. Щодо аналізу копії розрахункових листків по НА Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного за квітень 2016 року по грудень 2017 року, то суд апеляційної інстанції зауважує, що оклад за військовим званням зазнав змін, посадовий оклад змін не зазнав. Дані обставини повинні бути враховані при обрахунку індексації грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у оскаржуваній частині рішенні викладено мотиви передчасності позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі №380/6172/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Р. В. Кухтей