Справа № 640/27932/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
13 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» до Міністерства охорони здоров'я України про зупинення дії рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами про забезпечення позову та про доповнення до заяви про забезпечення позову, в яких просило вжити заходи забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви шляхом:
- зупинення дії розпорядження Міністерства охорони здоров'я України про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню від 29.10.2020 № 17/187;
- заборони Міністерству охорони здоров'я України та його структурним підрозділам здійснювати будь-які дії щодо виконання або на підставі розпорядження Міністерства охорони здоров'я України про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню від 29.10.2020 № 17/187, зокрема, але не виключно, не приймати будь-яких рішень передбачених статтею 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2020 заяву про забезпечення позову з урахуванням заяви про доповнення заяви про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову.
Зупинено дію розпорядження Міністерства охорони здоров'я України про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню від 29.10.2020 № 17/187.
Заборонено Міністерству охорони здоров'я України та його структурним підрозділам зупиняти та/або анульовувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» ліцензію на надання медичних послуг серія АЕ № 638133, видану Міністерством охорони здоров'я України на підставі наказу від 05.02.2015 № 47, за результатами проведеного в період з 26.10.2020 по 28.10.2020 планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню № 17/207 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» за адресами: м. Київ, бульвар Лесі України, буд. 28, (літ. А), а також, м. Київ. вул. Дмитра Луценка, буд. б, приміщення 155 та за результатами проведеного 09.11.2020 на підставі посвідчення № 17/209 від 06.11.2020 заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб».
У задоволенні решти заяви про забезпечення позову з урахуванням заяви про доповнення заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, Міністерство охорони здоров'я України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.01.2021.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову без змін.
Представник апелянта у судове засідання не з'явився.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Подаючи заяву про забезпечення позову, заявник вказав на таке.
Заявник зазначив, що у Міністерства охорони здоров'я України відсутні повноваження на встановлення порушень санітарно-епідеміологічних вимог, а висновки комісії, утвореної Міністерством охорони здоров'я України відповідно до наказу від 23.10.2020 № 57-Адм викладені в акті, складеному за результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню №17/207, не відповідають фактичним обставинам.
Заявник вважає, що зазначені обставини свідчать, що розпорядження Міністерства охорони здоров'я України про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню від 29.10.2020 № 17/187 є очевидно протиправним, у той час, як його виконання фактично призведе до зупинення роботи відділень заявника за адресами: м. Київ, бульвар Лесі України, буд. 28, (літ. А) , а також м. Київ. вул. Дмитра Луценка, буд. б, приміщення 155, що унеможливить здійснення ним медичної діяльності за вказаними адресами та надання послуг з проведення тестування на наявність короновірусної інфекції COVID-19.
Також, заявник зазначив про те, що комісією, утвореною Міністерством охорони здоров'я України 09.11.2020 здійснено повторні заходи державного нагляду (контролю) на підставі посвідчення № 17/209 від 06.11.2020 предметом яких стала перевірка виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» розпорядження від 28.10.2020 № 17/187, що свідчить про можливість ймовірного прийняття Міністерством охорони здоров'я України рішення у відповідності до положень ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» а саме: про зупинення або ж про анулювання заявнику ліцензії на надання медичних послуг серія АЕ № 638133, виданої Міністерством охорони здоров'я України на підставі наказу від 05.02.2015 № 47. Зазначені обставини, на думку заявника, свідчать про те, що не вжиття заходів забезпечення позову, у визначений в заявах спосіб, унеможливить поновлення порушених прав заявника, а також, виконання рішення суду у майбутньому в разі задоволення позовних вимог.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції погодився з доводами заявника та вказав таке.
Невиконання заявником розпорядження про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню від 29.10.2020 № 17/187 призведе до зупинення діяльності відділень заявника (зупинення та анулюванню товариству ліцензії на надання медичних послуг серія АЕ № 638133) та зменшення вже існуючих центрів тестування на наявність короновірусної інфекції COVID-19 за наявності несприятливої епідеміологічної ситуації на території України.
Доводи апеляційної скарги:
- доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено;
- 09.11.2020 МОЗ України було здійснено повторну перевірку виконання ТОВ «Ніколаб» розпорядження, під час якої встановлено факт усунення порушень, зазначених у розпорядженні від 29.10.2020 № 17/187, що підтверджується відповідним актом № 17/209 від 09.11.2020.
- МОЗ України, виявивши порушення санітарно-епідеміологічних вимог і зобовязавши їх усунути, мав на меті, перш за все, захист життя та здоровя громадян.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також, оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових та передчасних висновків про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та про наявність підстав для її часткового задоволення, оскільки застосовані заходи є неспівмірними.
Питання наявності/відсутності у МОЗ України повноважень на встановлення порушень санітарно-епідеміологічних вимог, обгрунтованість висновків комісії, результати перевірки та виконання вимог розпорядження про усунення порушень мають розглядатись та вирішуватись лише під час розгляду спору по суті. Фактично, наразі, контролюючим органом було проведено перевірку заявника, виявлено порушення та вказано на необхідності їх усунення, що узгоджується з наданими МОЗ України повноваженнями, а вже законності/незаконності самої перевірки та суті виявлених порушень буде надана відповідна правова оцінка за наслідком розгляду позову.
Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обгрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства. Всі посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на сьогоднішній день обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України.
Застосовуючи підставу, визначену п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, суд першої інстанції в мотивувальній частині не обґрунтував висновків щодо застосування заходу забезпечення позову, не розкривши тим самим зміст, як саме (у якому вигляді) невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду або ефективний захист, та у чому саме полягають складнощі щодо поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Крім того, 09.11.2020 МОЗ України було здійснено повторну перевірку виконання ТОВ «Ніколаб» розпорядження, під час якої встановлено факт усунення порушень, зазначених у розпорядженні від 29.10.2020 № 17/187, що підтверджується відповідним актом № 17/209 від 09.11.2020.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку, відсутні.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвели до помилкового вирішення заяви про забезпечення позову, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2020 - скасувати.
У задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколаб» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 13.01.2021.