Справа № 320/3471/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
12 січня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0034585006 від 01.02.2019 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 4834,70 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 задоволено позовні вимоги частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, та з огляду на встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, колегія суддів у відповідності до ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 18.03.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.07.2019.
18.12.2018 Головним управлінням ДФС у Київські області проведено камеральну перевірку даних з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , в ході якої встановлений факт несвоєчасної сплати позивачкою єдиного податку.
01.02.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі акту перевірки від 18.12.2018 №011158/10-36-50-06/ НОМЕР_1 прийнято податкове повідомлення-рішення №0034585006, яким позивачці за несвоєчасну сплату авансових внесків з єдиного податку нарахований штраф у сумі 5200,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачкою в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України, за результатом розгляду якої Державною фіскальною служби України прийнято рішення від 04.04.2019 №15792/6/99-99-11-05-01-25, яким скаргу позивачки задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 №0034585006 в частині 365,40 грн. застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.
У вказаному рішенні Державна фіскальна служба України зазначила, що при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку за березень, квітень, вересень 2015 року відповідачем не враховані вимоги п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України (а.с.16-17).
Не погодившись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду та вказує, що спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати авансових внесків з єдиного податку за відсутності законодавчо передбачених умов для цього, оскільки суми єдиного податку були сплачені позивачкою своєчасно у строки, передбачені статтею 295 Податкового кодексу України.
Апелянт вказує, що за позивачкою рахувалася недоїмка зі сплати єдиного податку за березень 2014 року у сумі 243,60 грн., у зв'язку з чим усі поточні платежі зараховувалися контролюючим органом у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, що і призвело до порушення строків сплати позивачкою єдиного податку та стало підставою для застосування штрафних санкцій.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1. статті 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктами 295.1-295.2 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно з пунктами 294.1-294.2 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пункту 296.2 статті 296 ПК України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Відповідно до пункту 122.1 ст.122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Як встановлено, позивачкою у 2015 році було здійснено сплату авансових внесків з єдиного податку за наступними платіжними документами:
- відповідно до квитанції №2247884 від 20.03.2015 сплачено єдиний податок за березень 2015 року у розмірі 243,60 грн. (а.с.44);
- відповідно до квитанції №22674990 від 20.04.2015 сплачено єдиний податок за квітень 2015 року у розмірі 243,60 грн. (а.с.45);
- до квитанції №QS25938605 від 21.09.2015 сплачено єдиний податок за вересень 2015 року у розмірі 243,60 грн. (а.с.46).
09.02.2016 позивачкою подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2015 рік, в якій вказано, що сума щоквартальних авансових внесків становить 730,80 грн. (а.с.50).
У 2016 році позивачкою було здійснено сплату авансових внесків єдиного податку за наступними платіжними документами:
- відповідно до квитанції №QS27963713 від 21.03.2016 сплачено єдиний податок за березень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.48);
- відповідно до квитанції №149 від 20.04.2016 сплачено єдиний податок за квітень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.20);
- відповідно до квитанції №0.0.556090845.1 від 20.05.2016 сплачено єдиний податок за травень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.21);
- відповідно до квитанції №0.0.570162173.1 від 17.06.2016 сплачено єдиний податок за червень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.22);
- відповідно до квитанції №0.0.595537881.1 від 05.08.2016 сплачено єдиний податок за серпень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.23);
- відповідно до квитанції №103936088 від 20.12.2016 сплачено єдиний податок за грудень 2016 року у розмірі 275,60 грн. (а.с.24).
08.02.2017 позивачкою було подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2016 рік, в якій позивачкою визначено щоквартальну суму авансових внесків з єдиного податку у розмірі 826,80 грн. (а.с.47).
У 2017 році позивачкою було здійснено сплату авансових внесків єдиного податку за наступними платіжними документами:
- відповідно до квитанції №0.0790652114.1 від 20.06.2017 сплачено єдиний податок за червень 2017 року у розмірі 640,00 грн. (а.с.25);
- відповідно до квитанції №0.0.832807806.1 від 21.08.2017 сплачено єдиний податок за серпень 2017 року у розмірі 640,00 грн. (а.с.49);
- відповідно до квитанції №0.0.854200155.1 від 20.09.2017 сплачено єдиний податок за вересень 2017 року у розмірі 640,00 грн. (а.с.26).
09.02.2018 позивачкою було подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік, в якій визначено щоквартальну суму авансових внесків з єдиного податку у розмірі 1920,00 грн. (а.с.53).
У 2018 році було здійснено сплату авансових внесків з єдиного податку за наступними платіжними документами:
- відповідно до квитанції №0.0.1017998631.1 від 20.04.2018 сплачено єдиний податок за квітень 2018 року у розмірі 744,60 грн.;
- відповідно до квитанції №0.0.1040897944.1 від 19.05.2018 сплачено єдиний податок за травень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.27);
- відповідно до квитанції №0.0.1066372141.1 від 20.06.2018 сплачено єдиний податок за червень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.28);
- відповідно до квитанції №0.0.1090600842.1 від 20.07.2018 сплачено єдиний податок за липень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.29);
- відповідно до квитанції №0.0.1114170018.1 від 20.08.2018 сплачено єдиний податок за серпень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.30);
- відповідно до квитанції №0.0.1139649049.1 від 20.09.2018 сплачено єдиний податок за вересень 2018 року у розмірі 744,60 грн. (а.с.31).
08.02.2019 позивачкою подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік, в якій визначено щоквартальну суму авансових внесків з єдиного податку у розмірі 2233,80 грн. (а.с.51).
З інтегрованої картки позивачки з єдиного податку за період з 16.04.2014 по 31.12.2018, убачається наступне:
- 20.03.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №2247884 від 20.03.2015 авансовий внесок за березень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок лише 23.03.2015;
- 20.04.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №22674990 від 20.04.2015 авансовий внесок за квітень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок лише 21.04.2015;
- 20.09.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №QS2505 від 21.09.2015 авансовий внесок за вересень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок 21.09.2015;
- 20.12.2015 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (121,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №QS26935082 від 22.12.2015 авансовий внесок за грудень 2015 року у сумі 243,60 грн. був зарахований на рахунок 22.12.2015;
- 20.03.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №QS27963713 від 21.03.2016 авансовий внесок за березень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 21.03.2016;
- 20.04.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №2508143SB від 20.04.2016 авансовий внесок за квітень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок лише 21.04.2016;
- 20.05.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2РL423342 від 23.05.2016 авансовий внесок за травень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 23.05.2016;
- 20.06.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2РL480361 від 21.06.2016 авансовий внесок за червень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 21.06.2016;
- 20.08.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2РL714555 від 22.08.2016 авансовий внесок за серпень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 22.06.2016;
- 20.12.2016 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (137,80 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №104282288 від 21.12.2016 авансовий внесок за грудень 2016 року у сумі 275,60 грн. був зарахований на рахунок 21.12.2016;
- 20.06.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL389317 від 21.06.2017 авансовий внесок за червень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.06.2017;
- 20.08.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL626204 від 21.08.2017 авансовий внесок за серпень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.08.2017;
- 20.09.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL211325 від 21.09.2017 авансовий внесок за вересень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.09.2017;
- 20.12.2017 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (320,00 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL288282 від 21.12.2017 авансовий внесок за грудень 2017 року у сумі 640,00 грн. був зарахований на рахунок 21.12.2017;
- 20.01.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL450310 від 23.01.2018 авансовий внесок за січень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 23.01.2018;
- 20.04.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL810118 від 23.04.2018 авансовий внесок за квітень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 23.04.2018;
- 20.05.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL604610 від 21.05.2018 авансовий внесок за травень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.05.2018;
- 20.06.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL413912 від 21.06.2018 авансовий внесок за червень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.06.2018;
- 20.07.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL744964 від 23.07.2018 авансовий внесок за липень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 23.07.2018;
- 20.08.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL952525 від 21.08.2018 авансовий внесок за серпень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.08.2018;
- 20.09.2018 відображено нарахування позивачці штрафу у розмірі 50% ставки єдиного податку (372,30 грн.) у зв'язку з тим, що сплачений позивачкою за платіжним документом №@2PL295798 від 21.09.2018 авансовий внесок за вересень 2018 року у сумі 744,60 грн. був зарахований на рахунок 21.09.2018.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ.
Згідно пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Зазначений висновок узгоджується із положеннями пункту 129.6 статті 129 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.
Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Досліджені судом квитанції про сплату авансових платежів свідчать, що позивачкою було дотримано строк сплати єдиного податку за березень - червень 2016 року, за серпень 2016 року, за грудень 2016 року, за червень 2017 року, за серпень - вересень 2017 року, за квітень - вересень 2018 року, оскільки сплата податку була здійснена у встановлений законодавством строк, що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а тому позивач не несе відповідальність за несвоєчасне перерахування установою банкою відповідної суми коштів одержувачу.
При цьому, єдиний податок за березень 2016 року та серпень 2017 року був сплачений позивачкою 21.03.2016 та 21.08.2017, оскільки останній день строку сплати припав на вихідний день (20.03.2016 та 20.08.2017 - неділя).
Здійснення позивачкою сплати єдиного податку за березень 2016 року та серпень 2017 року у перший робочий день після вихідного, не є пропущенням нею строку сплати такого податку.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 12.04.2019 у справі №809/1577/17 та від 23.10.2017 у справі №804/3230/17.
Водночас, позивачкою несвоєчасно сплачено єдиний податок за грудень 2015 року у сумі 243,0 грн., за грудень 2017 року у сумі 640,00 грн. та за січень 2018 року у сумі 744,60 грн.
Враховуючи недоведення позивачкою дотримання нею строків сплати єдиного податку за грудень 2015 року, грудень 2017 року та січень 2018 року, та відображену в інтегрованій картці інформацію про несвоєчасне здійснення платежів за ці періоди, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірне застосовання штрафу:
- у сумі 121,80 грн. (243,60 грн.х50%) за порушення строку сплати єдиного податку за грудень 2015 року;
- у сумі 320,00 грн. (640,00 грн.х50%) за порушення строку сплати єдиного податку за грудень 2017 року;
- у сумі 372,30 грн. (744,60 грн.х50%) за порушення строку сплати єдиного податку за січень 2018 року, що в цілому становить 814,10 грн.
Таким чином, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 №0034585006 в частині нарахування позивачці штрафу у розмірі 4020,60 грн. (5200,10 грн. - 365,40 грн. - 814,10 грн.).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині та доцільність скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко
Повний текст постанови виготовлено 12.01.2021