П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/9710/20
Категорія: 105000000
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О. Я.
Час і місце ухвалення:м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 3-тя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 27.08.2020 року про накладення штрафу ,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 3-тя особа: ОСОБА_1 в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), від 27.08.2020 року ВП №59585437 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова від 27.08.2020 р. ВП №59585437 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення по справі №522/8952/16-а є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач вважає, що він виконав рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/8952/16-а.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що ним фактично вчинено усі необхідні дії спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах наданих повноважень, а тому вважає винесену постанову відповідача протиправною та такою, що винесена безпідставно.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2016 рішенням Приморський районний суд м. Одеси у справі №522/8952/16-а зобов'язав позивача:
- провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Одеської області від 15.04.2016 р. №483 про заробітну плату, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% із середнього заробітку з 22.04.2016 р. без обмеження граничного розміру пенсії;
- виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час (12 місяців) з 22.04.2015 р.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 18.07.2019 р. перебувало виконавче провадження № 59585437 з виконання виконавчого листа №522/8952/16-а, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 03.06.2019 про зобов'язання позивача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Одеської області від 15.04.2016 р. №483 про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% із середнього заробітку з 22.04.2016 р. без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минули час (12 місяців) з 22.04.2015 р.
18.07.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника.
10.08.2020 р. до ГУ ПФУ в Одеській області направлено вимогу позивачу щодо стану виконання виконавчого документу.
27.08.2020 р. державний виконавець виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки рішення суду боржником в повному обсязі не виконано без поважних причин і доказів, що підтверджують його виконання не надано, головним державним виконавцем правомірно винесена постанова про накладення штрафу, яка повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими для виконання. Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» і в процесуальному законодавстві України.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).
Статтею 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно зі статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, підставою для застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтею 75 Закону №1404-VIII, є невиконання ним рішення суду без поважних причин, встановлене державним виконавцем.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Так, як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на вимогу відповідача від 10.08.2020 про надання документів стосовно фактичного виконання рішення суду, позивач надав довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду. В довідці позивач зазначив перелік розпоряджень про здійснення перерахунку пенсії згідно з рішенням суду та додав копії розпоряджень з довідкою про виплату пенсії. З огляду на вказані розпорядження та довідку про виплату суд встановив, що відповідно до розпорядження від 18.10.2017 р. розрахунок пенсії був здійснений, виходячи з 80% середнього заробітку. Розрахунок пенсії у розмірі 90% середнього заробітку, так як це було зазначено в рішенні Приморського районного суду м. Одеси, позивач почав здійснювати тільки в листопаді 2019 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2016 суд зобов'язує здійснити перерахунок пенсії з розрахунку 90% середнього заробітку з 22 квітня 2016 року. Проте позивач, стверджуючи те, що виконав рішення суду, не надав жодного доказу цього факту ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. Також, Приморський районний суд зобов'язав виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 22 квітня 2015 року. Однак позивач ні в довідці наданій відповідачу у відповідь на його вимогу, ні у своєму позові, ні в апеляційній скарзі не вказує про виконання рішення суду в цій частині щодо виплати різниці та відповідно не надає належних доказів, чим не дотримався вимоги ст.77 КАС України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Приморського районного суду м. Одеси №522/8952/16-а боржником в повному обсязі не виконано, а отже державний виконавець правомірно виніс постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 5100,00 грн.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 13 січня 2021 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова