П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2754/20
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Час і місце ухвалення: 10:33, м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа - Голопристанський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправними та скасування податкових вимоги про сплату боргу (недоїмки),
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 06.02.2019 року № Ф-12553-51 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн.;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 07.11.2019 року № Ф-12553-51 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8262,54 грн.;
- зупинити стягнення по виконавчим документам: податкової вимоги від 06.02.2019 року № Ф-12553-51 та від 07.11.2019 року № Ф-12553-51.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, не зареєстрований. Зазначене унеможливлює нарахування податкового боргу. Також позивач зауважив, що набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, після чого до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону не звертався. Зважаючи на викладене, а також на правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року по справі № 260/81/19 у відповідача відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного податку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано противоправними та скасовано податкові вимоги ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі:
- від 06.02.2019 року № Ф-12553-51 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн.;
- від 07.11.2019 року ГУ № Ф-12553-51 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8262,54 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі стягнуто 840,40 грн. судового збору 6800 грн. витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права при неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивач, який має статус фізичної особи-підприємця, зобов'язаний щомісячно сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, незалежно від того, чи здійснює він підприємницьку діяльність. При цьому, апелянт вважає, що у зв'язку з несплатою позивачем виниклої заборгованості з єдиного внеску, податковим органом правомірно надіслано йому спірну вимогу про сплату бору.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.02.2002 року зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
06.02.2019 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформувало та скерувало ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-12553-51, у якій повідомило про наявність заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 18276,72 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем одержання цієї вимоги.
07.11.2019 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформувало та скерувало ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-12553-51, у якій повідомило про наявність заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 8262,54 грн., яку вимагало сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем одержання цієї вимоги.
Відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відбулося нарахування єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску за періоди: 09.02.2018 в розмірі 8448,00 грн. (за 2017 рік), 19.04.2018 в розмірі 2457,18 грн., 19.07.2018 в розмірі 2457,18 грн., 19.10.2018 в розмірі 2457,18 грн., 21.01.2019 в розмірі 2457,18 грн., 19.04.2019 в розмірі 2457,18 грн., 19.07.2019 в розмірі 2457,18 грн., 21.10.2019 в розмірі 2457,18 грн.
Внаслідок наведеного, податковим органом сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 року № Ф-12553-51 та від 07.11.2019 року № Ф-12553-51.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих вищезазначених вимог позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, визнаючи оспорюванні у даній справі вимоги податкового органу протиправними виходив з того, у ОСОБА_1 була відсутня можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, та доказів того, що з 01.01.2017 року він здійснював підприємницьку діяльність та отримував від неї доходи суду контролюючим органом не надані, тому у останнього були відсутні правові підстави для формування та направлення оскаржуваних вимог.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно пункту 4 статті 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно частини першої статті 5 Закону № 2464-VI, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкція, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Пунктом 2 вказаної Інструкції встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 3 вказаної Інструкції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Крім того, згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції станом на 01 липня 2004 року), державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Як вбачається з матеріалів справ позивач набув статус суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи з 28 лютого 2002 року (а.с.10).
У разі, коли державна реєстрація ФОП проведена до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", необхідною умовою для здійснення підприємницької діяльності відповідними особами є проходження реєстраційних процедур у встановленому новим законом порядку.
В даному випадку, позивачем не пройдено відповідних процедур у 2004 році, а тому його свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 28 лютого 2002 року вважається недійсним.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року (справа № 260/81/19) дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження у особи статусу ФОП, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових вимог.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що фізичні особи-підприємці, стосовно яких не проводилася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (у тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратили статусу фізичної особи-підприємця, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про реєстрацію позивача, тому відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" свідоцтво про її державну реєстрацію фізичною особою-підприємцем вважається недійсним, а позивач є особою, що не має статусу фізичної особи-підприємця.
Підсумовуючи вище викладені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 13 січня 2021 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова