11 січня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1768/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 р. (суддя Хилько Л.І.) в справі № 340/1768/20 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кропивницького апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу голови Кропивницького апеляційного суду № 10 від 29.04.2020 р. в частині пункту 1, а саме «обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за квітень 2020 року, починаючи із 18 квітня 2020 року, який був застосований до судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 із застосуванням обмеження нарахування у сумі 56878 грн. 87 коп.; зобов'язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня календарного року становить 115 610 грн., та «щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 70% посадового окладу як такій, стаж роботи якої становить понад 30 років з урахуванням утримання з цих сум передбачених законів податків та обов'язкових платежів при їх виплаті на період з 18 квітня 2020 року на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням виплачених раніше сум».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 р. позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29 квітня 2020 «Про оплату праці суддів» стосовно судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 ; зобов'язано Кропивницький апеляційний суд нарахувати та виплатити судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду (враховуючи раніше виплачені суми, з урахуванням податків і зборів) за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-IX; рішення суду в частині присудження виплати суддівської винагороди у межах суми за один місяць допущено до негайного виконання; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено.
В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт вказує, що оскаржене рішення безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ДСА як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення Кропивницького апеляційного суду. На думку апелянта, з 18.04.2020 р. відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в редакції Закону № 553-ІХ, а дія частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» втратила чинність 28.08.2020 р. Відповідно, саме з 28.08.2020 р. виплата суддівської винагороди здійснюється судом в повному обсязі відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. не впливає. Посилання суду першої інстанції на неконституційність Закону № 553-ІХ не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними. При ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано положення бюджетного законодавства, особливості нормативного регулювання порядку фінансового забезпечення судів.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач Указом Президента України № 165/2001 від 07.03.2001 року призначена строком на п'ять років на посаду судді Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області.
Постановою Верховної Ради України № 3564-ІV від 16.03.2006 року позивача обрано на посаду судді Харцизького міського суду Донецької області.
Постановою Верховної Ради України № 592-VIІ від 19.09.2013 року позивача обрано на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області.
Наказом від 16.10.2018 №19-к позивача зараховано до штату Кропивницького апеляційного суду 17 жовтня 2018 року із встановленням посадового окладу відповідно до штатного розпису та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу як такій, стаж роботи якої становить понад 25 років.
Наказом від 14.08.2019 року №27-к позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 % посадового окладу як такій, стаж роботи якої становить більше 30 років.
Пунктом 1 наказу від 29.04.2020 р. №10 «Про оплату праці» визначено, що при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 року обмеження, що передбачені Законом №553-ІХ, застосувати до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).
Судом першої інстанції зазначено, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суд першої інстанції вважав, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а застосування вимог статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, суб'єкт владних повноважень діяв з порушенням статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, відтак, порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивача на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, оскільки після винесення рішення Конституційним Судом України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) взагалі припинено спір щодо застосування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким доповнено статтею 29.
Судом першої інстанції зауважено, що судовим рішенням може бути лише відновлено порушене право позивача, без жодних застережень щодо майбутніх правовідносин, оскільки судове рішення не може стосуватись періодів та правовідносин, які можуть виникнути в майбутньому та не може містити застережень чи умов, як «до завершення карантину».
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Судом встановлено, що Указом Президента України № 165/2001 від 07.03.2001 р. ОСОБА_1 призначена строком на п'ять років на посаду судді Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області.
Постановою Верховної Ради України № 3564-ІV від 16.03.2006 р. ОСОБА_1 обрано на посаду судді Харцизького міського суду Донецької області.
Постановою Верховної Ради України № 592-VIІ від 19.09.2013 р. ОСОБА_1 обрано на посаду судді апеляційного суду Кіровоградської області.
Наказом від 16.10.2018 р. №19-к ОСОБА_1 зараховано до штату Кропивницького апеляційного суду з 17.10.2018 р. із встановленням посадового окладу відповідно до штатного розпису та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу як такій, стаж роботи якої становить понад 25 років.
Наказом від 14.08.2019 р. №27-к позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу як такій, стаж роботи якої становить більше 30 років.
Пунктом першим наказу голови Кропивницького апеляційного суду № 10 від 29.04.2020 р. «Про оплату праці суддів» наказано при виплаті суддівської винагороди за квітень 2020 р., обмеження, що передбачені Законом №553-IX, застосовувати до частини суддівської винагороди, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяців робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат).
Наказ голови Кропивницького апеляційного суду мотивовано набранням чинності 18 квітня 2020 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX, яким передбачено у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження при нарахуванні суддівської винагороди (у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року), статтею 58 Конституції України, статтею 51 Бюджетного кодексу України, положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до довідки від 26.05.2020 р. №07-21/127/2020 суддівська винагорода судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 за квітень-травень 2020 року обмежувалася згідно з частинами 1 та 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» у редакції Закону України №553-IX, а саме: у квітні 2020 року на суму 56 878,14 грн., у травні 2020 року - на суму 70 724,37 грн. (а.с. 31).
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції стосовно того, що розмір суддівської винагороди встановлюються виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» і станом на час виникнення спірних відносин до зазначеного Закону будь-які зміни, що регулюють питання суддівської винагороди щодо обмеження її розміру, не вносились, суд зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та, як наслідок, не надана правова оцінка змісту спірних правовідносин.
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що позовні вимоги стосуються, в першу чергу, протиправності наказу голови суду в частині обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди.
Вимога щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», є похідною вимогою і має вирішуватися при умові задоволення першої вимоги та скасування наказу.
Суд першої інстанції, скасовуючи наказ голови суду, не зазначив підстав, які вказують на протиправність наказу голови суду станом на час його прийняття.
Так, предметом позову є наказ голови Кропивницького апеляційного суду № 10 від 29.04.2020 р., в якому із посиланням на статтю 51 Бюджетного кодексу України передбачено виплату суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX.
Частиною другою статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закону № 1402-VIII).
Статтею 29 Закону № 1402-VIII визначені повноваження голови апеляційного суду, відповідно до частини першої якої голова апеляційного суду:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів в апеляційному суді у триденний строк з дня їх утворення;
6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;
7) організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
8) сприяє виконанню вимог щодо підтримання кваліфікації суддів апеляційного суду та підвищення їхнього професійного рівня;
9) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, визначених процесуальним законом;
10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Тобто, голова суду, який в межах спірних правовідносин, виконує владні управлінські функції, повинен керуватися виключно чинним законодавством України, діяти виключно на підставі, в порядку та у спосіб, які передбачені чинним законодавством.
На момент прийняття оскарженого наказу обмеження розміру суддівської винагороди встановлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX.
Відповідно, голова суду в межах виконання обов'язків по адміністративній посаді (голови суду) позбавлений повноважень надавати оцінку законності, конституційності того чи іншого закону або нормативно-правового акту, а повинен був виконувати закон.
За такого правового регулювання, яке застосував суд першої інстанції, приймаючи рішення в цій справі, будь-яка посадова особа отримує можливість на власний розсуд сприймати закони та вирішувати питання щодо їх застосування.
Визначення конституційності, легітимності законів або нормативно-правових актів мають право здійснювати визначені Конституцією органи та відповідно до чіткої процедури, а голова суду такими повноваженнями не володіє.
Також судом першої інстанції не враховано приписи бюджетного законодавства при визначенні наказу голови суду як протиправного.
Статтею 148 Закону № 1402-VIII встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина перша).
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (частина шоста).
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За приписами статті 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій);
бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
При цьому Бюджетним кодексом України передбачено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають цільовим призначенням, встановленим законом про державний бюджет, має наслідком як зменшення асигнувань на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, так й притягнення відповідних посадових осіб до відповідальності у порядку, визначеному законами України.
Таким чином, відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. №553-IX.
Відповідно, відповідач не мав об'єктивної можливості для не прийняття оскарженого наказу щодо обмеження суддівської винагороди на виконання Закону № 553-ІХ.
Сукупність приведених обставин вказує на відсутність в наказі № 10 голови суду ознак протиправності та, відповідно, відсутність підстав для його скасування.
Вище судом зазначено, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що розмір суддівської винагороди встановлюються виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів» і станом на час виникнення спірних відносин до зазначеного Закону будь-які зміни, що регулюють питання суддівської винагороди щодо обмеження її розміру, не вносились, безперечно є правильним.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. у справі №1-2/2013 констатовано, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод належним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
Також суд повністю підтримує висновок суду першої інстанції, який погодився з доводами позивача, про незмінність приписів Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо розміру суддівської винагороди, проте в тій редакції заявлених позовних вимог, яку визначила позивач, зауважує, що голова суду не наділений можливістю та повноваженнями обирати який нормативно-правовий акт застосувати, а в якості посадової особи суду може лише виконувати приписи та вимоги чинного законодавства.
Оскільки судом не встановлено ознак протиправності наказу голови суду про виплату суддівської винагороди у розмірі відповідно до Закону №553-IX, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня календарного року становить 115 610 грн., та «щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 70% посадового окладу як такій, стаж роботи якої становить понад 30 років з урахуванням утримання з цих сум передбачених законів податків та обов'язкових платежів при їх виплаті на період з 18 квітня 2020 року на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням виплачених раніше сум.
Враховуючи не приведення позивачем та судом першої інстанції правових підстав для висновку про протиправність наказу голови Кропивницького апеляційного суду, а також не встановлення судом в межах апеляційного перегляду справи таких підстав, суд доходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 р. в справі № 340/1768/20 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 р. в справі № 340/1768/20 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити в справі № 340/1768/20 нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 11.01.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.01.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко