11 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/4636/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оформлену рішенням про результати розгляду заяви від 17.03.2020 № 15 - протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком по Списку № 2 періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Дворянському ремонтно - транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі "Універсал"; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрозварником у приватному підприємстві "Ліс";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з дати звернення за пенсією до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Свої вимоги мотивує тим, що періоди його роботи за професією електрозварника та електрогазозварника підтверджені записами у трудовій книжці, дають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.
У встановлений ухвалою суду строк представник відповідача надав до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що для підтвердження наявного пільгового стажу ОСОБА_1 до ГУПФ України в Чернігівській області не було надано жодних документів стосовно проведення атестації робочих місць у вищезазначені періоди. Згідно з роз'ясненням управління соцзабезпечення Держкомпраці від 26.09.1975 № 772-20 зварники зайняті на контактному, стиковому, точковому зварюванні правом на призначення пільгової пенсії не користуються і пенсії їм призначаються на загальних підставах. Зазначили, що документи про зайнятість заявника контактним, стиковим та точковим зварюванням на розгляд комісії не надіслані. Відповідно вказані періоди роботи, при визначенні права ОСОБА_1 на пенсію, були зараховані до стажу позивача на загальних підставах.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 11.03.2020 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Дворянському ремонтно - транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі "Універсал"; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрозварником у приватному підприємстві "Ліс" (а.с. 61-62).
Рішенням ГУПФ України в Чернігівській області про результати розгляду скарги від 17.03.2020 за № 15 позивачу було відмовлено у підтвердженні пільгового стажу роботи на посаді електрозварника, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 21.04.1987 по 02.08.1996 (а.с. 22-24).
Вважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (стаття 10 Закону №1058-IV).
Також статтею 2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (стаття 7 Закону №1788-ХІІ).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1).
З аналізу наведених норм права вбачається, що особа має право на отримання різних видів пенсії, які можуть призначатися або у відповідності до Закону №1058-IV, або згідно Закону №1788-ХІІ. При цьому, громадянин сам обирає вид пенсії, яку бажає отримувати, подавши до органу, що призначає пенсію, відповідну заяву.
У поданому позові позивач просить суд зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи електрозварником та електрогазозварником.
Разом з тим, дослідивши матеріали, справи суд встановив, що позивач не звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах саме відповідно до п. б ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення".
Відповідачем за результатами розгляду матеріалів заяви позивача було прийняте рішення про результати розгляду скарги від 17.03.2020 за № 15, яким позивачу було відмовлено у підтвердженні пільгового стажу роботи на посаді електрозварника, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 21.04.1987 по 02.08.1996 (а.с. 22-24), а не згідно п. б ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення", як помилково стверджує позивач.
При цьому, судом досліджено зміст вказаного рішення та встановлено, що у ньому відсутнє будь-яке посилання на відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку №2, як зазначає позивач у позові.
За наведених обставин, суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не звертався до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно п. б ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення", тому, відповідно, відповідачем не досліджувалось питання можливості отримання позивачем вказаного виду пенсії та не було допущено порушення його прав.
У свою чергу, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, з наведеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд наголошує, що дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень повинно здійснюватися на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №826/16634/16, від 05.09.2018 у справі №826/8956/17 та від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, яка в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідачем не було порушене право позивача, зазначене у позовних вимогах, оскільки із відповідною заявою позивач до ГУПФ України в Чернігівській області не звертався, що вбачається із змісту самої заяви від 11.03.2020 (а.с. 61-62).
Згідно наданих суду доказів, рішенням від позивачу було відмовлено у підтвердженні пільгового стажу роботи на посаді електрозварника, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 21.04.1987 по 02.08.1996,
Враховуючи викладене, у задоволенні вимог про визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оформлену рішенням про результати розгляду заяви від 17.03.2020 № 15 - протиправною та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з дати звернення за пенсією до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, слід відмовити.
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком по Списку № 2 періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Дворянському ремонтно-транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі "Універсал"; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрозварником у приватному підприємстві "Ліс", суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За дослідженням копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 10-19) судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на підприємствах.
А саме, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював у Добрянському ремонтно - транспортному підприємстві і переведений 21.04.1987 на посаду електрозварника 2 розряду, з 14.12.1987 присвоєно 3 розряд електрозварника, з 31.07.1990 звільнений з роботи.
Також заявник з 31.07.1990 прийнятий на посаду електрозварника 3 розряду у кооператив «Універсал», з 20.08.1990 присвоєно 4 розряд електрозварника, з 02.08.1996 звільнений з роботи.
Крім цього, ОСОБА_1 у період з 06.07.2000 по 13.04.2001 працював на посаді електрогазозварника у ПП "Ліс".
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992
Тобто в період роботи позивача необхідно застосовувати Список 2, який був чинний у цей період.
Відповідно до розділу ХХХІІІ "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (що втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2016 року № 461) до Списку 2 відносяться електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки
Отже посада електрогазозварника передбачена Списком № 2.
Слід також звернути увагу, що списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».
Розділом XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».
З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) передбачена у всіх списках № 2.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.
Відповідна правова позиція викладена Верховним судом неодноразово, у тому числі у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17, від 26 березня 2020 року у справі №193/45/17, від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17.
Суд також зазначає, що "Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок проведення атестації).
Згідно пункту 3 "Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Щодо посилання відповідача на відсутність доказів атестації робочих місць, суд зазначає, що проведення атестації це прямий обов'язок роботодавця, а не робітника.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За аналізом наведених вище міркувань суд дійшов висновку про необґрунтоване неврахування спірних періодів до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 20.02.2016 у справі №804/14800/14.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково шляхом визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Дворянському ремонтно - транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі "Універсал"; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрозварником у приватному підприємстві "Ліс", оформлену рішенням про результати розгляду заяви від 17.03.2020 № 15 - протиправною, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Дворянському ремонтно - транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі "Універсал"; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрозварником у приватному підприємстві "Ліс".
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про часткове підтвердження заявлених позивачем доводів та про порушення його конституційних прав, свобод та інтересів з боку відповідача, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Дворянському ремонтно - транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі "Універсал"; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрозварником у приватному підприємстві "Ліс", оформлену рішенням про результати розгляду заяви від 17.03.2020 № 15 - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Дворянському ремонтно - транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі "Універсал"; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрозварником у приватному підприємстві "Ліс".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Повний текст рішення виготовлено 11 січня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан