вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
"11" січня 2021 р. Cправа № 902/883/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Тиврівське АТП-10543" (вул. Тиверська, 79, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" (вул. Жовтнева, 60, с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332)
про стягнення 189 931,61 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Нестерчук О.І. керівник згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ;
відповідача не з'явився;
присутній Кушнір Б.В.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 0401/1 від 04.09.2020 Приватного акціонерного товариства "Тиврівське АТП-10543" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" про стягнення 189 931,61 грн, з яких: 161 779,00 грн - основний борг; 16 873,55 грн - інфляційні збитки; 11 279,06 грн - відсотки за користування грошовими коштами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Еталон" зобов'язань за Договором про перевезення працівників № 27/02-18 від 01.02.2018 в частині проведення розрахунків за надані послуги.
Ухвалою суду від 14.09.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/883/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.10.2020.
За наслідками судового підготовчого засідання 13.10.2020 підготовче засідання відкладено на 12.11.2020, про що постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 12.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 08.12.2020.
За результатами судового засідання 08.12.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 08.12.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.01.2021.
11.01.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Люблінської В.М., в якому представник просить надати додатковий час та можливість у вивченні судових матеріалів поданих позивачем та у з'ясуванні всіх можливих варіантів укладення мирової угоди у зв'язку з чим відкласти розгляд даної справи на іншу дату.
На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався.
Ознайомившись в судовому засіданні 11.01.2021 із клопотанням представника відповідача, що надійшло на електронну адресу суду 11.01.2021, суд виходить з наступного.
Згідно довідки відповідального працівника апарату Господарського суду Вінницької області від 11.01.2021 зазначений документ не містить електронного цифрового підпису.
Згідно із ст.14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Таким чином, відсутність електронного цифрового підпису на клопотанні відповідача від 11.01.2021 робить неможливим ідентифікувати особу, що його підписала та подала.
Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Оскільки електронне клопотання не містить ЕЦП, а тому не належить до офіційних документів, оригіналу клопотання у паперовій формі на час проведення судового засідання до суду не надходило, а тому суд залишає його без розгляду.
В судовому засіданні 11.01.2021 судом оголошено перерву в межах дня.
Після перерви представник позивача в засідання суду не з'явився. При цьому судом з'ясовано, що представником позивача до канцелярії суду подано клопотання б/н від 11.01.2021 про залишення позову без розгляду.
Розглядаючи клопотання б/н від 28.12.2020 про залишення позову без розгляду суд виходить з наступного.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Разом з тим, судом встановлено, що при розгляді справи 08.12.2020 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Відтак, призначення справи до судового розгляду по суті унеможливлює реалізацію позивачем права на заявлення та розгляд судом відповідного клопотання про залишення позову без розгляду.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями «proprio motu», щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Приписами п. 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення у підготовче провадження для розгляду клопотання позивача про залишення позову без розгляду.
Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Як вбачається із даної норми, вказане право позивача може бути реалізоване ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.
Судом в даному випадку встановлено необхідність повернення до стадії підготовчого провадження з метою реалізації позивачем права на подання та підтримання клопотання про залишення даного позову без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, суд розглядає справу виключно за зверненням особи та в межах заявлених такою особою (позивачем) позовних вимог (предмету та підстав позову).
Перевіривши повноваження особи, яка підписала від імені Приватного акціонерного товариства "Тиврівське ПТП-10543" клопотання про залишення позову без розгляду, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення відповідного клопотання та залишення позову без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Зважаючи на те, що позовну заяву у даній справі залишено без розгляду за клопотанням представника ПАТ "Тиврівське АТП", тобто, самого позивача, то сплачений ним за розгляд даного спору судовий збір не повертається.
Керуючись ст.ст. 3, 18, 129, п.1 ч.2 ст. 185, п.5 ч.1 ст.226, ст.ст.232, 233, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі №902/883/20 до стадії підготовчого провадження.
2. Позов Приватного акціонерного товариства "Тиврівське АТП-10543" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрго-Еталон" про стягнення 189 931,61 грн залишити без розгляду.
3. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .
Ухвалу підписано 13.01.2021
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Тиверська, 79, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)
3 - відповідачу (вул. Жовтнева, 60, с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332)