вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" січня 2021 р. Cправа № 902/824/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши заяву б/н від 23.11.2020 (вх. канц. суду № 01-47/21/2020 від 26.11.2020) ОСОБА_1 про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи № 902/824/20
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНОВА КОНСАЛТІНГ" (вул. Європейська, буд. 57, поверх 2, м. Полтава, 36039)
до: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м.Вінниця, 21050)
про визнання недійсним рішення Наглядової ради, про визнання укладеними договорів про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій, в редакції позивачів
В провадженні Господарського суду Вінницької області (Суддя Маслій І.В.) перебуває справа № 902/824/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНОВА КОНСАЛТІНГ" до Акціонерного товариства "Вінницяобленрго" про визнання недійсним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" оформлене протоколом № 05/06/2020 від 05.06.2020 року та про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій, в редакції позивачів.
Ухвалою суду від 26.08.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/824/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Також, ухвалою суду від 29.10.2020 року було призначено у справі № 902/824/20 комплексну оціночно-будівельну, оціночно-земельну, товарознавчу та економічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню науково-дослідного інституту судових експертиз.
26.11.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи № 902/824/20.
Водночас, 26.11.2020 було винесено ухвалу про відкладення вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи № 902/824/20 до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції.
В подальшому, ухвалою суду від 11.01.2021 року (суддя Маслій І.В.), визнано заяву б/н від 23.11.2020 (вх. канц. суду № 01-47/21/2020 від 26.11.2020) ОСОБА_1 про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи № 902/824/20 необґрунтованою та ухвалено передати матеріали справи № 902/824/20 для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 року, зазначену вище заяву передано для розгляду судді Тісецькому С.С..
За приписами ч. 7, ч. 8 ст. 39 ГПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Суд, дослідивши матеріали справи № 902/824/20, розглянувши заяву б/н від 23.11.2020 ОСОБА_1 про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи №902/824/20, встановив наступне.
Як вбачається із змісту поданої заяви, остання мотивована тим, що 29.10.2020 року ухвалою Господарського суду Вінницької області було призначено експертизу. У даній ухвалі в якості експертної установи суддя Маслій І.В. визначив Вінницьке відділення Київського НДІСЕ.
Не погоджуючись із таким призначенням експертної установи, 19 листопада 2020 року Позивач-1 підготував і направив до апеляційного суду апеляційну скаргу.
Поряд з цим, Позивач-1 дослідив, як призначалася експертиза в аналогічній справі №902/790/16, де також предметом суперечки була ціна викупу акцій. В результаті Позивач-1 встановив, що попри те, що остаточне рішення у справі приймав суддя Матвійчук Василь Васильович, однак ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвали про призначення експертизи приймав суддя Маслій І.В., що раніше Позивачу-1 відомо не було.
Зокрема, ухвалою від 08 листопада 2016 р. у справі № 902/790/16 суддя Маслій І.В. також для проведення експертизи щодо визначення вартості акцій визначив Вінницьке відділення Київського НДІСЕ.
Однак, вже в ухвалі від 16.12.2016 суддя Маслій І.В. був вимушений визнати, що "до суду від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 902/790/16 з листом, в якому експертна установа зазначила, про неможливість проведення даної експертизи в зв'язку з відсутністю спеціаліста в даній сфері". В результаті суддя Маслій І.В. був вимушений змінити призначену експертну установу і визначив такою безпосередньо Київський НДІСЕ. Більше того, в ухвалі від 18.01.2017 суддя Маслій 1.В. був вимушений визнати, що "до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №902/790/16 з листом, в якому експертна установа зазначила про неможливість проведення даної експертизи в зв'язку з відсутністю спеціаліста в даній сфері".
Таким чином, суддя Маслій І.В. точно знав, що спеціалісти для експертизи вартості акцій у Вінницькому відділенні Київського НДІСЕ відсутні. Більше того, такі спеціалісти відсутні безпосередньо і у головному офісі Київського НДІСЕ. Тим не менш, ухвалою від 29.10.2020 року у даній справі № 902/824/20 суддя Маслій І.В. знову призначив в якості експертної установи Вінницьке відділення Київського НДІСЕ.
На переконання Заявника, зазначене свідчить про небажання судді Маслія І.В. об'єктивно розглянути справу та характеризує його підхід до розгляду справи як такий, що спрямований на максимальне утруднення розгляду справи (свідоме затягування часу) та максимальне утруднення прийняття законного і обґрунтованого рішення, що свідчить про упередженість судді Маслія І.В. на користь Відповідача.
За наведених обставин, Заявником заявлено відвід судді Маслію І.В. по даній справі.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2016 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
В силу ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 вищевказаного рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 р. у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/ 02) від 03.05.2007 р. суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно установлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N255, пп.28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява №73797/01, п.119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996р. у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п.32, Reports 1996-III). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26.10.1984р. у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/ 01, п.62, ECHR 2006-XIII).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно з ч. 1, ч. 11 ст. 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Слід вказати, що суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити, виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому рахунку і вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що прийняття суддею певних процесуальних рішень, зокрема, щодо вирішення питання про визначення експертної установи у випадку призначення судової експертизи, не свідчить про необ'єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї із сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві.
Поряд з цим, мотиви прийняття судом процесуального судового рішення у даній справі, викладені у відповідній ухвалі.
Так, як вказувалося вище, ухвалою суду від 29.10.2020 року було призначено у справі №902/824/20 комплексну оціночно-будівельну, оціночно-земельну, товарознавчу та економічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню науково-дослідного інституту судових експертиз.
Частиною 3 ст. 99 ГПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
За змістом ухвали суду від 29.10.2020 року у справі № 902/824/20, при вирішенні питання стосовно визначення експертної установи, суд виходив з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до клопотання позивачів 1, 2 про призначення експертизи, останні запропонували експертну установу, а саме: Центр судових експертиз та експертних досліджень Державного підприємства "Інформаційні судові системи" Державної судової адміністрації України. Пропозицій від інших учасників до суду не надходило.
Дослідивши документи, долучені до клопотання позивачів 1, 2 про призначення експертизи, зокрема лист Центру судових експертиз та експертних досліджень Державного підприємства "Інформаційні судові системи" від 13.02.20 року № 33/20-вих судом встановлено, що у їх штаті працюють 4 експерти, які відповідно до своєї спеціалізації можуть проводити експертизу об'єктів інтелектуальної власності, а щодо оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої та економічної експертизи можуть бути залучені експерти, що співпрацюють з Центром на підставі меморандумів та договорів.
Слід відмітити, що питання щодо проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності судом не ставилося, також дане питання відсутнє і у клопотання позивачів (т.1, а.с. 145)
Як вбачається зі Звіту про оцінку майна (т. 2, а.с. 120) АТ "Вінницяобленерго" здійснює ліцензовану діяльність з розподілу електроенергії на території Вінницької області, а також займається обслуговуванням повітряних ліній завдовжки 43,3 тис. км. Зона обслуговування становить 26.5 тис. кв. м. В експлуатації перебуває 82 підстанції 110 кВ, 109 підстанцій 35 кВ, 10143 підстанції 10/0,4 кВ. До складу обленерго входять 12 районних електромереж.
Тобто, вказане вище свідчить про досить об'ємний перелік робіт, що будуть проводитися експертами, зокрема і роботи по можливому натурному обстеженню об'єктів нерухомості та земельних ділянок.
Як вбачається з інформаційної довідки Вінницького відділенні КНДІСЕ, розміщеного на сайті за посиланням https://kndise.gov.ua/filials/view/c-vinnica, останнє здійснює діяльність, зокрема, з проведення: оцінки земельних ділянок; визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд; дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності; дослідження документів про фінансово-кредитні операції; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, тощо.
Враховуючи викладене, суд в ухвалі від 29.10.2020 дійшов висновку, що судову експертизу слід призначити установі, що територіально розміщена за місцем знаходження об'єкту дослідження, а саме Вінницькому відділенню КНДІСЕ (21007, м. Вінниця, вул.Батозька, 1).
Окрім того, згідно матеріалів цієї справи, ухвала суду від 29.10.2020 була оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Так, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнова Консалтінг", Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.10.20 р. про призначення судової експертизи у справі № 902/824/20 - без змін.
При цьому, у пунктах у 155-157, 162, 163 згаданої вище постанови суду апеляційної інстанції, зазначено, що "самостійне визначення судом експертної установи та доручення проведення експертизи у даній справі Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз є таким, що відповідає приписам ч.3 ст. 99 ГПК України.
Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що при визначенні експертної установи судом першої інстанції не було досліджено чи зможуть експерти призначеної установи провести експертизу на виконання ухвали, з урахуванням того, що об'єктом дослідження є, у тому числі, цінні папери (акції).
Однак, колегія суддів відхиляє дане посилання позивача 1, оскільки як вбачається з відкритої інформації, яка зазначена на офіційному інтернет-сайті Київського науково-дослідного інституту судових експертиз http://www.kndise.gov.ua/about/acreditation, Фондом державного майна України вказаному інституту судових експертиз видано сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 592/19 від 29 липня 2019 яким підтверджено спеціалізацію даної експертної установи в межах напрямів оцінки, зокрема: 2.1 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції з посиланням на приписи ч. 3 ст. 99 ГПК України, а також Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеного в додатку № 1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 №53/5, та з огляду на місцезнаходження нерухомого та рухомого майна відповідача на території Вінницької області, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність доручення проведення експертного дослідження у даній справі Вінницькому відділенню Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Отже, доводи ОСОБА_1 про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни ухвали Господарського суду Вінницької області від 29.10.2020 року про призначення судової експертизи по справі № 902/824/20 в частині призначення експертної установи, колегія суддів не вбачає".
Враховуючи викладене, наведені у заяві про відвід доводи Заявника стосовно неправомірного визначення в ухвалі від 29.10.2020 року у справі № 902/824/20 суддею Маслієм І.В. в якості експертної установи Вінницького відділення Київського НДІСЕ, спростовуються постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 року по даній справі.
При цьому, доводи Заявника фактично зводяться до незгоди учасника процесу з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 35 ГПК України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Також, суд вважає, що наведені Заявником у заяві про відвід обставини та доводи про упередженість судді на користь Відповідача, утруднення суддею розгляду справи та утруднення прийняття законного і обґрунтованого рішення, базуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами та не є підставою для відводу в розумінні ст. 35 ГПК України.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви б/н від 23.11.2020 (вх. канц. суду № 01-47/21/2020 від 26.11.2020) ОСОБА_1 про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи № 902/824/20.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 13, 18, 35, 39, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти до провадження справу № 902/824/20 в частині розгляду заяви б/н від 23.11.2020 (вх. канц. суду № 01-47/21/2020 від 26.11.2020) ОСОБА_1 про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи № 902/824/20.
2. Відмовити в задоволенні заяви б/н від 23.11.2020 (вх. канц. суду № 01-47/21/2020 від 26.11.2020) ОСОБА_1 про відвід судді Маслія І.В. від розгляду справи № 902/824/20.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала підписана суддею - 13.01.2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );
4 - ТОВ "Юнова Консалтінг" (вул. Європейська, буд. 57, поверх 2, м. Полтава, 36039);
5 - Відповідачу (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050).