1Справа № 335/10659/17 2/335/23/2020
21 грудня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Барсукової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку квартири, поділ майна подружжя , -
06.09.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку квартири, поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову вказує наступне.
З 19.04.2013 року позивач перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований Орджонікідзевськім відділом РАЦС м. Запоріжжя, актовий запис №93. Дітей від шлюбу не мають. 30.06.2016 року шлюб було розірвано.
Після реєстрації шлюбу, 22.05.2013 року, за договором міни, посвідченим приватним нотаріусом ЗМНО Салтан В.В. за реєстровим №608, для їх сім'ї, на ім'я відповідача було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Предметом міни було однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка належала відповідачу до реєстрації шлюбу. Таким чином, фактично квартиру АДРЕСА_1 придбано з використанням коштів, які належали відповідачу особисто.
Після вселення їхньої сім'ї до зазначеної квартири, ними за рахунок спільних коштів та спільних трудових затрат було зроблено коштовний ремонт. На час придбання квартира знаходилась в незадовільному стані. В ходів ремонту було виконано наступну роботи: замінено всю електропроводку та електролічильник; встановлено нову сантехніку із зміною труб водопроводу та каналізації на нові; встановлено нові батареї опалення; повністю перестелена підлога із встановленням системи теплої підлоги та укладенням ламінату в одній із кімнат та кахельної плитки; кахельною плиткою облицьовано стіни в санвузлі та в кухні; старі дерев'яні вікна замінено на пластикові; замінено старі двері- вхідні броньовані та міжкімнатні МДФ; балкон розширено, утеплено, встановлено металопластикові скляні рами та обшите профнастілом зовні та пластиком в середині, укладено ламінат на підлозі; в усіх кімнатах стіни обклеєно коштовними шпалерами; в квартирі виконано перепланування із створенням кухні-студії без втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, що не потребує спеціального дозволу у відповідності до ст.100 ЖК України.
За спільні кошти квартиру обладнано кондиціонерами, вбудованими кухонними та гардеробними меблями, побутовою технікою.
Зокрема, було придбано (вартість зазначено з урахуванням зносу):
- холодильник Вирпул DSNF - 12900 грн.;
- стіл кухонний скляний розкладний - 7800 грн.;
- кондиціонер Вест фрост - 6000 грн.;
- кондиціонер Вест фрост - 7000 грн.;
- водонагрівач Термокс на 30 л. з дистанційним керуванням - 4850 грн.;
- вбудована газова духова шафа Индезит - 7200 грн.;
- варильна поверхня Вирпул - 2600 грн.;
- витяжка кухонна Вентолюкс - 3650 грн.;
- піч мікрохвильова Самсунг - 1800 грн.;
- комплект меблів для ванної кімнати (дзеркало з шафою під вбудовану мийку та мийка) - 3900 грн.;
- комплект меблів для передпокою «Феєрія» - 5300 грн.;
- набір змішувачів у ванну (2 змішувача) - 3400 грн.;
- змішувач у кухню - 800 грн.;
- мийка у кухню - 2200 грн.;
- ванна виробництва Італія - 2200 грн.;
- миючий пилосос Томас Твин Т2 - 9400 грн..
Всього майна на загальну суму 81000 грн..
Позивач вважає, що внаслідок проведеного ремонту вартість квартири значно збільшилась, тому квартира має бути визнана об'єктом спільної сумісної власності і підлягає поділу між позивачем та відповідачем в рівних частках, відповідно до ст.ст.70,71 СК України.
Також зазначає, що відповідно до ст. ст. 60, 70 СК України, перелічене вище майно, яке було придбано під час шлюбу, є спільною сумісною власністю, тому позивач має право на визнання за нею право власності на Ѕ частку квартири та Ѕ частку майна, придбаного під час шлюбу, на загальну суму 40 500 грн..
На підставі викладеного позивач просить:
1. Визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
2. Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ;
3. Поділити майно, набуте ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час шлюбу, виділивши позивачу: холодильник Вирпул DSNF - 12900 грн.; водонагрівач Термокс на 30 л. з дистанційним керуванням - 4850 грн.; витяжка кухонна Вентолюкс - 3650 грн.; миючий пилосос Томас Твин Т2 - 9400 грн..
В судовому засіданні позивач позов підтримала, та наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
Відповідач позов не визнав. Суду пояснив, що не визнає вимоги позивача щодо визнання належної йому квартири спільною сумісною власністю подружжя, так як ця квартира є його особистою приватною власністю. Також заперечує проти вартісного значення майна, яке підлягає поділу, так як позивачем вартість майна була розрахована самостійно. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 19.04.2013 року сторони по справі перебували у шлюбі, який був зареєстрований Орджонікідзевськім відділом РАЦС м. Запоріжжя, актовий запис №93. Дітей від шлюбу не мають. 30.06.2016 року шлюб було розірвано.
Під час перебування у шлюбі, 22.05.2013 року, за договором міни, посвідченим приватним нотаріусом ЗМНО Салтан В.В. за реєстровим №608, для їх сім'ї, на ім'я відповідача було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Предметом вказаного договору міни була однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка належала відповідачу до реєстрації шлюбу.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги в частині визнання квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ цієї квартири, позивач посилалась на вимоги ч.1 ст.62 СК України, якою встановлено: якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З метою перевірки цих доводів, судом було за клопотанням позивача допитано свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 призначено судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, отримано та досліджено висновок експерта №2451, складений 28.02.2019 року, досліджено інші письмові докази.
Позовну заяву подано до суду 06.09.2017 року. На той час існувала правова позиція Верховного Суду, яка зобов'язувала суди при поділі спільного майна подружжя для визначення майна спільним майном подружжя з'ясовувати джерело походження коштів, за які придбано майно. Така позиція зобов'язувала позивача доводити факт спільності майна подружжя, навіть придбаного під час шлюбу.
Разом з тим, на теперішній час позиція Верховного Суду інша. На сьогодні Велика Палата Верховного Суду відновила абсолютну презумпцію спільності права власності подружжя на майно набуте під час шлюбу (ВС ВП у справі № 372/504/17 від 21 листопада 2018р.)
Так, частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначена норма закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Суди встановили, що спірна квартира набута відповідачем за час шлюбу з позивачкою. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність судового рішення про визнання спірної квартири особистою приватною власністю одного з подружжя підтверджує, що у судів попередніх інстанцій відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно відповідачу, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні.
Таким чином Верховним Судом встановлено, абсолютну презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц..
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
Сторони уклали шлюб 19.04.2013 року. 22.05.2013 року, тобто під час перебування в шлюбі, на ім"я відповідача було придбано спірну квартиру. Виходячи з позиції Великої палати ВС щодо абсолютної презумпції спільності права власності подружжя на майно набуте під час шлюбу, ця квартира є спільною власністю подружжя. Інше має бути доведено відповідачем.
Такої необхідності не було б лише у випадку, як би квартиру було придбано відповідачем до шлюбу, або під час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, або в порядку приватизації - це безумовні підстави вважати придбане майно особистою власністю одного з подружжя у відповідності до ст.57 СК України. Що стосується придбання квартири за кошти, які належали особисто відповідачу - це вже потрібно довести відповідачу, а для цього заявити позовну вимогу про визнання квартири об'єктом його особистої приватної власності. Такого позову відповідачем не заявлено.
Виходячи з наведеного, спірна квартира під вимоги, зазначені в ст.57 СК України не підпадає.
Статтею 715 ЦК України встановлено: за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
Таким чином, законодавець прирівнює договір міни до договору купівлі-продажу, що, виходячи з презумпції спільності майна, придбаного під час шлюбу, дає підстави вважати спірну квартиру, придбану під час шлюбу за договором міни, об'єктом спільної власності подружжя.
Спірну квартиру придбано за договором міни, предметом якого збоку продавця ОСОБА_2 була квартира, яка належала йому особисто до шлюбу.
Виходячи з ст. 715 ЦК про договір міни, відповідач при укладенні договору міни продав належну йому особисто квартиру вартістю 144 629,00 грн., а купив, відповідно до договору міни, квартиру вартістю 217 004, 00 грн. Таким чином, вартість квартири придбаної відповідачем до шлюбу, складала лише 66/100 від вартості придбаної квартири, що встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи №2451 від 28.02.2019 року.
Суд вважає, що не здійснення доплати, не дає підстав вважати, що нова квартира придбана повністю за кошти відповідача. 34/100 частки вартості квартири фактично отримані безкоштовно вже подружжям. Призначення цього договору міни, свідчить про те, спірну квартиру придбано на потреби новоствореної сім'ї, що підтверджується вселенням та реєстрацією позивача у спірній квартирі.
На підставі пояснень сторін та відповідно до висновку судової експертизи доведено №2451 від 28.02.2019 року, судом також встановлено, що за час спільного життя спільна квартира змінилася: зроблено внутрішнє перепланування та збільшено площу балкону, внаслідок чого загальна площа квартири збільшилася на 1,37 кв.м., Також в квартирі зроблено поліпшення, які не можуть бути відокремлені - замінено двері та вікна виконано обшивку стель гіпсокартоном та пластиком, виконано арочні перегородки, проведено заміну покриття підлоги ламінатом із встановленням системи «тепла підлога», облицювання стін в кухні, санвузлі та ванній кімнаті плиткою, коштовні шпалери, заміна радіаторів опалення з прокладенням нових трубопроводів опалення, замінено сантехнічні прилади з встановленням пластикових трубопроводів - це все підтверджено судовою будівельною експертизою, яка в цілому визначила вартість ремонту в цінах на час виконання ремонту в 2015 році в сумі 80242 грн..
Сам відповідач не заперечує, що коштовний ремонт в квартирі робився. Заперечень щодо результатів експертизи не надав. Підтвердили це і свідки з боку позивачки.
Крім того, сторонами по справі надано суду довідки про доходи з Пенсійного фонду. У позивачки дохід складав 53193, 89 грн. за 2013 рік, 47125,59 грн. за 2014 рік, 15076,90 грн. за чотири місяці 2015 року. Відповідач в 2013 році отримав 15 138,43 грн. доходу, в 2014 - 7224,75 грн., за 2015 рік доказів отримання доходу суду не надано.
Таким чином, суд констатує, що покращення квартири зроблено фактично за рахунок позивача. Крім того, як пояснили свідки, в ремонті та облаштуванні квартири допомагали батьки позивача.
Тому судом встановлені достатні підстави вважати спірну квартиру об'єктом спільно сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Цей перелік не є вичерпним. Суд може врахувати і інші обставини, зокрема в даному випадку - той факт, що чоловіком вкладено в набуття квартири належне йому майно (66/100 від загальної вартості придбаного майна), а частка позивача може бути збільшена за рахунок її грошового вкладу в поліпшення квартири.
На думку суду, стаття 62 СК України, на підставі якої заявлявся позов, не зовсім відповідає правовідносинам, які склалися між сторонами.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі 487/10128/14-ц, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В даному випадку суд керується ст.60 СК України, тому що квартира придбана в період шлюбу . Частка відповідача може бути збільшена з урахуванням, що квартира придбана в обмін на його дошлюбну квартиру, вартість якої 66/100 від придбаної. Але при поділі суд враховує і вклад позивачки в поліпшення квартири.
Таким чином, суд вважає, що поділ спірної квартири в рівних частках буде відповідати вимогам законності і справедливості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач зазначає, що під час перебування у шлюбі сторонами по справ було придбано майно, яке підлягає поділу: холодильник Вирпул DSNF; стіл кухонний скляний розкладний; кондиціонер Вест фрост - 6000 грн.; кондиціонер Вест фрост; водонагрівач Термокс на 30 л. з дистанційним керуванням; вбудована газова духова шафа Индезит; варильна поверхня Вирпул; витяжка кухонна Вентолюкс; піч мікрохвильова Самсунг; комплект меблів для ванної кімнати (дзеркало з шафою під вбудовану мийку та мийка); комплект меблів для передпокою «Феєрія»; набір змішувачів у ванну (2 змішувача); змішувач у кухню; мийка у кухню; ванна виробництва Італія; миючий пилосос Томас Твин Т2.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Під час розгляду справи, вартість майна, що підлягає поділу, відповідачем не погоджена.
Суд з урахуванням наявних у справі матеріалів, представлених позивачем, дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог в частині поділу побутового майна.
Виходячи з недоведеності сукупності обставин, істотних і необхідних для поділу такого майна, таких як: 1) період придбання майна під час шлюбу; 2) вартість майна; 3) фіксація будь-якими належними, допустимими і достовірними доказами наявності цього майна у сторін на момент розгляду справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині поділу побутового майна.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82,89 ,263-265 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частку квартири, поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільно сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31.12.2020 року.
Суддя А.В. Воробйов