Справа № 522/15646/13-ц
11 січня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі судового засідання Лисенко А.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця, зацікавлені особи: а особа - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця, зацікавлені особи: а особа - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Матеріали скарги суддя отримала 09.12.2020р.. 10.12.2020 р. суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 14.12.2020 року вирішено питання про відкриття провадження у справі.
До суду 04.01.2021 року надійшла заява ОСОБА_1 , згідно якої вона заявила відвід головуючому судді Домусчі Л.В., посилаючись на те, що у неї існують сумніви в об'єктивності та неупередженості головуючої судді. Зокрема, вважає, що було порушено порядок авторозподілу скарги, а саме визначення головуючого судді було здійснено через добу надходження скарги до суду; головуючою суддею призначено судове засідання за даною скаргою в короткі строки, що на думку заявника унеможливує її обізнаність про дату свого засідання (копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістки із викликом на 17.12.2020 року заявник не отримувала), позбавляє можливості ознайомитись із матеріалами справи та бути присутньою в судовому засіданні. Посилалась на те, що матеріали основної справи №522/15646/13-ц не були передані судді, а за матеріалами її скарги упорядкована нова справа. Вважає, що такі дії судді свідчать про наявність умислу в її діях щодо проведення фіктивного судового розгляду, її заінтересованості, а тому просила вирішити питання про відвід судді Домусчі Л.В..
З 04 по 06.01.2021 року суддя перебувала у відпустці, 07-08.01.2021 року були святковими вихідними днями. Матеріали заяви суддя отримала 11.01.2021 року.
У відповідності до ч.7-8 ст. 39 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяву ОСОБА_1 про відвід, вважає, що остання є необґрунтованою та не має об'єктивного підґрунтя.
Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Також, підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст.37 ЦПК), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст.46 ЦПК).
За умовами ч.3 ч.4 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч.5 ст.36 ЦПК України).
Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:
- суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;
- слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вбачає, що заявниця посилалась на те, що у неї є сумніви в об'єктивності та неупередженості головуючої судді; на порушення порядку авторозподілу скарги; призначення справи у короткі строки, що на думку заявника унеможливує її обізнаність про дату свого засідання (копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістки із викликом на 17.12.2020 року заявник не отримувала), позбавляє можливості ознайомитись із матеріалами справи та бути присутньою в судовому засіданні.
Однак, дослідивши всі вказані заявником відомості, як на підставу для відводу судді в заяві від 04.01.2021 року суд приходить до висновку, що доводи заявника не містять об'єктивних даних станом на теперішній час, які б свідчили про упередженість та необ'єктивність, або можливу зацікавленість у результатах розгляду справи судді Домусчі Л.В..
Як вбачається із даних автоматизованої системи документообігу суду, скарга ОСОБА_1 була зареєстрована 08 грудня 2020 року о 14 год. 45 хв., а її авто розподіл здійснено того ж дня о 15 год. 23 хв.. При цьому, згідно звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями, кількість суддів, які були визначені на поточну спеціалізацію для авторозподілу, становила 7.
Зокрема, посилання позивачки на втручання до автоматизованої системи авторозподілу справ не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Посилання ж заявниці на те, що скаргу призначено до розгляду в короткі строки також не свідчать про упередженість головуючої та її зацікавленість в розгляді справи, а лише зумовлені процесуальними строками розгляду даної категорії справ. Також заявником не надано доказів допущення головуючою суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення судочинства за розглядом даної скарги.
Будь - яких посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи небезсторонності заявником не зазначено, а побоювання заявника щодо тих обставин, що суддя не буде безстороннім під час розгляду справи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються лише на власних доводах та припущеннях заявника, які об'єктивно не підтверджені.
За викладеного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у зв'язку з її необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.
У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що наявні правові підстави для зупинення провадження по даній справі та передачі заяви до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..
Керуючись: ст. ст. 10-13, 36, 39, 40, 43, 49, 89, 247, 258-260, 268, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді.
Зупинити провадження по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця, зацікавлені особи: а особа - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), протягом двох днів для вирішення питання відповідно до ст. 40 ЦПК України.
Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено та підписано суддею 11.01.2021 року.
Суддя: Л.В. Домусчі