Справа № 548/1850/20
Провадження № 2/548/719/20
31.12.2020 року Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого -судді Старокожко В.П.,
за участю секретаря судових засідань - Комаренко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол Полтавської області в порядку спрощенкого позовногопровадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру алімнетів,-
ОСОБА_1 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, що стягуються на малолітню дитину.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що у неї з відповідачем від спільного шлюба є двs неповнолітні дитини? донька ОСОБА_3 , яка проживає разом із відповідачем та син ОСОБА_4 , який проживає разом з нею.
Вказує, що згідно судового наказу від 04 червня 2020 року, справа № 548/768/20, стягнуто із відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь (неї) ОСОБА_1 на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки з усих видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповіданого віку на дитину, щомісяця.
Також зазначає, що після постановлення цього судового рішення, відповідач також звернувся до Хорольського районного суду із заявою про видачу судового наказу, яким з неї стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповіданого віку на дитину, щомісяця.
Вказуючи на те, що відповідач повинен сплачувати аліменти в такомуж відсотковому співвідношення як і вона, просила суд змінити розмір аліментів, та стягнути із відповідача на її користь на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_5 1/4 частину всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судове засідання позивачка та її представник - адвокат Павелко Р.С. не з'явилися в поданій суду заяві просили розглянути справу у їх відсутність.
Відповідач про судове засідання повідомлений належним чином, подав суду відзив на позов в якому заперечував проти позовних вимог позивача, вказавши, що розмір аліментів повинен залишитися попереднім, так як у позивачки не змінився сімейний та матеріальний стан, так само і його сімейний стан не змінився, крім того у нього не змінився і матеріальний стан, так як він має мінливий дохід, 1/6 частина якого є більшою ніж 1/4 частина доходу позивачки. Також вказав, що він фактично має на утримання 2-х неповнолітніх дітей, а тому повинен сплачувати аліменти по 1/6 частині на їх утримання, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.
Виконуючи приписи ст.ст.264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.
Позивачка та відповідач по справі є батьками ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_4 , 2011 року народження, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження Серії НОМЕР_1 та Серії НОМЕР_2 відповідно.
З позовної заяви та відзиву на позов судом встановлено, що сторони не заперечують ту обставину, що донька сторін по справі ОСОБА_3 проживає разом з батьком, а син сторін по справі ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю.
Згідно судового наказу виданого Хорольським районним судом Полтавської області 04.06.2020 року по справі № 548/768/20 стягнуто з боржника - ОСОБА_2 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 аліменти на користь ОСОБА_1 , « ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , « ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі: 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на дитину, щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, а саме з 19.05.2020 року і до досягнення сином повноліття, а саме до « ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно судового наказу виданого Хорольським районним судом Полтавської області 02.09.2020 року по справі № 548/1176/20 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі однієї чверті її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, а саме з 20.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Кожне це судове рішення виконується в примусовому порядку.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (збільшення) розміру аліментів, позивачка посилалася на те, що відповідач повинен сплачувати такий самий розмір аліментів ( у відсотковому співвідношенні) як і вона.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є непрацюючою, відповідач на час видачі судових наказів працював в СТОВ "Мусіївське" Хорольського району на посаді тракториста машиніста, з 08.12.2020 року є звільненим з цієї посади за згодою сторін, а з 16.12.2020 року є особою, яка отримує допомогу по безробіттю.
Наявна в матеріалах справи копія трудової книжки свідчить про те, що відповідач з 2010 року працює в СТОВ "Мусіївське", при цьому з грудня по березень звільняється з роботи та стає на облік в центр зайнятості, що свідчить про відсутність стабільного середньорічного доходу.
Докази надані позивачкою свідчать про те, що аліменти позивачка сплачує, виходячи із розміру середньої заробітної плати для непрацюючого по Хорольському районі.
Докази надані відповідачем свідчать про те, що аліменти відповідач сплачує, виходячи із розміру заробітку, отриманого за місцем роботи.
Відповідачкою не надано доказів покращення матеріального становища відповідача чи погіршення свого матеріального становища, а також докази зміни сімейного стану сторін, що є підставою для зміни розміру стягуваних аліментів.
За умови того, що майновий та сімейний стан сторін після стягнення аліментів попередніми судомими рішеннями не змінився, підстів для збільшення розиміру алементів з відповідача на користь позивачки немає.
Суд зазначає, що утримання неповнолітніх дітей є обов'язком батьків незалежно від того проживають вони з дітьми чи ні. Виконання цього обов'язку може здійснюватися як у примусовому порядку (шляхом стягнення аліментів), так і у добровільному порядку.
Позивач виконує такий обов'язок шляхом примусового стягнення аліментів за рішенням суду у розмірі 1/6 на сина, який проживає з позивачкою, та доньку він утримує без примусового порядку.
Суд зазначає, що визначена законом частка заробітку (доходу) платника аліментів на двох неповнолітніх дітей складає 1/3, тобто по 1/6 частині на одну дитину.
На переконання суду важливим аспектом є грошове вираження частки доходу, а не її відсоткове співвідношення, тому суд не приймає аргументи позивачки, що підставою для збільшення розміру аліментів з відповідача є факт сплати нею аліментів на утримання доньки в розмірі 1/4 частини її доходів, так як в судовому засіданні встановлено, що 1/4 частина доходів позивачки є меншою ніж 1/6 частина доходів відповідача.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позивачка, в задоволенні позовних вимог якої відмовлено, звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку про компенсацію судових витрат по сплаті судового збору за рахунок держави.
Керуючись ст. 1-18,76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру алімнетів - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складання повного тексту судового рішення: 06.01.2021.
Головуючий