11 січня 2021 року Справа № 280/8632/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Черновол А.Ф., розглянувши за правилами, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (69114, м.Запоріжжя, вул.Героїв 93-ї бригади, буд.16-А; код ЄДРПОУ 35036905)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відповідач, Запорізький районний ВДВС), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гончарової Лади Вікторівни від 17.11.2020 про стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому проваджені №63638907 в сумі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.03.2020 по справі №2540/3208/18, зазначає, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа, та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, однак відповідач виніс спірну постанова про стягнення виконавчого збору до вжиття будь-яких заходів примусового виконання. У постанові про відкриття виконавчого провадження позивачу встановлено строк в 10 робочих днів на виконання рішення суду, проте відповідач не дочекавшись спливу цього строку виніс постанову про стягнення з нього виконавчого збору. Звертає увагу, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не перевірялися обставини обізнаності позивача про наявність судового рішення, яке підлягає виконанню, обставини фактичного виконання або невиконання судового рішення. Сам по собі факт відкриття виконавчого провадження не є достатньою підставою для стягнення виконавчого збору. На підставі викладеного, вважає що спірна постанова про стягнення з позивача виконавчого збору не відповідає вимогам чинного законодавства. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02.12.2020 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.ст.12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 11.01.2021.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 05.01.2021 подав відзив на позов (вх.№493), в якому зазначає, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Запорізького районного суду Запорізької області №2/317/36/2019 від 10.11.2020 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення. Вказує, що примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» від02.06.2016№1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) містить вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується. Крім того, наголошує на тому, що добровільне виконання рішення згідно з виконавчим документом не є підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору. На підставі зазначеного просить у задоволенні позову відмовити.
Учасники справи у судове засідання 11.01.2021 не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином у відповідності до статті 268 КАС України. 11.01.2021 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання та враховуючи клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
На підставі наявних матеріалів судом встановлено такі обставини.
На виконанні у Запорізькому районному ВДВС перебувало виконавче провадження №63638907 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького районного суду Запорізької області №2/317/36/2019 від 10.11.2020 про усунення Долинській сільській раді Запорізького району Запорізької області перешкоди у здійсненні права власності щодо об'єкту нерухомого майна будівлі дитячого садочку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з об'єкту нерухомості (будівлі дитячого садка Д), який входить до складу дитячого садочку в АДРЕСА_2 .
17.11.2020 головним державним виконавцем Запорізького районного ВДВС Гончаровою Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63638907.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10 000,00 грн.
Крім того, 17.11.2020 в межах виконавчого провадження №63638907 головним державним виконавцем Запорізького районного ВДВС Гончаровою Л.В. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 17.11.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом 1404-VІІІ.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VІІІ (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.ч. 1-4 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи зазначені положення Закону №1404-VIII суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження у відповідній постанові виконавець зобов'язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню. Тобто, стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 є безпідставними з огляду на те, що викладені у наведеному судовому рішенні висновки не узгоджуються з обставинами саме цієї справи.
Так, по-перше, предметом оскарження у справі №2540/3203/18 була постанова про стягнення виконавчого збору, яка винесена в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення майнового характеру. Натомість у спірних правовідносинах судове рішення, за яким розпочато примусове виконання, зі змісту його резолютивної частини, є рішенням немайнового характеру.
По-друге, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18 ґрунтувалися на змісті ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII у редакції, яка діяла до 28.08.2018, згідно якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Проте, ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII, з 28.08.2018 року діє у новій редакції, згідно якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, законодавча зміна підстав стягнення виконавчого збору щодо фактичного виконання виконавчого документу зумовлює відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у справі №2540/3203/18.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.08.2020 у справі №200/13920/19-а.
В контексті вищенаведеного слід зазначити, що Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Щодо доводів позивача про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження позивачу встановлено строк в 10 робочих днів на виконання рішення суду, проте відповідач не дочекавшись спливу цього строку виніс постанову про стягнення з нього виконавчого збору, суд зазначає, що з набранням чинності Закону №1404-VIII правила початку примусового виконання рішення змінилися, а саме положення щодо надання боржнику строку для добровільного виконання рішення, сплив якого обумовлював початок примусового виконання, у даному Законі відсутні.
Як зазначалось вище, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується саме з початком примусового виконання. При цьому, примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №802/503/17 зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV не містив вимог щодо необхідності стягнення виконавчого збору одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. З набранням чинності Законом №1404-VIII правила стягнення виконавчого збору змінилися.
Таким чином, чинне законодавство не ставить у залежність прийняття виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від спливу строку, зазначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження, для виконання рішення суду.
Крім того, необґрунтованими є посилання позивача на те, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не перевірялися обставини обізнаності позивача про наявність судового рішення, яке підлягає виконанню, обставини фактичного виконання або невиконання судового рішення, оскільки Закон №1404-VIII не покладає таких обов'язків на виконавця.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.03.2018 у справі №750/7624/17, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено. При цьому, стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Крім того, позивачем не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про добровільне виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №63638907.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що 01.12.2020 головним державним виконавцем Запорізького районного ВДВС Гончаровою Л.В. складений акт при примусовому виконані виконавчого листа №2/317/1541/17, виданого 10.11.2020 Запорізьким районним судом Запорізької області, зі змісту якого слідує, що здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перевірки виконання рішення боржником в строк зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження АСВП №63638907 та встановлено, що боржником усунуто перешкоди у здійсненні стягувачем право власності щодо об'єкту нерухомого майна, будівлі дитячого садочку Д. Ключі від приміщення передано представнику стягувача, проведено фотофіксацію.
Таким чином, за встановленим у даній справі обставинами, рішення суду згідно виконавчого листа Запорізького районного суду Запорізької області №2/317/36/2019 від 10.11.2020 виконано позивачем після відкриття виконавчого провадження №63638907, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII.
Підсумовуючи все вищевказане, суд доходить до висновку, що, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 17.11.2020 ВП №63638907, державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246 ,255, 272, 287 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (69114, м.Запоріжжя, вул.Героїв 93-ї бригади, буд.16-А; код ЄДРПОУ 35036905) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 11 січня 2021 року.
Суддя М.О. Семененко