11 січня 2021 року Справа № 937/4764/20 ЗП/280/69/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99)
про скасування запису,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати в Єдиному реєстрі обтяжень (спеціальний розділ) запис про обтяження реєстраційний номер 20317460, зареєстрований 11.05.2017 на все нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що в Державному реєстрі обтяжень відносно позивача існує запис про обтяження на все нерухоме майно за № 20317460 зареєстрований 11.05.2017 на підставі постанови про арешт майна боржника № 51491493 від 11.05.2017 ВДВС Мелітопольського МРУЮ Запорізької області. Вказує, що згідно відповіді виконавчої служби на примусовому виконані не перебуває жодного виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 . Попри це, відповідач добровільно не зняв арешт. Відтак, на думку позивача, існують всі підстави для зняття арешту та скасування запису. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовну заяву не визнав, надав до суду відзив (вх. №57290 від 25.11.2020), в якому зазначає, що на примусовому виконанні Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Запорізькій області знаходилось 2 виконавчих провадження: № 47164796 та № 51491493 про стягнення з позивача заборгованості за кредитними договорами. Зазначає, що 11.05.2017 в межах виконавчого провадження № 51491493 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 51491493, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, у зв'язку із чим, на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 22.11.2018 виконавцем винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачам без виконання. При цьому, борг за виконавчими провадженнями та витрати виконавчого провадження з боржника не стягнуто. Вказує, що відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку повернення виконавчого документа стягувачу арешт не знімається. Таким чином, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 28.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 15.10.2020 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 937/4764/20 (ЗП/280/69/20) до 28 жовтня 2020 року.
Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №937/4764/20. Призначено судове засідання на 02 грудня 2020 року з викликом сторін.
Ухвалою суду від 02.12.2020 розгляд справи відкладено на 23.12.2020.
Заявою від 23.12.2020 позивач просить суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Враховуючи те, що суддя Максименко Л.Я. з 29.12.2020 по 10.01.2021 перебувала у відпустці, рішення у справі складено та підписано у перший робочий день - 11.01.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 11.05.2017 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна згідно постанови про арешт майна боржника №51491493 від 11.05.2017 державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Чабан Ю.Г. звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту та виключення з реєстру відомостей щодо обтяження.
Листом від 11.06.2020 Мелітопольський МР ВДВС повідомив, що підстав для зняття обтяжень не вбачається, оскільки станом на теперішній час на виконанні виконавчих проваджень відносно позивача не перебуває, а згідно даних інформаційної системи виконавчих проваджень наявна інформація у розділі «Архів» ВП № 47164796, стан виконавчого провадження завершено.
Вважаючи, що наявність заборони порушує його права, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За змістом частин першої-четвертої статті 56 Закону N 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Мелітопольського МР ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області знаходилось два виконавчих провадження:
-виконавче провадження № 47164796 з виконання виконавчого листа № 320/10268/13-ц, виданого 04.03.2014 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором № 643301415104А від 25.10.2010 в розмірі 181358,34 грн. та судовий збір в розмірі 1813,58 грн.;
-виконавче провадження №51491493 з виконання виконавчого листа № 755/13097/15-ц, виданого 03.11.2015 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту у розмірі 504852 грн., та витрати по оплаті третейського збору в сумі 5448,52 грн. та по 123,80 грн. судового збору з кожного.
11.05.2017 в межах виконавчого провадження №51491493 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ВП №51491493, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Обтяження внесені у відповідні реєстри.
В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем з'ясовано, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи, щодо розшуку цього майна виявились безрезультатними. Враховуючи викладене, державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 22.11.2018 винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання (а.с. 49, 55). Борг за виконавчими провадженнями на користь ПАТ «МетаБанк» та ПАТ «Укрсоцбанк», а також витрати виконавчого провадження та виконавчий збір не стягнуто.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону N 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.
При цьому, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону, виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
В даному випадку виконавче провадження №51491493 не було закінчено, а тому повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з відсутністю майна у боржника, не є підставою для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Існування обставин, визначених приписами ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» судом не встановлено, тому у відповідача відсутні підстави для зняття арешту з майна позивача.
Крім того, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (в редакції від 04 червня 2017 року, далі - Закон № 1952-IV).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV ).
Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору (пункт 5 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV).
Державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки (частина 1 статті 10 Закону № 1952-IV).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в редакції чинній станом на 16 листопада 2016 року, далі - Порядок № 1141).
Абзацем 1 пункту 41 Порядку № 1141 передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За наявною у суду інформацією відсутні судові рішення про скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 11.07.2017 ВП №51491493.
Отже, підстави для скасування запису про обтяження майна позивача відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99) про скасування запису, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11 січня 2021 року.
Суддя Л.Я. Максименко