печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52482/20-ц
11 січня 2021 року суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А., розглянувши заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Аркада» Луньо І.В. про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція», ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Снігова Катерина Василівна, Національний банк України, про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, -
До Печерського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою судді від 11 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, сторонам роз'яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.
29 грудня 2020 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту, заборони будь-яким особам, у тому числі, але не виключно відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, псування, переходу права власності, надання в забезпечення тощо, а також заборони будь-яким державним реєстраторам, яким за законом надано право вчиняти реєстраційні дії з нерухомим майном вчиняти будь-які реєстраційні дії та записи по відношенню до нежилого будинку - комплекс приміщень банку « Аркада », що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ольгинська, 3-А , РНОНМ 118828280000, загальною площею 14102,9 кв.м.; земельної ділянки площею 0,5283 га, кадастровий номер 8000000000:76:021:0017, цільове призначення для будівництва комплексу приміщень банку « Аркада », що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ольгинська, 3-А , РНОНМ 118674680000.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та надані до неї документи, доходжу до наступного висновку.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, що відповідає ч. 2 цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З врахуванням наведеного, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину, шляхом скасування реєстрації права власності та припинення визнання права власності на нерухоме майно.
Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем.
При цьому, заявником не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій, зокрема, продажу автомобіля, без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту можливих заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
Відмовити уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Аркада» Луньо І.В. у задоволення його заяви про забезпечення його позову до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція», ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапчук Неля Вікторівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Снігова Катерина Василівна, Національний банк України, про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В. А. Писанець