11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 824/1521/19-а
адміністративне провадження № К/9901/27102/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року в справі №824/1521/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування наказів;
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - ГУ НП в Чернівецькій області), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Чернівецькій області від 13 листопада 2019 року № 697 "Про застосування дисциплінарного стягнення" в частині застосування до інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУ НП України в Чернівецькій області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, яка виразилась у недотриманні Присяги працівника поліції, порушенні вимог пунктів 1, 4, 6, 11, 13, 14, 15 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1,2 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893, що, у свою чергу, є невиконанням вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію";
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП України в Чернівецькій області від 21 листопада 2019 року №185 о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України з 21 листопада 2019 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0013991) інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУ НП України в Чернівецькій області;
- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0013991) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУ НП України в Чернівецькій області з 22 листопада 2019 року;
- стягнути з ГУ НП України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період із 22 листопада 2019 року по день фактичного поновлення на службі з обов'язковим відрахуванням усіх платежів та податків до відповідних фондів та фіскальної служби.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року повернуто особі, яка її подала.
16 жовтня 2020 року до Верховного Суду повторно надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; касаційну скаргу залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали, шляхом: надіслання нової редакції касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи із зазначенням норм права (пункт, частина, стаття закону або іншого нормативно-правового акта), які застосовано судами без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
На виконання вимог Суду ОСОБА_1 надіслав: клопотання про усунення недоліку касаційної скарги; касаційну скаргу в двох екземплярах, у яких зазначає таке: «касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження в такій категорії справ, отже, відсутні судові рішення цього суду по суті позовних вимог; справа має виняткове значення для нього як учасника справи з огляду на незаконне звільнення за порушення Присяги працівника поліції».
Однак такі доводи не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки крім загальних посилань на наявність виняткового значення, а також фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень скаржником зазначено застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду №324/1785/17 від 27 березня 2019 року.
Щодо норми права, яку застосовано судами попередніх інстанцій без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржником зазначено статтю 43 Конституції України з посиланням на те, хоча і судами указана норма не була застосована.
Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними з огляду на те, що предметом спору є поновлення на роботі у зв'язку із звільненням на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю України, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ураховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, тобто не усунуто її недоліку, її необхідно повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року в справі №824/1521/19-а повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко