Іменем України
21 грудня 2020 року
Київ
справа № 9901/26/20
адміністративне провадження № П/9901/26/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В. М.,
суддів: Губської О. А., Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В., Уханенка С. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Совяк-Круковського М. В.,
представника позивача Лук'янової М. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії та рішення ВККС України щодо невмотивованого відкладення розгляду питання про внесення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області;
- визнати протиправною бездіяльність ВККС України щодо невирішення питання про внесення до ВРП рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області;
- зобов'язати ВККС України розглянути питання про внесення до ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що була призначена на посаду судді строком на п'ять років і термін її повноважень закінчився 17 січня 2019 року. Рішенням ВККС України від 22 липня 2019 року № 643/ко-19 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_1 набрала 784,5 бали та визнано такою, що відповідає займаній посаді. Отже, з 22 липня 2019 року були виконані усі передбачені законодавчими нормами вимоги для призначення ОСОБА_1 суддею Дубенського міськрайонного суду Рівненської області безстроково і відповідач у межах своєї компетенції та повноважень мав вирішити питання про внесення рекомендації ВРП для призначення позивачки на посаду судді. Водночас Комісія тричі відкладала розгляд питання щодо внесення рекомендації ВРП щодо призначення ОСОБА_1 , що призвело до порушення прав останньої на доступ до професії судді, у якої вже понад дванадцять місяців як завершився строк повноважень. Причини та мотиви такого рішення Комісії позивачці повідомлені не були, як і самі рішення про відкладення розгляду її питання. При цьому ОСОБА_1 зауважує про те, що розгляд та прийняття рішення з питання надання рекомендації про призначення кандидата на посаду судді підлягає розгляду палатою ВККС України, однак з невідомих позивачці причин засідання Комісії 6 серпня 2019 року проводилося відповідачем у формі пленарного засідання. Позивачка вказує про те, що рішення Комісії, її палат та колегій викладаються у письмовій формі із зазначенням підстав та мотивів його ухвалення, водночас рішення про відкладення розгляду питання щодо рекомендування ОСОБА_1 окремими документами не оформлювалися. Позивачка стверджує, що досі в передбачений Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не поінформована про підстави та мотиви рішень Комісії щодо неї.
Отже, на думку ОСОБА_1 , дії ВККС України не відповідають способу та порядку їх вчинення, визначеному законом, рішення про відкладення не містить обґрунтувань та мотивів, якими керувалася Комісія, розглядаючи питання щодо позивачки, незважаючи на те, що це обумовлює настання юридично значимих наслідків для неї не лише у формі позбавлення права на професію і роботу, але і в порушенні основоположних принципів, гарантованих Конституцією України, Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», здійснювались поза розумними строками, незважаючи на очевидну потребу в заповненні вакансій у суді та наявністю об'єктивних можливостей розгляду питання.
Відповідач відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не подавав, що не позбавляє права Суд у силу приписів частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішити справу за наявними матеріалами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 27 січня 2020 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та призначив справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та вирішено проводити розгляд справи, призначений на 21 грудня 2020 року о 16 годині, у режимі відеоконференції.
У судове засідання 21 грудня 2020 року з'явився представник позивача - адвокат Лук'янова М. Л.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі у зв'язку з перебуванням на лікарняному та за участю її представника.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Ухвалою від 21 грудня 2020 року Верховний Суд закрив провадження в адміністративній справі № 9901/26/20 у частині позовних вимог про зобов'язання ВККС України розглянути питання про внесення до ВРП рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, у зв'язку з прийняттям відмови позивача від цієї позовної вимоги.
Установлені судом обставини справи
Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Дебальцевського міського суду Донецької області строком на п'ять років.
Відповідно до Указу Президента України від 16 березня 2016 року № 99/2016 ОСОБА_1 була переведена на роботу на посаді судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у межах п'ятирічного строку.
22 липня 2017 року ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » на підставі свідоцтва про зміну імені, виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Рішенням ВККС України від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_1 .
Рішенням від 22 липня 2019 року № 643/ко-19 Комісія визначила, що суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 784,5 бала; визнала суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді.
При цьому повноваження судді ОСОБА_1 припинилися 17 січня 2019 року у зв'язку із закінченням строку, на який її було призначено.
Комісією призначено розгляд питання про рекомендування ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Однак, розгляд зазначеного питання тричі було відкладено, зокрема 6 серпня, 21 жовтня та 1 листопада 2019 року.
Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом ВККС України не вирішено питання про внесення до ВРП рекомендації про її призначення на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Позивачка, вважаючи протиправними дії і рішення відповідача щодо відкладення розгляду питання про внесення до ВРП рекомендації про її призначення на посаду судді, а також щодо невирішення питання про внесення до ВРП рекомендації, звернулася до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та мотиви ухваленого рішення
Основними принципами незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підбору і кваліфікацію в галузі права (пункт 10). Термін повноважень суддів, їх незалежність, безпеку, відповідну винагороду, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом (пункт 11). Судді, яких призначають чи обирають, мають гарантований термін повноважень до обов'язкового виходу на пенсію чи завершення строку повноважень там, де це встановлено (пункт 12).
Згідно з положеннями Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) у кожній європейській державі основні принципи закону про статус суддів викладаються у внутрішніх нормах найвищого рівня, а його основні положення - в нормах не нижче законодавчого рівня. Закон надає кожному судді, який вважає, що його/її права, передбачені законом, або його власна незалежність чи незалежність судового процесу знаходиться під загрозою або будь-яким чином ігнорується, можливість звернутися з цього приводу до незалежного органу з пропозицією вжити дієвих заходів для виправлення ситуації або запропонувати, яким чином її можливо виправити.
Відповідно до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098-му засіданні заступників міністрів, з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості відповідно до параграфа 58 держави-члени мають впроваджувати системи оцінювання суддів органами судової влади (параграф 42).
Згідно з статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України (стаття 126).
Відповідно до підпунктів 2, 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом. Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон
№ 1402-VIII) передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС України в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.
Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16, установлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
Відповідно до абзацу шостого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п'ять років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням ВРП за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2, 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Судом установлено, що суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області ОСОБА_1 пройшла кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді та рішенням Комісії від 22 липня 2019 року № 643/ко-19 визнана такою, що відповідає займаній посаді.
Разом з тим на час ухвалення Комісією указаного рішення повноваження ОСОБА_1 як судді припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який її було призначено.
Приписами частин першої та другої статті 36 Закону № 1798-VIII закріплено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП.
ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС України, до якої обов'язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
З наведеного слідує, що прийняттю рішення ВРП щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду передує внесення ВККС України відповідної рекомендації.
Статтею 93 Закону № 1402-VIII обумовлено, що до повноважень Комісії входить, зокрема внесення до ВРП рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож Суд повинен з'ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Таким чином, при вирішенні даного спору Суд оцінює оскаржувані дії (бездіяльність) та рішення Комісії на відповідність статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, а також вимогам інших законів.
Згідно з частиною восьмою статті 98 Закону № 1402-VIII ВККС України затверджує Регламент, в якому регулюються відповідно до цього Закону процедурні питання її діяльності.
Рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 затверджено Регламент, який визначає порядок підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, а також інші процедурні питання її діяльності.
Відповідно до підпунктів 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.7 пункту 2.1 розділу II Регламенту, організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань, визначених Законом та цим Регламентом.
На засіданнях Комісія в порядку, визначеному цим Регламентом, вирішує питання процедурної діяльності, віднесені до її повноважень Законом, а також організаційні питання діяльності Комісії в цілому, її палат, колегій та секретаріату.
Розгляд та вирішення питань на засіданнях і ухвалення рішень проводяться Комісією колегіально.
За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3 розділу ІІІ Регламенту Голова Комісії, голови палат Комісії формують порядок денний засідання Комісії або палати та визначають: 1) орієнтовний графік засідань; 2) дату, час і місце проведення засідання; 3) перелік та порядок розгляду питань, що виносяться на засідання; 4) доповідача за кожним питанням порядку денного засідання з організаційних питань та питань, щодо яких не підлягає визначенню член Комісії для підготовки та доповіді справи згідно з автоматизованою системою розподілу. Дату, час і місце проведення засідання колегії, перелік питань, що виносяться на засідання, визначаються Головою Комісії.
Питання порядку денного розглядаються, як правило, у тій послідовності, в якій їх включено до порядку денного засідання (підпункт 4.1.3 пункту 4.3).
Результатом вирішення питань діяльності Комісії, віднесених Законом до її компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Комісії та секретаріату є рішення (підпункт 4.13.1 пункту 4.13).
При цьому згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 розділу ІV Регламенту розгляд питання, включеного до порядку денного, може відкладатися у разі: 1) неявки учасників засідання, присутність яких є обов'язковою; 2) необхідності проведення додаткової перевірки; 3) залучення до участі у розгляді питання інших осіб; 4) з інших підстав.
У контексті наведених положень Регламенту можна зробити висновок, що залежно від питань Комісія діє у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань. Результатом вирішення Комісією відповідних питань є її рішення. При цьому розгляд питання, включеного до поряду денного, може відкладати з інших підстав.
Судом установлено, що питання про рекомендування для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області призначалося Комісією до розгляду на 6 серпня, 21 жовтня та 1 листопада 2019 року.
Однак, у вказані дні Комісією розгляд зазначеного питання відкладався. Зокрема, як зазначено в листі відповідача від 15 серпня 2019 року № 36-4559/19 Комісією у пленарному складі 6 серпня 2019 року ухвалено рішення про відкладення розгляду питання щодо рекомендування ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у зв'язку із необхідністю врегулювання організаційних процедур.
Вказане слід розглядати у поєднанні з положеннями підпункту 1.3 пункту 1.1 розділу І Регламенту, згідно з яким Комісія виконує функції та здійснює повноваження у пленарному складі з таких питань, зокрема: організації діяльності Комісії, її палат, колегій та секретаріату; з інших питань, що стосуються всього складу Комісії, та у випадках, визначених Законом.
Таким чином прийняття Комісією у пленарному складі рішення про відкладення розгляду питання щодо рекомендування ОСОБА_1 у зв'язку із необхідності врегулювання організаційних процедур не суперечить положенням Регламенту.
До того ж, згідно з підпунктом 4.13.2 пункту 4.13 розділу ІV Регламенту з окремих питань, пов'язаних з рухом матеріалів при проведенні кваліфікаційного оцінювання, з питань добору кандидатів на посаду судді, про переведення суддів, вирішенням клопотань та заяв осіб, які беруть участь у справі, питанням про відкладення розгляду справи, оголошенням перерви Комісія може приймати рішення, що фіксується у протоколі засідання (протокольне рішення).
Вказане спростовує твердження позивачки про те, що рішення Комісії про відкладення розгляду питання має обов'язково викладатися окремим документом. Натомість, Комісія вправі ухвалювати процедурні рішення шляхом їх фіксування у протоколі.
Крім того відповідно до підпункту 4.14.1 пункту 4.14 розділу ІV Регламенту фіксування ходу засідання здійснюється шляхом ведення протоколу. Витяг із протоколу засідання, копія технічної фіксації засідання надається за запитом державних органів, уповноважених розглядати питання щодо оскарження рішень Комісії (підпункт 4.14.4 пункту 4.14).
Таким чином посилання позивачки на те, що Комісія відмовила їй у наданні витягу з протоколу засідання не мають правового підґрунтя.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України як державний колегіальний орган суддівського врядування, розглядаючи питання про внесення до ВРП рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, діяла у спосіб та з дотриманням процедури, визначеними Регламентом, оскільки у разі об'єктивної неможливості розгляду того чи іншого питання Комісія не позбавлена права відкласти його розгляд до врегулювання організаційних процедур.
Ураховуючи викладене вище Верховний Суд вважає необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправними дії та рішення ВККС України щодо невмотивованого відкладення розгляду питання про внесення до ВРП рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, оскільки в зазначених діях відповідача відсутні ознаки протиправності.
7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування".
Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС України припиняються, а керівник секретаріату ВККС України призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.
Таким чином із набуттям чинності Законом № 193-ІХ розпочалось формування нового складу Комісії, у зв'язку з чим виникла тимчасова неспроможність цього органу виконувати свої функції, зокрема і в частині внесення ВРП подання щодо призначення судді на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС України було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.
Водночас у розрізі обставин цієї справи принагідно зазначити, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (29979/04) ЄСПЛ, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Водночас у рішенні від 4 грудня 1974 року «Yvonne Van Duyn v. Home Office» ЄСПЛ зазначив, що принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Отже, позивачка як суддя, що підтвердила у встановленому законом порядку відповідність займаній посаді, розраховувала на продовження своєї професійної кар'єри шляхом призначення на посаду судді Дубенського міськрайонного суду рівненської області.
У зв'язку з відсутністю повноважного складу ВККС України та з метою правової визначеності статусу суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, однак строк повноважень яких закінчився, законодавець прийняв Закон України від 04 червня 2020 року № 679-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (набрав чинності 20 червня 2020 року), підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначив, що ВРП у період відсутності повноважного складу ВККС України ухвалює без рекомендації чи подання ВККС України рішення про внесення Президенту України подання про призначення на посаду судді, повноваження якого припинилися у зв'язку із закінченням строку, на який його було призначено, якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС України було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.
Судом установлено, що ВРП рішенням від 29 жовтня 2020 року № 2982/0/15-20 ухвалила внести подання Президенту України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, а Указом Президента України від 24 листопада 2020 року № 513/2020 позивачку призначено на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Суд зауважує, що при оцінці дій та рішень суб'єкта владних повноважень має надаватися оцінка лише тим обставинам, які існували на час вчинення оспорюваних дій/бездіяльності чи прийняття рішення. Тобто в аспекті спірних правовідносин є важливими конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. З установлених судом обставин убачається, що Комісія тричі призначала розгляд питання стосовно рекомендування позивачки на посаду судді, тобто систематично вживала дії для виконання покладених на неї законодавцем повноважень. При цьому конкретний строк вирішення указаного питання не обумовлений. А в подальшому, як установлено Судом, у ВККС України припинилися повноваження щодо виконання покладених на неї законом функції, зокрема щодо внесення до ВРП рекомендацій про призначення суддів.
Таким чином невирішення відповідачем питання щодо ОСОБА_1 ґрунтувалося на об'єктивних обставинах, які не залежали від волі відповідача.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Крім того Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд приходить до висновку, що дії і рішення ВККС України у частині, яка оскаржується позивачкою, вчинені (прийняті) у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, відповідають критеріям частини другої статті 2 КАС України, а отже, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Судові витрати
Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складене та підписане 28 грудня 2020 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В. М. Соколов,
О. А. Губська,
А. Г. Загороднюк,
О. В. Калашнікова,
С. А. Уханенко,
Судді Верховного Суду