11 січня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/3321/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження процесуальні питання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії щодо не донарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008р. по 06.11.2015р. в сумі 12781,41 грн.;
- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008р. по 06.11.2015р. в сумі 12781,41 грн
З позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позивач у період з 03.08.2006р. по 06.11.2015р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Нововоронцовському районному відділі Управління Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області. Позивач стверджує, що як під час проходження служби, так і станом на момент звільнення зі служби, йому не у повній мірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2008р. по 06.11.2015р. Запит позивача до УМВС України в Херсонській області щодо нарахування та виплати індексації його грошового забезпечення до позитивних наслідків не призвів, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 03.11.2020 року відкрито спрощене провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтями 1, 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" відповідно його преамбули визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Вищевказані правові норми свідчать про те, що індексація не є оплатою праці, тобто не є складовою заробітної плати.
Індексація заробітної плати не є заробітною платою. Позивач отримуючи грошове забезпечення без індексації (якщо він мав на це право) повинен був знати про порушення його прав, проте з позовом про зобов'язання здійснити та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008р. по 06.11.2015р. звертається до суду лише 30.10.2020 року.
Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З наведеного вбачається, що позивач пропустив строк на звернення до суду із вказаною позовною заявою, у зв'язку із чим має надати заяву про поновлення пропущеного строку із вказанням підстав пропуску, які також мають підтверджуватися відповідними доказами.
Щодо сплати судового збору за подання позову.
З урахуванням того, що індексація не є оплатою праці (не є складовою заробітної плати в розумінні положень ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення"), позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру (пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір").
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся до суду із наведеною вище позовною заявою у жовтні 2020 року.
Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачає встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2020 року, в сумі 2102,00 грн.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного вище вбачається, що позовна заява містить вимогу майнового характеру, за яку позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 840,80 грн. Проте, позивачем не сплачено судовий збір у згаданому розмірі.
У відповідності до приписів ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. ч. 14, 15 ст. 171 КАС України).
Таким чином, позовна заява відповідно до ст. 171 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, тому керуючись ст. 171 КАС України, суд
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху та надати позивачу п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи №540/3321/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя С.В. Гомельчук