11 січня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3296/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 10.09.2016р. по 06.11.2018р.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 10.09.2016р. по 06.11.2018р.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу, відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою суду від 03.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.12.2020 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважав позов необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник відповідача вказав, що позивач отримавши статус учасника бойових дій, мав додаткову пільгу, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком на 14 календарних днів на рік. Але, в той же час, оскільки позивач в спірному періоді продовжував перебувати на військовій службі, від не мав можливості скористатися цією пільгою, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ забороняє додаткові відпустки військовослужбовців під час особливого періоду. Що стосується грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, представник відповідача зазначив, що слід розуміти, що ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає лише один вид додаткової відпустки військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово емоційним та інтелектуальним навантаженням або змінюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я. саме дні невикористаної цієї додаткової відпустки відповідно до п.14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ у разі звільнення військовослужбовця підлягають грошової компенсації. Що стосується додаткової відпустки учасникам бойових дій, то вона Законом 2011-ХІІ не передбачена, як і не передбачена виплата грошової компенсації за цю відпустку у разі звільнення зі служби військовослужбовця. Тобто, відповідач вважає, що на цей час при звільненні з військової служби виплата компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій чинними нормативно правовими актами не передбачена. Оскільки позивач не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, він також не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
24.12.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач стверджує, що доводами відзиву не спростовано висновків позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 31.08.2016р. по 06.11.2018р. перебував на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_6 , на посаді техніка відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 у званні старшого прапорщика.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 03.11.2018 року за №38-РС, звільнений з військової служби у запас, відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 за №285 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 06.11.2018 року.
Під час проходження служби, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.12.2015р.).
Наказу про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідачем не видавалось.
Вказані обставини не оскаржуються учасниками справи.
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Херсонського ОВК, в якій просив виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за періоди з грудня 2015 рік по листопад 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповіді на означений лист матеріали справи не містять.
Позивач вважаючи, що його права порушені звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регламентовані Законом України Про відпустки від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України Про відпустки), Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).
Статтею 4 Закону України Про відпустки встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.
Статтею 16-2 Закону встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п.12).
Статтею 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, статтею 10 Закону України Про відпустки розділу ІІ Щорічні відпустки регламентований порядок надання щорічних відпусток.
Згідно з п.8 ч.13 ст.10 Закону України Про відпустки щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказана норма співвідноситься з п. 12 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Таким чином, позивачу, якій не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Крім того, суд вважає, що вказана справа є типовою.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є: - позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; - підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з 2015 року по 2017 рік.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18.
У постанові ВП Верховного Суду від 21.08.2019 року також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Таким чином, згідно правового висновку Верховного Суду дія особливого періоду не є підставою для не нарахування та невиплати військовослужбовцю при його звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку, у зв'язку з чим суд не приймає відповідні доводи представника відповідача викладені у відзиві на позов.
Щодо строків на звернення до суду із відповідним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Отже, стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежено позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 10.09.2016р. по 06.11.2018р., то позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судових витрат по справі не встановлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Херсонського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08196988, 73003, м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 21) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 10.09.2016 року по 06.11.2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 10.09.2016 року по 06.11.2018 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 106030000