11 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4975/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Полтавського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
09 вересня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності в оформлені та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року неповнолітній ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503ХІІ та зобов'язання оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітній ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503ХІІ, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.
Свої вимоги мотивує тим, що вона є матір'ю та законним представником неповнолітньої доньки ОСОБА_2 . У зв'язку з настанням її 16-річчя, вони зверталися до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області з проханням оформити та видати паспорт у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Однак, відповідачем надано відповідь в якій зазначено про неможливість видати паспорт у формі книжечки. На думку позивача, такі дії є протиправними, оскільки вони суперечать діючим нормативно-правовим актам та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у рішенні по зразковій справі у подібних правовідносинах.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду надійшов відзив управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у якому зазначено, що позов подано не до тієї особи.
ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив у якій позовні вимоги підтримано.
Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Автозаводський РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області.
04 січня 2021 року представником Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області надано відзив на позов, в якому останній проти позовних вимог заперечує та зазначає, що ОСОБА_2 не було подано заяву відповідної форми.
Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кременчук, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25 серпня 2004 року відділом реєстрації актів громадянського стану Автозаводського районного управління юстиції м. Кременчука Полтавської області.
11 серпня 2020 року неповнолітня ОСОБА_2 разом із законними представниками батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області із заявою, в якій просили оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
02 вересня 2020 року за результатом розгляду вказаної заяви Автозаводським районним відділом у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області надано відповідь, якою повідомлено про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року за відсутності відповідного судового рішення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до частини 7 ст. 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, положенням вказаної статті Закону № 5492-VI передбачено вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
З матеріалів справи судом встановлено, що після досягнення шістнадцятирічного віку, ОСОБА_2 звернулася до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки. При цьому, заявник відмовився від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних про нього до Єдиного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації.
Згідно наданої відділом відповіді від 09 вересня 2020 року на звернення ОСОБА_2 , відповідач відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка 1994 року у формі книжечки з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 та на ненадання позивачем рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Проте, постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", на яку посилається відповідач, як на підставу відмови у видачі паспорта позивачу, також передбачає можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.
Пунктом 1 постанови затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї постанови, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:
з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до п.3 вказаної постанови прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 131 постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься зокрема інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
Як встановлено судом, при зверненні до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, ОСОБА_2 відмовилася від отримання паспорту з безконтактним електронним носієм, оскільки такий носій містить персональні дані, від обробки яких вона відмовляється.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних", мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює не якість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Враховуючи викладене, Автозаводським районним відділом у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області безпідставно відмовлено ОСОБА_2 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 зазначено право будь-якого громадянина надавати чи не надавати згоду на відповідну обробку персональних даних, тому наявність чи відсутність релігійних переконань, в даній справі, не потребує доведення, оскільки первинною є саме наявність чи відсутність згоди на відповідну обробку персональних даних.
Також вирішуючи спір по суті, Верховний Суд констатував, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Верховний Суд звернув увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
У зразковій справі Верховний Суд зауважив, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Автозаводський районний відділ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області своїми діями порушує права ОСОБА_2 , передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, оскільки неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її відмову від збирання персональних даних, що не призводить до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямоване проти цих людей чи держави, обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.
При цьому заява про оформлення паспорту особисто підписана позивачем, та із заяви чітко вбачається волевиявлення особи на видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Твердження відповідача, стосовно звернення ОСОБА_2 із заявою не встановленої форми до уваги судом не приймаються, у зв'язку з тим, що вказана обставина не була підставою для прийняття рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Автозаводським районним відділом у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, викладену в листі №Б-9/6/5316-20/3538-20 від 02.09.2020.
Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи протиправну відмову Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд вважає за доцільне для належного захисту прав позивача, зобов'язати Автозаводський районний відділ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги про видачу паспорта у формі книжечки з проставленою відміткою місця проживання та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних задоволенню не підлягають, як передчасні, оскільки на цей час у суду відсутні підстави вважати, що у паспорті громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, виданого на ім'я ОСОБА_2 буде відсутня відмітка місця її проживання, а також відсутні підстави вважати, що під час видачі паспорту у формі книжечки будуть використанні цифрові ідентифікатори та автоматизовану обробку персональних даних.
Крім того, враховуючи те, що позивачем позовні вимоги заявлено до Полтавського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, а не до Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат проведено у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Полтавського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 37829297, вул. Пушкіна, 63, м.Полтава, 36039), Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 37829297, вул. Ігоря Сердюка, 31/16, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Автозаводського районного відділу у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області (викладену в листі №Б-9/6/5316-20/3538-20 від 02.09.2020) в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Зобов'язати Автозаводський районний відділ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 37829297, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко