11 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5958/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (надалі - відповідач, Великобагачанська селищна рада) про:
- визнання протиправним та скасування рішення 52 сесії Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області 7 скликання "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 17.08.2020;
- зобов'язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, площею 2 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ;
- стягнення з Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням 52 сесії Великобагачанської селищної ради 7 скликання "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" від 17.08.2020 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян. Позивач вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято без врахування висновків суду, викладених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1003/20 від 30.04.2020. Вказує, що наразі відсутні будь-які докази того, що земельна ділянка перебуває в приватній власності іншої особи. Крім того, наголошує, що згідно з кадастровим планом спірна земельна ділянка розташована та межує виключно із землями Великобагачанської селищної ради.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/5958/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.
19 листопада 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 59-62/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії Р№667636, виданим на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 8 сесії 24 скликання Великобагачанської селищної Ради народних депутатів від 10 жовтня 2003 року, на земельну ділянку площею 1,3681 га для ведення особистого селянського господарства.
02 грудня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 84-87/, у якій позивачем зазначено, що відповідач не надав доказів того, що земельна ділянка, зазначена в Державному акті на право приватної власності, виданому ОСОБА_2 , є суміжною чи накладається на земельну ділянку з кадастровим номером №5320255101:01:001:0185, та з наданих відповідачем документів неможливо встановити, де саме знаходиться земельна ділянка ОСОБА_2 .
У період з 17.12.2020 до 06.01.2021 включно суддя Сич С.С. перебувала у відпустці, внаслідок чого дана справа розглянута 11.01.2021.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Рішенням тридцять сьомої сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 13.09.2019 "Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " надано громадянці ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та використання в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області /а.с. 25/.
ПП "Алан-Зем" у 2019 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області в межах с. Байрак /а.с. 23-45/.
28.10.2019 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Ломпарт Г.В. надано висновок №9349/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 /зворот а.с. 30/.
31.10.2019 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ПП "Алан-Зем", в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Байрак, площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 01.03. Для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5314538232019, сформованим 31.10.2019, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 17-19/.
01.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області, та передачу у власність гр. ОСОБА_1 /а.с. 63/.
До вказаної заяви позивачем було додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, копію паспорту та коду.
Рішенням сорокової позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 02.12.2019 "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, оскільки відповідна земельна ділянка перебуває у приватній власності інших осіб.
Не погодившись з цим рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувсь до Полтавського окружного адміністративного суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/1003/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення сорокової позачергової сесії сьомого скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 2 грудня 2019 року "Про розгляд заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ". Зобов'язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 листопада 2019 року, зареєстровану за вхідним №773, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах с. Байрак Великобагачанського району Полтавської області з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) /а.с. 9-13, 66-76/.
З метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/1003/20 відповідачем була повторно розглянута заява гр. ОСОБА_1 та рішенням 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17.08.2020 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян /а.с. 14/.
Позивач не погодився з рішенням 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17.08.2020 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" та звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку рішенню 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17.08.2020 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а відповідно до частини 6 цієї статті - підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
При цьому, частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Як встановлено судом, 28.10.2019 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Ломпарт Г.В. надано висновок №9349/82-19 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 /зворот а.с. 30/.
Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області в межах с. Байрак був погоджений територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
01.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області, та передачу у власність гр. ОСОБА_1 /а.с. 63/. До вказаної заяви позивачем було додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, копію паспорту та коду.
Як встановлено судом, з метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/1003/20 відповідачем була повторно розглянута заява гр. ОСОБА_1 та рішенням 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17.08.2020 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян /а.с. 14/.
За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 1 статті 9 цього Закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Пунктом 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (надалі - Порядок №1051), передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.
За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:
здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:
- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;
- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);
- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;
- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;
приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:
- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;
- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;
- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.
Судом встановлено, що 31.10.2019 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ПП "Алан-Зем", в Державному земельному кадастрі була зареєстрована земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Байрак, площею 2,0000 га з цільовим призначенням: 01.03. Для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5314538232019, сформованим 31.10.2019, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 17-19/.
Таким чином, державним кадастровим реєстратором не встановлено розташування в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, іншої земельної ділянки або її частини.
Суд враховує, що державна реєстрація земельних ділянок може бути не проведена, якщо земельні ділянки були передані у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель).
Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 26.10.2020 витребувано від відповідача Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, зокрема, докази на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185 накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян (із зазначенням кадастрового номеру такої земельної ділянки).
Відповідачем надано до суду копію Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 №667636 від 19.11.2003 /а.с. 79-80/, виданого ОСОБА_2 про те, що на підставі рішення 8 сесії 24 скликання Великобагачанської селищної ради народних депутатів від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,3681 га в межах згідно з планом, яка розташована на території с. Байрак Великобагачанської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства.
Зі змісту вказаного акту вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, на яку видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 №667636 від 19.11.2003, відсутній та з цього акту на право приватної власності на землю неможливо достовірно встановити місцезнаходження земельної ділянки, на яку видано цей Державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 №667636 від 19.11.2003.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження доводів у оскаржуваному рішенні про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185 накладається на іншу земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян, у тому числі, гр. ОСОБА_2 .
Надана до суду відповідачем копія акту встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5320284000:01:001:0024 від 04.07.2003 /а.с. 81/ також не містить відомостей про місцезнаходження зазначеної у ньому земельної ділянки, а земельна ділянка з кадастровим номером 5320284000:01:001:0024 відсутня на Публічній кадастровій карті України.
За визначенням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стверджуючи у оскаржуваному рішенні про те, що земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, усупереч частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185 накладається на іншу земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності інших громадян.
За встановлених обставин справи та наведених норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17 серпня 2020 року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, площею 2 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку суд дійсно не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути клопотання позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності клопотання та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення клопотання. Підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути клопотання, або ж ні; прийняти рішення про задоволення клопотання, або ж рішення про відмову у його задоволенні.
Разом з тим, такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У даному випадку відповідачем не було надано належної оцінки всім поданим позивачем документам за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами Земельного кодексу України.
Надання ж оцінки заяві і доданим до неї документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом місцевого самоврядування, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позовна вимога про зобов'язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5320255101:01:001:0185, площею 2 га, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17 серпня 2020 року року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства" та зобов'язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер 773 від 01 листопада 2019 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області та передачу у власність гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.
Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Із врахування вищезазначених правових норм у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Позивачем не надано суду належних доказів заподіяння йому моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв'язок з предметом позову у даній справі.
Водночас, сам по собі факт прийняття відповідачем протиправного рішення не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. та судового збору у сумі 840,80 грн.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №14713 від 16.10.2020 /а.с. 8/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 51/.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До позовної заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1022781, виданий Литвиненко Анні Іванівні на представлення інтересів ОСОБА_1 в Полтавському окружному адміністративному суді, що виданий Адвокатським об'єднанням "Партнери" /а.с. 49/.
ОСОБА_4 (свідоцтво №2426, видане Радою адвокатів Полтавської області 30.10.2018) включена до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/63404).
02.10.2020 між Адвокатським об'єднанням "Партнери" (надалі - АО) та ОСОБА_1 (надалі - клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги /а.с. 21/, предметом якого є: АО бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені Сторонами у договорі.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору визначено, що гонорар є формою винагороди АО за надання правничої допомоги клієнту. За правничу допомогу, передбачену в пункті 1.2 договору клієнт сплачує АО винагороду (гонорар). Розмір гонорару АО при наданні правничої допомоги за даним договором становить 5000,00 грн. Аванс становить 2000,00 грн.
Згідно пункту 3.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до остаточного розгляду справи, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
До суду надано:
- детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом ОСОБА_4 за договором про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 /а.с. 48/, а саме: 1. попередні консультації з клієнтом в телефонному режимі, за допомогою систем електронного зв'язку - 1 година; 2. попереднє вивчення матеріалів, законодавства в необхідній сфері правовідносин - 3 години; 3. зустріч з клієнтом в офісі адвокатського об'єднання, узгодження правової позиції - 2 години; 4. детальне вивчення матеріалів, підготовка позовної заяви з додатками - 2 робочих дні;
- рахунок-фактуру №02/10 від 02.10.2020 на суму 5000 грн. /а.с. 46/.
Позивачем сплачено АО "Партнери" кошти за надання професійної правничої допомоги в загальному розмірі 5000 грн., що підтверджується квитанціями № 02/10 від 02.10.2020, №19/10 від 19.10.2020.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Суд зазначає, що попередні консультації з клієнтом в телефонному режимі, за допомогою систем електронного зв'язку, попереднє вивчення матеріалів, законодавства в необхідній сфері правовідносин, зустріч з клієнтом в офісі адвокатського об'єднання, узгодження правової позиції, детальне вивчення матеріалів фактично відноситься до підготовки позовної заяви, яка враховуючи незначну складність даної справи та час, необхідний для складення позовної заяви, має бути оцінена у 3000 грн.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. = (840 грн. 80 коп./2) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. = ((3000 грн. /2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 132, 134, 139, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (ідентифікаційний код 21044600, вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38300) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 17 серпня 2020 року року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".
Зобов'язати Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер 773 від 01 листопада 2019 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5320255101:01:001:0185, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межах села Байрак Великобагачанського району Полтавської області та передачу у власність гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич