Іменем України
11 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1042/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмову письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,
10 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 11 лютого 2020 року № Ф-16661-17;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, утому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 20070,45 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області припинити застосування до платника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до завершення, у встановленому порядку проведення антитерористичної операції, шляхом унеможливлення (заборони) формування та направлення платнику вимог про сплату боргу (недоїмки) у цей період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року № Ф-16661-17, про що стало відомо 06 березня 2020 року на суму 36664,98 грн. Заборгованість (недоїмку) з ЄСВ нараховано за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2020 року. Заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 36664,98 грн також зазначена в інтегрованій картці на позивача.
Підставою для нарахування зазначеної заборгованості (недоїмки) з ЄСВ, формування спірної вимоги стало те, що позивач є фізичною особою-підприємцем та одночасно самозайнятою особою, що проводить незалежну професійну діяльність, а отже мав подавати звітність з єдиного внеску та сплачувати ЄСВ окремо за кожним з цих видів діяльності.
Відповідач допустив неправильний підрахунок щодо сплати ЄСВ позивачем.
Спираючись на відомості про розміри сум сплаченого збору ЄСВ позивачем, за відповідними платіжними документами не нижче ніж за мінімальними ставками ЄСВ, які визначені чинним законодавством, у залежності від отриманих позивачем доходів у відповідні періоди, можливо здійснити арифметичний розрахунок по ЄСВ, що відноситься до предмету даного спору, за період з 2014 року по 2019 рік.
Отже, позивачем належало сплатити ЄСВ, за вказаний відповідачем період, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року - в загальній сумі 29293,44 грн.
Позивач, фактично сплатив ЄСВ за період з 2017 року по 31 грудня 2019 року в сумі 12609,91 грн.
Відтак, недоїмка (борг) з ЄСВ за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року становить 16594,53 грн.
Відповідач вимагає від позивача за цей же період сплатити ЄСВ в сумі 36664,98 грн, тобто, у більшому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством та фактичними обставинами.
З посиланням на норми Податкового кодексу України, Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач вважає, що відповідачем безпідставно самостійно взято позивача на подвійний облік платника єдиного внеску, як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли позивач вже був взятий на облік як самозайнята особа та нарахування на цій підставі єдиного внеску протягом 2018 року.
13 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 46-48) в якій відповідач заперечував проти позову та зазначив, що позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рубіжне, Рубіжанського управління Головного управління ДПС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку з 19 травня 2004 року. Позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування.
Позивач з 17 липня 2013 року є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого. З огляду на це, позивач є платником єдиного внеску.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Законом чітко передбачено, що навіть у випадку не отримання доходу платником єдиного внеску, він зобов'язаний визначити базу нарахування, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З 01 січня 2018 року фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464). Тобто особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов'язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.
За таких обставин в інтегрованій картці позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в автоматичному режимі було нараховано єдиний внесок, а саме: 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19 квітня 2018 року; 2017 рік - 8448 грн, строк сплати якого - 02 травня 2018 року; 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19 липня 2018 року; 2 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого - 19 липня 2018 року; 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 19 жовтня 2018 року; 3 кв. 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 19 жовтня 2018 року; 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати якого 21 січня 2019 року; 4 квартал 2018 року (за зайняття незалежною професійною діяльністю) - 2457,18 грн, строк сплати якого 21 січня 2019 року; 1 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19 квітня 2019 року; 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого 19 липня 2019 року, 3 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого настав 21 жовтня 2019 року, 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати якого настав 20 січня 2020 року.
Станом на 31 січня 2020 року в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 36664,98 грн. За таких обставин, за наявності боргу в інтегрованій картці платника ЄСВ, позивачу відповідно до вимог ч. 4 статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 Головне управління ДПС у Луганській області сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 11 лютого 2020 року № 16661-17 на податкову адресу позивача. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) отримано 03 березня 2020 року.
В період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2020 року Законом № 1669 не скасовувались обов'язки, визначені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.
Крім того, станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не був знятий з обліку як фізична особа-підприємець та особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Таким чином, у Головного управління ДПС у Луганській області відсутні законні підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску та невжиття заходів впливу та стягнення відповідно до вимог Закону № 2464 та положень Інструкції № 449.
Згідно положень частини 7 статті 25 Закону № 2464 сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
За відсутністю умов (випадків) для списання заборгованості з єдиного внеску та документів, що підтверджують наявність, підстав для проведення списання, вбачається, що у Головного управління ДПС у Луганській області відсутні законні підстави для проведення списання суми недоїмки з єдиного соціального внеску у сумі 20070,45 грн як безнадійної.
14 січня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», підпунктом «у» підпункту 83 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено пункт 9-4 розділу VIIІ Закону № 2464 виключено. Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 440 встановлено, що Закон № 440 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон № 440 офіційно опубліковано у газеті «Голос України» № 27 від 12.02.2020.
Оскільки пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено, Головне управління ДПС у Луганській області не позбавлене обов'язків, визначених статтями 13, 14, 25 Закону України № 2464 та Інструкцією № 449.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
08 травня 2020 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що оскільки для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб за 2017 рік складає з 01 січня - 704 грн. (3200 х 22 відсотки). З 01 січня 2018 року, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464). У зв'язку з цим, на підставі ст. 7 Закону № 2464 (з урахуванням змін внесених Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII) центральним органом доходів і зборів ОСОБА_1 (як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю) в автоматичному режимі здійснено нарахування зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., строк сплати якого - 02 травня 2018 року (зазначена сума відображена в інтегрованій картці ОСОБА_1 кодом класифікації доходів бюджету 71040000). Нарахування Позивачу зобов'язання з єдиного внеску у 2018 році відбувалось щоквартально окремо як фізичній особі-підприємцю так і за зайняття незалежною професійною діяльністю. У 2019 році не нараховувалось зобов'язання з єдиного внеску за зайняття незалежною професійною діяльністю (арк. спр. 117).
Процесуальні дії під час розгляду справи:
Ухвалою суду від 12 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 31-32).
Ухвалою суду від 30 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 38-39).
Ухвалою суду від 08 травня 2020 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області в частині позовних вимог про зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, утому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» дані про наявність заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску по 09 вересня 2019 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (арк. спр. 119-121).
Рішенням від 08 травня 2020 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області від 11 лютого 2020 року № Ф-16661-17; в решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (арк. спр. 122-129).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року у справі №360/1042/20 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду (арк. спр. 170 - 172).
Ухвалою суду від 10 листопада 2020 року прийнято адміністративну справу до провадження; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Луганській області видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, утому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 20070,45 грн (арк. спр. 175-176).
Дослідивши матеріали справи (в межах предмету позову) та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив.
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В00 № 925811 (арк. спр. 9) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03 травня 2012 року № 13699657 (арк. спр. 10) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є фізичною особою - підприємцем з 19 травня 2004 року.
20 травня 2004 року позивач звернувся до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області ДПС із заявою про взяття на облік як фізичною особою - підприємцем (арк. спр. 17).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 760657 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року (арк. спр. 19).
Згідно з ідентифікаційними даними платника податків позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Рубіжне, Рубіжанського управління Головного управління ДПС у Луганській області, як фізична особа - підприємець з 19 травня 2004 року, як арбітражний керуючий з 17 липня 2013 року (арк. спр. 49-50).
Відповідно до ліцензії серії АВ № 600564 від 07 грудня 2011 року (арк. спр. 12) та свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 636 від 17 липня 2013 року (арк. спр. 15) позивач здійснює діяльність арбітражного керуючого.
Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 31 січня 2020 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 36664,98 грн (арк. спр. 51-53).
Відповідно до розрахунку боргу з єдиного внеску зазначеного у вимозі про сплату боргу № Ф-16661-17 від 11 лютого 2019 року на суму 36664,98 грн, зазначений борг виник за період з 19 квітня 2018 року по 20 січня 2020 року (арк. спр. 55).
ГУ ДПС у Луганській області 11 лютого 2020 року сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16661-17 від 11 лютого 2019 року, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31 січня 2020 року становить 36664,98 грн (арк. спр. 8).
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16661-17 від 11 лютого 2019 року вручена особисто позивачу 03 березня 2020 року (арк. спр. 54).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 Податкового кодексу України взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Разом з тим, згідно з пунктом 65.2 статті 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Крім того, факт наявності в особи статусу фізичної особи-підприємця виключає можливість його взяття на облік в податкових органах як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що діяльність арбітражного керуючого підпадає під визначення здійснення ним незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Разом з тим, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок № 1162 не передбачає.
Як передбачено у пункті 4 розділу Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».
Суд встановив, що позивач відповідно до ліцензії серії АВ № 600564 від 07 грудня 2011 року та свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 636 від 17 липня 2013 року здійснює діяльність арбітражного керуючого, однак, заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав, що підтверджено листом відповідача № 2769/9/12-32-51-10 від 24 квітня 2020 року, згідно з яким позивач надав лише заяву за формою 5-ОПП та копію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Натомість відповідач самостійно на підставі Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, з 17 липня 2013 року встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000 (арк. спр. 49 зв.б.), що не узгоджується з нормами Порядку № 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.
Докази подання позивачем відповідної заяви відповідачем суду не надано.
Також відповідачем не надано доказів подачі позивачем звітності, як особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
За відсутності заяви формою № 1-ЄСВ позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.
На посилання відповідача, що позивач подав заяву за ф. 5-ОПП суд зазначає таке.
Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588) розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.
Згідно з пунктом 6.1. розділу VI. Порядку № 1588 взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом контролюючим органом за місцем її державної реєстрації, зокрема, на підставі відомостей про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 6.7. розділу VI. Порядку № 1588:
- взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб підприємців;
- взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов'язана, зокрема, подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально;
- довідка за формою № 34-ОПП надсилається (видається) фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, згідно з пунктами 3.10-3.11 розділу III цього Порядку;
- якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Пунктом 4 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 червня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422) визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 базовий запис - первинний запис в інформаційній системі.
Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.
Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
Згідно з розділом ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі:
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску);
- сплати податків, зборів та єдиного внеску за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Суд зазначає, що взяття на облік позивача в результаті подання заяви ф. 5-ОПП не звільняє від обов'язку відповідача перевіряти факт подання позивачем заяви за формою № 1-ЄСВ на підставі якої позивача включають до обліку як платника єдиного внеску.
Крім того під час формування вимоги та включення до інтегрованої картки платника відповідач керується нормами Закону № 2464, який визначає обов'язок сплати єдиного внеску, тобто у даному випадку норми Податкового кодексу України не застосовуються.
З урахуванням викладено, відповідачем безпідставно здійснено подвійне нараховано єдиний внесок позивачу, як особі, яка провадять незалежну професійну діяльність.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19).
Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно з Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV, до нього не можуть застосовуватись положення частини третьої статті 5 Закону № 2464-VI.
Крім того, суд враховує, що відповідно до приписів статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України одним з принципів податкового законодавства України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини (справа "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", рішення від 23 липня 2002 року, п. 110). Зокрема Суд зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України при вирішенні суд справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).
За встановлених обставин, позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованим видом діяльності - діяльність у сфері права (КВЕД 69.10).
Щодо розміру заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 20070,45 грн, суд зазначає.
Відповідно до розрахунку боргу з єдиного внеску, зазначеного у вимозі про сплату боргу № Ф-16661-17 від 11 лютого 2019 року на суму 36664,98 грн, вказаний борг виник за період з 19 квітня 2018 року по 20 січня 2020 року, з якого за ознакою «незалежною професійною діяльністю» складає в розмірі 9828,72 грн (арк. спр. 55).
Аналогічна сума надмірно нарахованого ЄСВ обліковується також за даними інтегрованої картки (арк. спр. 51-52).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача видалити з інтегрованої картки платника заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в розмірі 9828,72 грн.
В іншій частині вимоги відмовити за необґрунтованістю.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частинами першою - третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що в межах вимоги, позивач довів незаконність оскаржуваних дій. Натомість доводи відповідача є безпідставними та суперечать правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних відносинах.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, то варто звернути увагу на висновки Верховного Суду у поставні від 10 квітня 2020 року у справі № 813/1760/18, в якій, зокрема, зазначено про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
При цьому судом касаційної інстанції визнано правомірним визнання протиправними дій податкового органу щодо безпідставного нарахування грошових зобов'язань та відображення їх в інтегрованій картці платника податків із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податку шляхом виключення вказаних нарахувань.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за незалежну професійну діяльність єдиного соціального внеску.
- зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області вчинити дії щодо виключення з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, в тому числі інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 в ІТС «Податковий блок» інформації про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9828,72 грн.
З урахуванням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року (арк. спр. 122-129), питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (місце знаходження: 93404, Луганської області, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код 43143746) в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Луганській області видалити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, утому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Автоматизованої системи «Податковий блок» дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 20070,45 грн задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за незалежну професійну діяльність єдиного соціального внеску.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Луганській області вчинити дії щодо виключення з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, в тому числі інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 в ІТС «Податковий блок» інформації про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9828,72 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива