11 січня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5496/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850000668 від 27.10.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020, виходячи з розрахунку 82% суддівської винагороди судді, та виплатити таке грошове утримання, з урахуванням різниці, що була виплачена в цей період.
Ухвалою судді від 07.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.14).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є суддею у відставці, та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області, отримує довічне грошове утримання судді у відставці. При цьому вказує, що під час призначення довічного грошового утримання судді у відставці в серпні 2019 року, відповідачем визначено його у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №340/2398/20 відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 82% від суддівської винагороди. Також зазначає, що 24.02.2020 року ТУ ДСА України в Кіровоградській області видано довідку №183 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року. У березні 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаної довідки. Проте, йому повідомлено про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно поданої заяви. Зазначав, що рішенням відповідача від 27.10.2020 №112850000668 йому протиправно та без будь-яких законних підстав проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 50% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді. Вважає, що рішення відповідача, яким зменшено розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 50% та проведення перерахунку належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% протиправним, порушує його конституційні права.
У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.18-19), в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 зі змінами, зокрема пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, яким було введено диференціацію у визначенні розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання, визнано неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та відсоткової ставки. Таким чином, на переконання відповідача, діючою нормою є ч.3 ст. 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вказував, що відсотковий розмір, який має виплачуватися, після проведеного перерахунку міститься в ч.3 ст.142 Закону №1402, і це саме 50% і саме в такому розмірі проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 06.08.2019 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було призначено у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.22).
Позивач, не погодившись з відсотковим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, під час його призначення, звертався до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року по справі №340/2398/20 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді, виходячи з розрахунку 82% суддівської винагороди судді з 06 серпня 2019 року та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним утриманням судді в розмірі 80% суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 82% суддівської винагороди судді (а.с.8-10).
24 лютого 2020 року ТУ ДСА України в Кіровоградській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №183, згідно змісту якої дана довідка видана на підставі положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 (а.с.50).
З вищевказаної довідки вбачається, що станом на 01.01.2020, суддівська винагорода позивача, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 94590,00 грн., в тому числі: посадовий оклад 63060,00 грн., доплата за вислугу років 31530,00 грн.
10.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки (а.с.49).
Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області №112850000668 від 11.03.2020 року відмовлено позивачу у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці (а.с.51).
Позивач вважаючи безпідставною таку відмову у перерахунку йому довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 року, звертався до суду з позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі №340/2435/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850000668 від 11 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячною довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області №183 від 24 лютого 2020 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області №183 від 24 лютого 2020 року та виплатити щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням фактично виплачених сум (а.с.57-61).
В даному рішенні суд зазначив, щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання пенсійний орган здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82% суддівської винагороди, під час прийняття оскаржуваного у даній справі рішення відповідачем не вирішувалось питання визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, що свідчить на передчасність даної позовної вимоги з огляду на обставини не проведення відповідачем перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідача від 27.10.2020 №112850000668 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.7).
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України щодо правових підстав проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50%, а не 82 % як було йому призначено після виходу у відставку.
На що відповідач листом від 11.11.2020 №3111-3546/А-03/8-1100/20 повідомив позивача, що на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі №340/2435/20 йому проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020. В даному листі відповідач посилався на ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-УШ від 02.06.2016, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.11).
Позивач, вважаючи, що рішення відповідача, яким зменшено розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 50% та проведено перерахунок належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% є протиправним, порушує його конституційні права, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до частини першою статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
При цьому, пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
До того ж, суд зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зокрема зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Разом з цим, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Таким чином, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила в силу і діє.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 по справі №340/2398/20, з 06.08.2019 призначено щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого становив 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідно до положень п.25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, про що свідчить рішення відповідача від 14.02.2020 (а.с.47-48).
Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку має визначатись у відповідності до ч.3 ст.142 Закону №1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Однак, суд звертає увагу на те, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що призначалася відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, відбулася вже після призначення та перерахунків щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що з 2019 року і до 18.02.2020, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача складав 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині 3 статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Таким чином, при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, його розмір має обчислюватися, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотках, право на які особа набула на момент виходу у відставку, і їх розмір не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві.
Отже, застосування відсоткового показника, передбаченого частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
До того ж, суд зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, натомість відсоткове значення розміру довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні, є незмінним.
Також, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №200/3958/19-а.
З урахуванням наведеного, відповідач, здійснюючи з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці у зв'язку з підвищенням суддівської винагороди, протиправно зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, призначеного та виплачуваного у розмірі 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, до 50% суддівської винагороди, що призвело до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі, встановленому законодавством.
Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 01.11.2018 у справі № 0640/3835/18, суд відхиляє, оскільки вказане рішення прийнято до прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано неконституційним положення п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. До того ж, у вказаній справі спірним питанням було виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання та рішення про їх відставку з посади судді прийнято уповноваженим органом до 30 вересня 2016 року.
Водночас, у вказаному рішенні Верховний Суд зазначав, що ці правовідносини на час виникнення спору і на теперішній час регулюються частиною 4 статті 142 Закону від 02.06.2016, яка передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Застосування цієї правової норми передбачає, що для набуття права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання необхідними є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування".
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд звертає увагу, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача №112850000668 від 27.10.2020 щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 50% відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, при здійсненні перерахунку з 19.02.2020 є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Отже, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 82% відповідних сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
При цьому, суд зазначає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).
У разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".
У разі можливих зловживань з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З огляду на положення ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України, здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 840,80 грн. (а.с.4) слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850000668 від 27.10.2020 щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку з 19.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина