Справа № 215/2646/16-ц
2/215/189/20
29 грудня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.
при секретарі Головко Д.В.
згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Криворізький протитуберкульозний диспансер №2" Дніпропетровської обласної ради" про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням,
У червні 2016 р. позивач звернулася до суду зі вказаним позовом.
Ухвалою від 28.12.2016 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, провадження у справі зупинено до прийняття рішення по цивільній справі за позовом КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» ДОР» до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Український НДІ Промислової медицини», Державного закладу «Тернівська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу», третя особа - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання недійсним акту розслідування хронічного професійного захворювання від 26.11.2011 р. та визнання захворювання не пов'язаним з виробництвом, яка знаходилась на розгляді в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу.
Ухвалою від 05.12.2019 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, було поновлено провадження у справі.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що в період з 01.08.2007 р. по 01.09.2011 р. вона працювала у відповідача на посаді медичної сестри по обслуговуванню доопераційних хворих легенево-хірургічного відділення. Тривала праця у шкідливих умовах викликала у неї захворювання МРТБ верхньої частки правої легені, яке за результатами розслідування було визнано хронічним професійним захворюванням. Вину підприємства у виникненні у неї професійного захворювання встановлено п. 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання, відповідно до якого визнано, що за період її роботи керівництво відповідача не виконувало вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», в частині створення на робочих місцях належних, безпечних і здорових умов праці відповідно до вимог нормативних актів з охорони праці. За результатами первинного огляду МСЕК від 23.02.2012 р. їй було встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. За висновками повторної МСЕК від 14.04.2016 р., їй було встановлено 10% втрати професійної працездатності. Все це завдає їй моральних страждань. Внаслідок стійкого погіршення стану здоровя, вона змушена неодноразово проходити курси стаціонарного та амбулаторного лікування. Негативні наслідки професійного захворювання посилюються при зміні погодних умов, у нічний час. Вона постійно відчуває слабкість, задишку, її переслідує кашель. Просить стягнути з відповідача на свою користь 130500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідач відзив на позов не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у період з 01.08.2007 р. по 01.09.2011 р. на посаді медичної сестри в КП "Криворізький протитуберкульозний диспансер №2" Дніпропетровської обласної ради". Звільнилася з підприємства 01.09.2011 р., за власним бажанням (а.с. 8-9). Працюючи у відповідача протягом 4 років 1 місяця, в умовах впливу шкідливих факторів, позивач отримала професійне захворювання та висновком МСЕК від 23.02.2012 р. їй первинно було встановлено 30% втрати професійної працездатності по МРТБ та третю групу інвалідності. За висновком повторної МСЕК від 14.04.2016 р., позивачу було встановлено 10% втрати професійної працездатності (а.с. 5).
Із п. 14 дослідженого Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 26.12.2011 р. слідує, що позивачу встановлено діагноз:
- МРТБ верхньої частки правої легені (а.с. 3-4).
Як вбачається з п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 26.12.2011 р., причиною виникнення професійного захворювання позивача є: - протягом 4 років 1 місяця 81,3-83,3% тривалості зміни - контактувала з хворими, які виділяють мікобактерії туберкульозу.
Із п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання слідує, що ОСОБА_1 працюючи в ОКЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» на посаді сестри медичної по обслуговуванню доопераційних хворих, сестри медичної перев'язувальної легенево-хірургічного відділення, виконувала лікарські призначення, маніпуляції та процедури згідно з профілем роботи, виконувала роботи по забору крові, забезпечувала медичний догляд за хворими. При виконанні робіт мала контакт з хворими на активні форми туберкульозу. Спецодягом, засобами індивідуального захисту забезпечувалась згідно галузевих норм та використовувала їх.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Суд вважає, що зазначеного обов'язку відповідач не виконав.
Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 26.12.2011 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є те, що в процесі роботи позивач протягом 4 років 1 місяця 81,3-83,3% тривалості зміни контактувала з хворими, які виділяють мікобактерії туберкульозу.
Отже, враховуючи те, що позивачу первинно встановлено 30 % втрати працездатності, третя група інвалідності, повторно 10% втрати працездатності, роботу в шкідливих умовах у відповідача протягом 4 років 1 місяця, а також характер захворювання, спричиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивачу, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування з боку відповідача моральної шкоди, так як факт заподіяння позивачеві моральної шкоди наявний. Воназмушена змінити звичний спосіб життя - постійно лікуватися. Всі ці обставини дуже ускладнюють її життя, створюючи почуття пригніченості, психологічного дискомфорту, що призводить до моральних страждань та переживань, значним чином змінили порядок її життя, порушили її нормальні життєві зв'язки.
Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що позивач просить стягнути, за період часу роботи у відповідача в шкідливих умовах необґрунтовано завищений. Тому вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, що призвело до значних змін її життєвих зв'язків, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності,виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 14000 грн..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати - 551,20 грн. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.
На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237 -1, КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2 Дніпропетровської обласної ради» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням -задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2 Дніпропетровської обласної ради» (яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кемерівська, 35 код ЄДРПОУ - 01985989) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) - 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства "Криворізький протитуберкульозний диспансер №2" Дніпропетровської обласної ради" на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп..
Рішенняможе бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 04.01.2021 р..
Суддя: