Справа № 192/2294/19
Провадження № 2/192/37/21
Іменем України
(заочне)
"05" січня 2021 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Стрельникова О.О.
за участю секретаря судового засідання - Корота Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 16 січня 2015 року, відповідач отримав кредит в розмірі 15416 грн. 52 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.
У відповідності до умов договору банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 13 листопада 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 17408 грн. 01 коп., з яких 5362 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом, 3472 грн. 13 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8573 грн. 38 коп. - заборгованість по пені, від сплати яких відповідач ухиляється, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.
Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 40).
Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 56), в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного провадження, оскільки справа у відповідність до ст. 19 ЦПК України є малозначною.
Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Однією із різновидностей зобов'язання є кредитний договір, який укладається між сторонами відповідно до вимог ст.ст. 1046-1050, 1054-10561 ЦК України та відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, 16 січня 2015 року була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт без номера (а.с. 8), відповідно до якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 15416 грн. 52 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 31 липня 2017 року, при цьому відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладено на банківському сайті, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом в угоді (а.с. 9-32).
Відповідно до умов зазначеного договору позивач передав відповідачу грошові кошти, а останній згідно з п. 2.1.1.5.5, п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (а.с. 27 зворот).
Згідно п. 1.1.3 вищезазначеної Генеральної угоди між сторонами, кінцевий термін повернення коштів 31 липня 2017 року (а.с. 8).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що за формою та змістом зазначений кредитний договір між сторонами було укладено відповідно до вимог ст.ст. 626, 638, 639, 1046-1050, 1054-10561 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе грошові зобов'язання та не виплатив кредит у встановлений строк в повному обсязі, в зв'язку з чим станом на 13 листопада 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 17408 грн. 01 коп., з яких 5362 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом, 3472 грн. 13 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8573 грн. 38 коп. - заборгованість по пені, що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 5, 6), а вказане свідчить про те, що у відповідача виникла прострочена заборгованість, на яку позивачем нараховані відсотки та комісія.
Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за Генеральною угодою б/н від 16 січня 2015 року заборгованості у загальній сумі 17408 грн. 01 коп. є обґрунтованими та у відповідності до ст.ст. 611, 615 ЦК України підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 4).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526-530, 533, 536, 549-551, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14360570, за Генеральною угодою б/н від 16 листопада 2015 року заборгованість в розмірі 5362 (п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп., по відсоткам за користування кредитом - в розмірі 3472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 13 (тринадцять) коп., по пені - в розмірі 8573 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 38 (тридцять вісім) коп., а всього - 17408 (сімнадцять тисяч чотириста вісім) грн. 01 (одна) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складання.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: суддя Стрельников О.О.