справа №380/11095/20
28 грудня 2020 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,
представника відповідача Івасечко Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -
встановив:
ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 (далі - відповідач), в якій просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби від 06.08.2020 №UA209000/2020/700065/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00336.
Ухвалою від 27.11.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення придбаного транспортного засобу позивач подала відповідачу всі наявні у неї документи, проте відповідач безпідставно виніс вимогу про надання додаткових документів. Позивач вважає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією та не може бути підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товару. Крім цього, на підтвердження митної вартості товару позивач надала квитанцію про оплату від 14.07.2020, що спростовує доводи відповідача про ненадання банківських платіжних документів. На думку позивача, відповідач безпідставно не взяв до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оціни транспортного засобу від 30.07.2020 №9661. З наведеного позивач вважає, що прийняті відповідачем рішення і картка відмови є протиправними.
21.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що до митного оформлення надано інвойс з ознаками підробки. Крім цього, позивач не надала банківських платіжних документів і касових чеків про отримання готівки. Представник відповідача зазначив, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 30.07.2020 № 9661 складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2006 № 142/5/2092. Оскільки подані позивачем документи містили розбіжності, то винесено вимогу про надання додаткових документів. Позивач не подавала до митного оформлення платіжного доручення.
У судове засідання позивач не з'явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.07.2020 позивач через свого представника придбала в Autopark Nabburg GdbR Buzijans Eduards und Rudite, Зауерцапфштрассе, 10, 92507 Наббург (Федеративна Республіка Німеччина) транспортний засіб марки Audi, модель: Avant 2.0TDI ultra S-line, № шасі: НОМЕР_2 , № технічного паспорта автомобіля: НОМЕР_3 , потужність кВт: 140 кВт, дата першого допуску до експлуатації: 06.05.2016, показник лічильника пробігу: 243,100 км, за ціною 11300,00 Євро. На підтвердження факту купівлі-продажу продавець видав рахунок-фактуру від 14.07.2020 № 20200714-06.
15.07.2020 сформовано експортну декларацію (MRN) № 20DE880130849701E6 щодо вивезення з Європейського Союзу транспортного засобу марки Audi, модель: Avant 2.0TDI ultra S-line, № шасі: НОМЕР_2 , № технічного паспорта автомобіля: НОМЕР_3 .
30.07.2020 уповноважена особа декларанта ОСОБА_2 подала до митного контролю митну декларацію № UA209180.2020.036170 на товар «Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: Audi, модель: А6, рік випуску - 2016, модельний рік - 2016, дата першої реєстрації - 06.05.2016, № кузова: НОМЕР_2 , № двигуна: невизначений, двигун-дизель, об'єм - 1968 см3, потужність - 140 kw, колір - чорний, колісна формула - 4x2, місць включаючи водія - 5, дверей - 5. Країна походження: Європейський Союз (EU)».
Уповноваженою особою декларанта було визначено митну вартість товару за основним методом, за ціною договору (рахунку-фактури від 14.07.2020 № 20200714-06), що становить 11300,00 Євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості транспортного засобу, уповноважена особа декларанта ОСОБА_2 разом з митною декларацією від 30.07.2020 № UA209180.2020.036170 подала наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 14.07.2020 № 20200714-06; декларацію про походження товару (Declaration of origin) від 14.07.2020 № 20200714-06; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.07.2020 UA209040/2020/025535; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.05.2016 № НОМЕР_3 ; договір про надання послуг митного брокера б/н від 30.07.2020; довіреність НОН 990337 від 20.07.2020, заяву на посвідчення від 30.07.2020, фото від 30.07.2020; копію митної декларації країни відправлення (MRN) від 15.07.2020 №20DE880130849701Е6; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 27.07.2020 UA.005.45214-20; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_4 від 10.08.2016; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_5 від 16.11.1996; висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 30.07.2020 № 9661; копії квитанцій від 24.07.2020 № 0.0.1781286034.1 та від 30.07.2020 № ПН 176 (попередня оплата за митне оформлення транспортного засобу).
Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VII необхідне подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення Декларант або уповноважена ним особа за власним може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».
На вказане повідомлення уповноважена особа декларанта надала відповідачу «відкриту» копію митної декларації країни відправлення (MRN) від 20.07.2020 №20DE880130849701Е6. Повідомила, що інших документів надати не може, просила здійснити митне оформлення транспортного засобу на підставі наданих документів.
06.08.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700065/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем автомобіля у розмірі 13900,00 Євро.
Крім цього, відповідач прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00336.
Вважаючи вказані рішення та картку відмови протиправними, позивач звернулася з відповідним позовом до сулу.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 2.1 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах четвертій, п'ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2020 №UA209000/2020/700065/2 вбачається, що підставою для його прийняття, слугувало те, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.
Як встановив суд, 30.07.2020 уповноважена особа декларанта ОСОБА_2 подала до митного контролю митну декларацію № UA209180.2020.036170.
Уповноваженою особою декларанта було визначено митну вартість товару за основним методом, за ціною договору (рахунку-фактури від 14.07.2020 № 20200714-06), що становить 11300,00 Євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості транспортного засобу, уповноважена особа декларанта ОСОБА_2 разом з митною декларацією від 30.07.2020 № UA209180.2020.036170 подала наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) від 14.07.2020 № 20200714-06; декларацію про походження товару (Declaration of origin) від 14.07.2020 № 20200714-06; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.07.2020 UA209040/2020/025535; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.05.2016 № НОМЕР_3 ; договір про надання послуг митного брокера б/н від 30.07.2020; довіреність НОН 990337 від 20.07.2020, заяву на посвідчення від 30.07.2020, фото від 30.07.2020; копію митної декларації країни відправлення (MRN) від 15.07.2020 №20DE880130849701Е6; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 27.07.2020 UA.005.45214-20; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України серії НОМЕР_4 від 10.08.2016; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_5 від 16.11.1996; висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 30.07.2020 № 9661; копії квитанцій від 24.07.2020 № 0.0.1781286034.1 та від 30.07.2020 № ПН 176 (попередня оплата за митне оформлення транспортного засобу).
Відповідач виставив декларанту вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - копію митної декларації країни відправлення.
Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача підстав для вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає таке.
Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, оскільки позивач надала квитанцію від 14.07.2020 (арк. справи 20). З такої квитанції вбачається, що позивач здійснила оплату придбаного транспортного засобу готівкою у розмірі 11300,00 Євро.
Суд вважає, що відповідач не довів наявність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 53 МК України, для пред'явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Так само не довів обов'язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів.
У відповідності до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки встановлених статтею 53 МК України наявність підстав для цього митним органом не доведено, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
З огляду на вказане, суд вважає, що неподання позивачем до митного оформлення фотографій з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 30.07.2020 № 9661 не впливає на митну вартість задекларованого позивачем товару.
Суд вважає слушними зауваження позивача про те, що відповідач необґрунтовано використав цінову пропозицію згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 30.07.2020 № 9661 без врахування факторів, що впливають на процент зміни вартості транспортного продажу щодо продажу.
Суд також погоджується з аргументами позивача про те, що митний орган в оскаржених рішеннях посилається на обставини, які не стосуються числового значення заявленої митної вартості (зокрема, на те, що в інвойсі від 14.07.2020 № 20200714-06 окремі рядки надруковані поверх інших та не є паралельними), а у частині першій статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Крім цього, відповідач не вказав яким чином такі недоліки мають вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана.
Суд зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості позивач подав висновок експерта судової авто товарознавчої експертизи від 11.08.2020 № 588/20, згідно з яким вартість ввезеного на витну територію України автомобіля Audi А6 Avant 2.0 TDI ultra S-line, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , станом на момент проведення дослідження становить 11212,00 Євро.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби від 06.08.2020 №UA209000/2020/700065/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00336 не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Суд встановив, що позивач (замовник) уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) договір на проведення автотоварознавчої експертизи від 11.08.2020 № 1108/20.
Згідно з актом виконаних робіт з проведення автотоварознавчої експертизи від 11.08.2020 експерт передав, а замовник прийняла висновок № 558/20 автотоварознавчої експертизи автомобіля Audi А6 Avant 2.0 TDI, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до рахунку від 11.08.2020 № 1108/20 вартість проведення 20 автотоварознавчої експертизи автомобіля Audi А6 Avant 2.0 TDI, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 становить 1500,00 грн.
Згідно з квитанцією від 12.08.2020 № 0.0.1798336247.1 позивач здійснила оплату за договором від 11.08.2020 № 1108/20 у розмірі 1500,00 грн.
Враховуючи наведене, у відповідності до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 1500 грн.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби від 06.08.2020 №UA209000/2020/700065/2
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2020/00336.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 04 січня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.