Справа № 442/6749/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/811/1557/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Категорія: 39
31 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Крайник Н. П.
суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.
при секретарі: Івасюта М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до договору кредиту, -
21.10.2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 640272,72 грн з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 02.08.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту №612-38/13, згідно з яким Кредитор зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти в сумі 50 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 11,50 % річних та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 01 серпня 2022р. 01.07.2008 р. між Кредитором та Позичальником укладено Додаткову угоду до Договору кредиту, згідно якої сторони домовилися про підняття відсоткової ставки до 14% річних. 19.03.2015 р. було укладено Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту, згідно якого розмір заборгованості позичальника станом на день підписання Договору становить 25612,53 доларів США. ( заборгованість за Кредитом - 25277,58 доларів США, заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам за користування Кредитом в сумі 334,95 доларів США). Станом на 05.09.2016 р. відповідачі не виконали свої зобов'язань, а тому загальна сума заборгованості становить 23882,05 доларів США та 4222,66 грн. (еквівалент в гривнях станом на 05.09.2016р. за курсом НБУ - 26,632976 грн. становить 640 272,72 грн.).
31.07.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту, посилаючись на те, що 02 серпня 2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту №612-38/13, згідно з яким Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 50 00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 11,5 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 серпня 2022 року. 19 березня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року. 29 вересня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін №3 до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року. Пунктом 1.2 Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року передбачено, що кредит надається на поточні потреби, тобто фактично на споживчі цілі. Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" Законом України від 6 жовтня 1998 року N161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N1211-ІУ) та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи», в тому числі, Законом України "Про захист прав споживачів". Відтак, розглядаючи даний спір, слід враховувати, що у випадку колізії з іншими нормативно-правовими актами даний Закон має перевагу (ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про захист прав споживачів"). Посилалась на те, що укладення спірних додаткових договорів кредиту стало наслідком нечесної підприємницької практики зі сторони банку, яка полягала також у вчиненні дій, які є проявом недобросовісної конкуренції. Відтак вважає такі додаткові договори недійсними на підставі ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту задоволено.
Визнано недійсним Додатковий договір про внесення змін №2 від 19 березня 2015 року до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним Додатковий договір про внесення змін № 3 від 29 вересня 2015 року до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн.
Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
Вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що визнаючи недійсними договори про внесення змін до Договору кредиту, суд першої інстанції не взяв до уваги основний договір № 612-38/13 та наявну заборгованість за ним. Вважає безпідставними як доводи ОСОБА_1 про відсутність детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача та відсоткової ставки за кредитом у договорі про внесення змін № 2 від 19.03.2015 року, оскільки Додаток 3 містить усю інформацію, передбачену Постановою НБУ від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а п. 3.1. Договору про внесення змін № 2 від 19.03.2015 року визначено, що з дати укладення цього договору встановлюється процентна ставка за кредитом в розмірі 14,00% річних. Поза увагою суду залишилося те, що договором про внесення змін № 3 від 29.09.2015 року не вносяться зміни ні в суму боргу по кредиту, ні в заборгованість по відсотках, ні у відсоткову ставку, ні в графік погашення кредиту, а тому новий детальний розпис кредиту чинним законодавством не передбачений. Щодо повідомлення споживача про умови кредитування, зазначає, що таке повідомлення було здійснено банком, що підтверджується запитом на отримання кредиту від 25.07.2007 року, в якому позивач своїм підписом визнав, що отримав від банку повну, достовірну та вичерпну інформацію про особу та місцезнаходження банку та про всі умови отримання, користування та повернення кредиту. Крім того, у зазначеному запиті позивач засвідчив про відсутність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому банком інформації. Вважає, що ОСОБА_1 обрано неправильний спосіб судового захисту, оскільки відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов банку задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Справа розглянута без участі сторін, докази про належне повідомлення яких наявні в матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Встановлено, що 02.08.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №612-38/13, згідно з яким Кредитор зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти в сумі 50 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 11,50 % річних та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 01 серпня 2022р. 01.07.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору кредиту, згідно якої сторони домовилися про підняття відсоткової ставки до 14% річних. 19.03.2015 р. між сторонами укладено Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту, згідно якого розмір заборгованості позичальника станом на день підписання Договору становить 25612,53 доларів США. ( заборгованість за Кредитом - 25277,58 доларі в США, заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам за користування Кредитом в сумі 334,95 доларів США).
02.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 612-38/14, відповідно до умов якого останній зобов'язувався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором.
19.03.2015 року між АТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було підписано договір про внесення змін до договору поруки № 612-38/14, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредиту № 612-38/14 з врахуванням усіх змін та доповнень до нього.
17.08.2016 року банк надіслав позичальнику та поручителю вимоги-повідомлення про погашення заборгованості за договором, які залишилися без належного реагування (а.с. 30, том 1).
Станом на 05.09.2016 р. відповідачі не виконали свої зобов'язань, а тому загальна сума заборгованості становить 23882,05 доларів США та 4222,66 грн. (еквівалент в гривнях станом на 05.09.2016р. за курсом НБУ - 26,632976 грн. становить 640 272,72 грн).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнаня недійсними Додаткових договорів про внесення змін №2 від 19 березня 2015 року та № 3 від 29 вересня 2015 року до договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, укладених між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що такі укладені з порушенням положень Закону України «Про захист прав споживачів», укладені банком із застосуванням нечесної підприємницької практики.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статей 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Частиною другою статті 19 цього Закону визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.
Згідно із пунктом 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки зобов'язані у кредитному договорі, або додатку до нього, надавати позичальнику детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України у справі № 6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року за змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю,виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець,виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки, тощо.
Аналіз умов оспорюваних Додаткових договорів про внесення змін №2 від 19 березня 2015 року та № 3 від 29 вересня 2015 року до договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, укладених між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , свідчить про те, що спірні кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв щодо внесення до нього інших умов та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитних договорів, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до оспорюваного кредитного договору, який підписаний позивачем, міститься повна інформація щодо умов кредитування.
Зміст зазначених договорів, на думку колегії суддів, відповідає вимогам п.2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Згідно п.2.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи запиту на отримання кредиту, підписаного позивачем ОСОБА_1 , остання підписанням цього запиту підтвердила, що Банк надав їй повну, достовірну та вичерпну інформацію про всі умови кредитування, а саме щодо отримання та повернення кредиту.
З наведених мотивів, оскаржуване рішення суду слід скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( правонаступник АТ «Альфа БАНК») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( правонаступник АТ «Альфа БАНК») 25612, 53 дол. США заборгованості за договором кредиту №612-38/13 від 02.08.2007 р., з яких заборгованість за Кредитом - 25277,58 доларів США, заборгованість по процентах 334,95 доларів США,. (еквівалент в гривнях станом на 05.09.2016р. за курсом НБУ - 26,632976 грн. становить 640 272,72 грн).
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») про визнання недійсним Додаткового договору про внесення змін №2 від 19 березня 2015 року до договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та Додаткового договору про внесення змін № 3 від 29 вересня 2015 року до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») на користь держави 1600 грн. судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») по 4802,05 грн судового збору з кожного.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 грудня 2020 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якоюпозов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( правонаступник АТ «Альфа БАНК») 25612, 53 дол. США (еквівалент в гривнях станом на 05.09.2016р. за курсом НБУ - 26,632976 грн. становить 640 272,72 грн).
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») про визнання недійсним Додаткового договору про внесення змін №2 від 19 березня 2015 року до договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та Додаткового договору про внесення змін № 3 від 29 вересня 2015 року до Договору кредиту №612-38/13 від 02 серпня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») на користь держави 1600 грн. судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа БАНК») по 4802,05 грн судового збору з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31 грудня 2020 року.
Головуючий: Крайник Н. П.
Судді: Шеремета Н. О.
Цяцяк Р. П.