Справа № 127/29088/19
Провадження № 22-ц/801/2106/2020
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Денишенко Т. О.
23 грудня 2020 рокуСправа № 127/29088/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:
судді-доповідача Денишенко Т.О.,
суддів Рибчинського В.П., Голоти Л.О.,
за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В., скаржника, відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Стьоби Ю. М., позивачки ОСОБА_2 , її представника адвоката Мишковської Т. М., розглянувши за правила-ми, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного про-вадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_1
про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рі-шення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року, повний текст якого складений 12 жовтня 2020 року, на додаткове рішення цього ж суду від 12 жовтня 2020 року, ухвалені в приміщенні суду в м. Вінниці за головуванням судді Дернової В. В.,
24 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, посилаючись на наступні обставини. 03 лютого 1990 року сторони у справі за-реєстрували шлюб, про що Відділом запису актів громадянського стану Вико-навчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів Вінницької об-ласті зроблений актовий запис № 287. Сім'єю подружжя проживало до липня 2019 року, у вересні цього року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року шлюб між сторонами у справі розірваний. У період шлю-бу, спільного проживання подружжям був придбаний легковий автомобіль мар-ки «Peugeot» модель 307, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , зареєстрований за відповідачем 27 квітня 2019 року. Зазначаючи про спільну сумісну власність вказаного автомо-біля, його вартість згідно звіту про оцінку транспортного засобу від 11 жовтня 2019 року № 01/11/10 у сумі 120598,41 гривень, ОСОБА_3 просила суд у порядку поділу майна стягнути на її користь з ОСОБА_1 60299,20 гривень компенсації вартості автомобіля, припинивши право спільної сумісної власнос-ті на це рухоме майно.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року позов задоволений частково ( а. с. 128, 133-136 ). З ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 44010,45 гривень компенсації вартості спільного сумісного майна подружжя, припинено право спільної сумісної влас-ності подружжя ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на автомобіль марки ( моделі ) «Peugeot 307», тип - загальний універсал - В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер ( VIN ) НОМЕР_2 , сі-рого кольору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 824,30 гривні судового збору. Суд вказав, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Він-ницької області від 25 жовтня 2019 року, продовжують діяти протягом дев'я-носта днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4161,00 гривню витрат на професійну правничу допомогу ( а. с. 138-139 ).
Не погоджуючись з ухваленими судом першої інстанції рішеннями, відпові-дач ОСОБА_1 оскаржує їх в апеляційному порядку, просить рішення від 30 вересня 2020 року, додаткове рішення від12 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до нього про поділ майна подружжя. Скаржник вважає, що під час розгляду справи, ухвалення оскаржуваних рішень суд не повно з'ясував об-ставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення за недоведеності об-ставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, викла-дені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи, суд непра-вильно застосував норми матеріального права. Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що спірний автомобіль є спільним майном под-ружжя, адже шлюбу між ним та позивачкою не існувало з 2017 року. У квітні цього 2017 року ОСОБА_1 придбаний спірний транспортний засіб за 2000,00 доларів США, позичених у ОСОБА_4 . Автомобіль не був за-реєстрований в Україні до 2019 року, він розмитнений у вказаному році за отримані в кредит 47 481,34 гривню та зареєстрований на ім'я відповідача. Борг ОСОБА_4 не повернутий, кредит не погашений. Вартість автомобіля склала 101433,34 гривні, які є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Тобто автомобіль придбаний за особисті кошти скаржника в період часу, коли між сторонами у справі не існувало шлюбних стосунків.
Крім цього за твердженням скаржника розмір оплати ОСОБА_3 послуг адвоката не обґрунтований, не є співмірним із складністю справи та часом, ви-траченим адвокатом.
16 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив по-зивачки ОСОБА_3 , її представника адвоката Мишковської Т. М. на апеля-ційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив рішення з до-держанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи, що спір-ний автомобіль придбаний в період перебування сторін у справі у зареєстрова-ному шлюбі, режим окремого проживання між ними не встановлювався, доводи апеляційної скарги щодо фактичного припинення шлюбних стосунків з квітня 2017 року не мають значення для справи. Крім того вони не підтверджені на-лежними, допустимими доказами. Суд дійшов правильного висновку, що пред-мет спору у цій справі набутий сторонами під час шлюбу, а доводи відповідача щодо особистої приватної власності на автомобіль суперечать фактичним об-ставинам справи, не доведені скаржником.
Стосовно витрат позивачки на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 4161,00 гривні, стягнутих з відповідача додатковим судовим рішенням від 12 жовтня 2020 року, то згідно укладеного договору про надання такої допомоги від 30 серпня 2019 року, додатку № 1 до нього, де визначені розмір плати, її су-ма, умови та порядок внесення коштів, обумовлена сума оплати у розмірі 5700,00 гривень. Обґрунтованість розміру гонорару адвоката відображено в акті здачі-приймання робіт ( надання послуг ) від 30 вересня 2020 року. Беручи до уваги частковість задоволення позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції дій-шов вірного висновку про стягнення на її користь з відповідача 4161,00 гривні витрат на правничу допомогу.
Позивачка, її представник просять суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстан-ції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційну скаргу сторін у справі, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана відповідачем апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції, керую-чись нормами статей 57, 60, 61, 70, ,71, 114 СК України, статей 368, 372 ЦК України, підкреслив, що з 03 лютого 1990 року по 01 листопада 2019 року сто-рони у справі перебували у шлюбі, режим окремого проживання подружжя не встановлювався. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , спірний автомобіль придбаний під час шлюбу сторін у праві, зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 27 квітня 2019 року. Відповідно до вис-новку експерта від 23 червня 2020 року № 133 ринкова вартість цього автомо-біля становить 88020,90 гривень.
Суд першої інстанції критично оцінив посилання відповідача та його пред-ставника щодо особистої приватної власності на автомобіль ОСОБА_1 , оскільки із розписки від 30 березня 2017 року про позику 2000,00 доларів США у ОСОБА_4 не убачається, що кошти були позичені саме на прид-бання транспортного засобу. Ураховуючи можливість поділу між колишнім подружжям крім майна сумісної власності також боргових зобов'язань, суд дій-шов висновку про належність спірного автомобіля до об'єктів спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 , тому він підлягає поділу між ними. Беручи до уваги згоду позивачки на отримання компенсації вартості спільного сумісного майна ( автомобіля ), суд задоволив позов частково з огляду на доведену екс-пертним шляхом вартість спірного рухомого майна.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, стягуючи з ОСОБА_1 на ко-ристь ОСОБА_3 понесені витрати з оплати професійної правничої допомо-ги пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4161,00 гривні, суд послався на договір про надання правничої допомоги від 30 серпня 2019 року, додаток до нього № 1, акт здачі-приймання робіт від 30 вересня 2020 року, кви-танції від 30 серпня 2019 року, 30 вересня 2020 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, додатковому рішенні, визна-ючи їх правильними, об'єктивними та справедливими.
Оскаржуючи судові рішення від 30 вересня та 12 жовтня 2020 року, відпо-відач ОСОБА_1 , навівши у скарзі мотиви, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву ( а. с. 70-71 ), зазначивши про неспівмірність розміру оплати по-слуг адвоката позивачки із складністю справи, часом, витраченим нею на участь у справі, вважає визначений розмір витрат не обґрунтованим.
Колегія суддів апеляційного суду вважає позицію відповідача, доводи його апеляційної скарги безпідставними, оскільки в даному випадку належить враху-вати вимоги цивільного процесуального законодавства стосовно змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Статтями 12, 13 ЦПК України ви-значено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчинен-ням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних су-дом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вказаного слід підкреслити, що суд, вирішуючи заявлений спір, керувався позицією позивачки, викладеною у позовній заяві, обґрунтованою відповідними доказами, які повністю узгоджуються з наведеними нею фактичними обстави-нами справи. Натомість відповідач протягом усього періоду вирішення спору на певних його стадіях аж до ухвалення рішення не вчинив дій по заявленню зу-стрічного позову щодо визнання спірного майна його особистою приватною власністю з доведенням таких вимог доказами, передбаченими статтями 77-80 ЦПК України, не надав суду відповідних розрахунків на доведення своїх твер-джень стосовно неспівмірності розміру оплати правничої допомоги витрачено-му адвокатом позивачки часу, а сам суд вчиняти будь-які дії на власний розсуд на користь однієї із сторін не може в силу приписів норм цивільного процесу-ального законодавства.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд не може визна-ти такими, що заслуговують на увагу, вони не узгоджуються з фактичними об-ставинами справи, не підтверджені такими доказами, що не підлягали б сумні-ву. Такі вірні висновки зроблені судом першої інстанції у своєму рішенні від 30 вересня 2020 року, додатковому рішенні від 12 жовтня 2020 року. Розподіл су-дових витрат у справі здійснений у чіткій відповідності з нормами статей 137, 141 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи наявний детальний опис робіт ( наданих послуг ), виконаних адвокатом позивачки ОСОБА_3 , оплата яких визначена судом як співмірна із складністю вирішуваної справи, ціною по-зову та іншими складовими оцінки вартості роботи фахівця у галузі права.
Колегія суддів апеляційного суду не знаходить законних підстав для задово-лення апеляційної скарги ОСОБА_1 і скасування законних, правильних судових рішень, ухвалених судом першої інстанції у цій цивільній справі.
Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним су-дом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржуване судове рі-шення є законним та обґрунтованим, належно умотивованим, тому апеляційну скаргу відповідача належить залишити без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК Украї-ни, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року, додаткове рішення цього ж суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 січня 2021 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді В. П. Рибчинський
Л. О. Голота