24.12.2020 Справа №607/17568/20
Провадження № 3/607/6306/2020
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Делікатна Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли із Тернопільського відділення поліції ТВП УНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №466828 від 03 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 03 жовтня 2020 року о 00 год. 15 хв. в с. Дичків по вул. Центральна, керував автомобілем марки «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатор «Drager Alcotest 6820» та огляду в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні, яке відбулося 20 листопада 2020 року, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. В наступні судові засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Чегодар О.М. не з'явилися не повідомивши про причини свої неявки. Враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, прийшов до висновку, що провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Також, вимогами ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №466828, складеного відносно ОСОБА_1 , свідками відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказаний протокол за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, однак не є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
До зазначеного протоколу також долучені письмові пояснення цих свідків, у яких останні підтвердили відмову водія ОСОБА_1 у їх присутності пройти огляд на стан сп'яніння. Проте, ці пояснення складені у вигляді рукописної інформації про свідків та про особу щодо якої складався протокол про адміністративне правопорушення. Інші обставини завчасно були надруковані на відповідному бланку. Суд звертає увагу на те, що ці пояснення самі по собі не можуть бути використані у якості доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння з огляду на те, що із долученого до справи відеозапису вбачається, що в момент, коли працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, свідків не було.
Таким чином, суд визнає недопустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не бере до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №466828 від 03 жовтня 2020 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 03 жовтня 2020 року, оскільки такі спростовуються долученим відеозаписом.
Щодо самого відеозапису, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення - на ньому зафіксовано, як ОСОБА_1 відмовляється пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, проте під час цього свідків немає, на вказаному відео відсутні відомості про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. У зв'язку із наведеним вказаний відеозапис не береться судом до уваги в якості доказу на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Інші докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 03 жовтня 2020 року о 00 год. 15 хв. керував транспортним засобом і відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладні у встановленому законом порядку - в присутності двох свідків, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Враховуючи наведене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття законного процесуального рішення, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознаками порушення вимог пункту 2.5 ПДР, в частині його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, оскільки працівниками поліції такий огляд був проведений з порушенням КУпАП та відповідної Інструкції - у відсутності свідків, у зв'язку з чим є недійсним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяЛ. В. Делікатна