Справа № 951/1116/20
Справа № 2-н/951/59/2020
30 грудня 2020 року Козівський районний суд Тернопільської області у складі судді Чорного І.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною заявою та просить видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, оскільки зазначаючи, що діти проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні та вихованні, заявник не надала жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
За змістом п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо:
- заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
- заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Зі змісту вказаних норм, заявник має право звернутися із заявою про видачу судового наказу або на підставі п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, тобто із вимогою про стягнення аліментів у відповідній частці від заробітку (доходу) платника аліментів, або на підставі п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України просити суд стягнути аліменти у твердій грошовій сумі. Заявлення альтернативних вимог законом не передбачено.
Заявник в заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів просить стягнути з боржника аліменти у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Слід вказати, що у разі висунення вимоги про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника шляхом видачі судового наказу, заявник повинен був зазначити не тільки мінімальний розмір аліментів, зокрема 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але і максимальний розмір аліментів, визначений у п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а саме те, що розмір аліментів у такому випадку не може бути більшим 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Наказне провадження є особливою формою судочинства, яке має на меті оперативний розгляд заяв та не передбачає проведення попереднього судового засідання для з'ясування вимог заявника, а відтак ці вимоги мають бути чіткими та відповідати положенням ст.ст. 161, 163 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу та заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись п.п. 1, 3 ч.1 ст.165, ст. 166 ЦПК України, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, зазначених в ухвалі, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку наказного провадження після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.А Чорний