29 грудня 2020 року 320/4394/20
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 . про винесення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням від 12.08.2020 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно статті 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, державної пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати згідно статті 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796- XII від 28.02.1991 року за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату державної пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю III групи, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком згідно статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Проте, 30.10.2020 позивачем подано до суду заяву про винесення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом не було вирішено питання про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 4500 грн. та питання про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити позивачу перерахунок і виплату щомісячних пенсійних виплат яке було розглянуто, але не було ухвалено відповідне рішення. В резолютивній частині зазначено: "адміністративний позов задовольнити повністю".
Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судове рішення від 12.08.2020 винесено в порядку письмового провадження, а отже підстав для виклику учасників справи не має.
Дослідивши доводи поданої заяви та матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
При дослідженні рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 судом встановлено, що дійсно ним в описовій та мотивувальній частинах було досліджено питання щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити позивачу перерахунок і виплату щомісячних пенсійних виплат, але не було ухвалено відповідне рішення.
Таким чином суд дійшов висновку, що в цій частині заяву позивача необхідно задовольнити.
Що стосується питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн., то суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1-5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За приписами, наведеними у частинах 1-3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Судом встановлено, що у рішенні суду від 12.08.2020 в адміністративній справі 320/4394/20 питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу судом не вирішувалося.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем суду надано: договір №8/2014 про надання правової допомоги від 09.04.2020; копію квитанції про сплату гонорару у розмірі 4500 грн. від 09.04.2020.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу (оплати заявлених витрат, акт), позивачем не надано суду жодного доказу, копія про сплату гонорару у розмірі 4500 грн. належним чином не оформлена та не може бути належним доказом.
Враховуючи встановлені обставини, висновки Великої Палати Верховного Суду та відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують оплату заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про безпідставність заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу представника позивача.
Ухвала датована 29.12.2020 оскільки суддя Лиска І.Г. у період з 23.10.2020 по 24.12.2020 перебував на лікарняному та у відпустці.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Ухвалити по справі додаткове рішення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 і виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 з врахуванням вже виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
У задоволенні іншої части заяви відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.