Справа № 369/268/20
Провадження № 2/369/2196/20
Іменем України
17.09.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Одинцов О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У січні 2020 року АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивує тим, що 30.07.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №008-2008-2554, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 65000 дол. США на умовах сплати 17,45% річних за користування кредитом, а в разі користування понад встановлений строк за графіком - 52,35% річних, строком до 10.07.2028 року.
З метою забезпечення кредитного договору 30.07.2008 року між ВАТ “Банк Універсальний” та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 3193.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2018, яка набрала законної сили 12 квітня 2018 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №008-2008-2554 від 30.07.2008 року в сумі 72397,85 доларів США, з них 61067,86 доларів США заборгованості по кредиту, 11057,47 доларів США заборгованості по процентах, 272,52 доларів США по підвищених процентах.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником основного зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 72397,85 доларів США, позивач в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 просить звернути стягнення на підставі Договору іпотеки від 30.07.2008 року на предмет іпотеки - земельну ділянку, що є виділеною в натурі та межі якої визначено на місцевості та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею земельної ділянки 0,0565 га, кадастровий номер 3222481601:01:052:0196 з цільовим використанням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, що підтверджується: Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №195909, що виданий Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.04.2006 року №1784 і який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 08 червня 2006 року за номером 010632900200 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_2 та на усі приналежності та невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існували на момент укладення Договору іпотеки від 30.07.2008 року та існують на даний час, а також на всілякого роду поліпшення, реконструційні роботи, зміни, доробки Предмету іпотеки тощо шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною для реалізації предмету іпотеки на рівні ціни, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.
Представник позивача направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
30.07.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №008-2008-2554, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 65000 дол. США на умовах сплати 17,45% річних за користування кредитом, а в разі користування понад встановлений строк за графіком - 52,35% річних, строком до 10.07.2028 року.
З метою забезпечення кредитного договору 30.07.2008 року між ВАТ “Банк Універсальний” та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 3193.
Оскільки ОСОБА_1 не виконував свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів, у нього виникла прострочена заборгованість, загальна сума якої складає 72397,85 доларів США, з них 61067,86 дол. США заборгованості по кредиту, 11057,47 дол. США заборгованості по процентах, 272,52 дол. США - підвищені проценти.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2018, яка набрала законної сили 12 квітня 2018 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №008-2008-2554 від 30.07.2008 року в сумі 72397,85 доларів США, з них 61067,86 доларів США заборгованості по кредиту, 11057,47 доларів США заборгованості по процентах, 272,52 доларів США по підвищених процентах.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Стороною відповідача доказів на підтвердження належного виконання зазначеного рішення суду та сплати заборгованості банку, - суду надано не було.
Вирішуючи спір суд приймає до уваги те, що відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частинами першою, п'ятою, дев'ятою статті 38 Закону України «Про іпотеку» визначено, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.
З врахуванням наведеного АТ «Універсал Банк» вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку» , якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
У спірному випадку іпотекодержатель на власний розсуд обрав судовий спосіб свого захисту звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», що відповідає вимогам закону.
Приймаючи до уваги те, що звернення стягнення має відбуватись у межах процедури виконавчого провадження, то, відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, а тому незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження № 14-11 цс 18).
Окремо слід зазначити про те, що сторона відповідача, будучи достеменно обізнаною про наявність даного спору в провадженні суду, доказів на підтвердження належної сплати боргу перед банком суду не надала, як і не було надано суду доказів на спростування обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи знайшли своє об'єктивне підтвердження обґрунтування позову та встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, а відтак останні підлягають задоволенню.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 263, 509, 525, 526, 546, 572, 575, 589, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку» та керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволити.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Універсал Банк», за кредитним договором №008-2008-2554 від 30 липня 2008 року у розмірі 72397,85 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку, що є виділеною в натурі та межі якої визначено на місцевості та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею земельної ділянки 0,0565 га, кадастровий номер 3222481601:01:052:0196 з цільовим використанням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, що підтверджується: Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №195909, що виданий Києво-Святошинським райвідділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.04.2006 року №1784 і який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 08 червня 2006 року за номером 010632900200 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_2 та на усі приналежності та невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існували на момент укладення Договору іпотеки від 30.07.2008 року та існують на даний час, а також на всілякого роду поліпшення, реконструційні роботи, зміни, доробки Предмету іпотеки тощо шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною для реалізації предмету іпотеки на рівні ціни, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Інформація про позивача: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19).
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2020 року.
Суддя Пінкевич Н.С.