Справа № 607/15954/20Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 22-ц/817/1038/20 Доповідач - Щавурська Н.Б.
24 грудня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Щавурська Н.Б.
суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,
з участю секретаря - Сович Н.А.
сторін - заявника ОСОБА_1 і його представника
адвоката Бочана І.П., представника заінтересованої
особи Об'єднання співвласників багатоквартирного
будинку “Обрій Тернопіль-1” Романишин Н.М.,
розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2020 року, постановлену суддею Вийванком О.М. у цивільній справі № 607/15954/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Обрій Тернопіль-1” про встановлення факту, що має юридичне значення,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 24 вересня 2002 року отримав у ВАТ “Тернопільрембуд” ордер № 37 на житлову площу у гуртожитку по АДРЕСА_1 , кімнату під номером 5а, площею 18 кв. м. Після оформлення інвентаризаційної справи на приміщення гуртожитку з'ясувалося, що наданій йому кімнаті присвоєно номер 5б. Враховуючи відсутність у нього можливості виправити помилку у виданому на жиле приміщення ордері через відсутність самої юридичної особи, якою такий ордер видавався та правонаступника останньої, та з метою укладення договорів з комунальними підприємствами міста на оплату їх послуг, просив встановити факт видачі йому ордера на житлову площу у гуртожитку по АДРЕСА_1 , а саме на кімнату під номером “5б”, замість “ 5а”.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року у відкритті провадження в даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність висновку суду про наявність спору про право з посиланням на п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”, оскільки зі змісту останнього вбачається, що за умови позитивного відношення в суді заінтересованих осіб, які беруть участь у справі до встановлення відповідного факту, спір про право не може виникнути.
На думку апелянта, з урахуванням того, що заінтересована особа ОСББ “Обрій Тернопіль-1” позитивно ставиться до встановлення зазначеного ним юридичного факту, жодного спору щодо виділеної йому кімнати у гуртожитку не існує, висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в даній справі є такими, що суперечать нормам процесуального права.
Відзив від заінтересованої особи ОСББ “Обрій Тернопіль-1” на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 і його представник адвокат Бочан І.П. апеляційну скаргу підтримали з підстав, у ній викладених. Додатково пояснили, що з часу видачі ордера заявник проживає у вказаній кімнаті, сплачує комунальні послуги. Однак, коли виникла необхідність укладення договору про надання послуг з КП “Тернопільміськтеплокомуненерго”, з'ясувалася невідповідність номера кімнати, в якій він проживає, що зазначений у виданому йому 24.09.2002 році ордері, де така вказана під номером 5а такому номеру, що вказаний у інвентаризаційній справі на гуртожиток, де такий номер значиться АДРЕСА_2 .
Представник заінтересованої особи ОСББ “Обрій Тернопіль-1” - голова об'єднання Романишин Н.М. відносно апеляційної скарги не заперечила, пояснивши, що з самого початку заселення в гуртожиток ОСОБА_1 проживав у тій самій кімнаті, що й у даний час і нарахування оплати комунальних послуг за вказане житло увесь цей час проводилося ОСББ. Однак, після виготовлення в 2012 році інвентарної справи на гуртожиток, кімнаті, в якій з 2002 року проживає заявник, було присвоєно номер 5б, що не відповідає номеру кімнати, зазначеному у виданому йому ордері (5а). Жодних заперечень щодо встановлення факту в судовому порядку вона не має, оскільки кімната 5а згідно інвентарної справи є суттєво більшою за площею, ніж та, на яку ОСОБА_1 отримав ордер і в якій постійно проживає по даний час.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п.1 своєї постанови “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” № 5 від 31.03.1995 року, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, фактів володіння будівлею на праві приватної власності.
У цьому ж пункті Постанови вказано, що при вирішенні питання про прийняття судами заяв про встановлення фактів звертається увага на необхідність врахування відповідності цих заяв як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
З роз'яснень, викладених у п. 1 ч. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому ЦПК, за участю заявників і заінтересованих осіб. Заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обгрунтованості чи необгрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії, передбачені ЦПК.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, встановлення яких передбачено судом, а ч. 2 цієї статті дає можливість в судовому порядку встановити інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт (ч. 1 ст. 318 ЦПК України).
Відмовляючи у відкритті провадження в даній справі суд першої інстанції виходив з того, що в даних правовідносинах вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
З даним висновком колегія суддів погодитися не може, виходячи з таких підстав.
Посилаючись у своїй ухвалі на відповідні роз'яснення, викладені в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України в частині неможливості виникнення спору про право за умови позитивного ставлення заінтересованих осіб до встановлення відповідного факту в суді, суд першої інстанції разом з тим належним чином не обґрунтував (з посиланням на долучені до заяви докази) свого висновку щодо наявності в даних правовідносинах спору про право.
Зокрема, жоден з долучених заявником до його заяви доказів не містить інформації про наявність у заінтересованої особи, якою визначено ОСББ “Обрій Тернопіль-1”, заперечень з приводу встановлення відповідного факту.
Натомість, в ході апеляційного розгляду справи особистими поясненнями голови ОСББ “Обрій Тернопіль-1” ОСОБА_2 з посиланням на оригінал оглянутої судом інвентарної справи від 27.06.2012 року на гуртожиток по АДРЕСА_1 спростовано існування в заінтересованої особи будь-яких заперечень щодо встановлення в судовому порядку факту проживання заявника саме в кімнаті 5б гуртожитку.
Долучений до заяви ОСОБА_1 лист КП “Тернопільміськтеплокомуненерго” за № 1933/17 від 21.08.2020 року з приводу його звернення в 2016 році щодо укладення договору про надання послуг на кімнату АДРЕСА_3 (а.с. 5), в якому повідомляється про неможливість укладення договору на вказану кімнату з підстав проживання в ній іншої особи, також не свідчить про існування спору щодо проживання заявника в кімнаті з номером 5б, факт проживання в якій він просив встановити в судовому порядку, оскільки по-перше, заперечення в листі стосуються кімнати з номером 5а, по-друге, КП “Тернопільміськтеплокомуненерго” не залучалося до участі в справі як заінтересована особа ні заявником, ні судом, а по-третє, даним листом в абз. 4 Комунальним підприємством додатково підтверджується та обставина, що кімната, у якій проживає ОСОБА_1 введена в експлуатацію під номером 5б.
Беручи до уваги те, що жоден з долучених до заяви ОСОБА_1 доказів не підтверджує наявності спору про право його проживання в кімнаті 5б гуртожитку, й відсутність такого спору підтверджено представником заінтересованої особи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції в частині наявності спору про право в даних правовідносинах є передчасними, а ухвала, якою у відкриті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено, - такою, що не відповідає вимогам процесуального закону.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 374 суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції щодо наявності в даних правовідносинах спору про право не відповідають обставинам справи, є передчасними, ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року постановлена з порушенням вимог ст. 315 ч. 4 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а відповідна оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 35 ч. 1; ст. 259 ч.ч.1, 2, 6, 8; 374 ч.1 п.6; 379 ч.1 п.п. 3, 4; ст. 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 2, 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року - скасувати, а справу направити до Тернопільського міськрайонного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 29 грудня 2020 року.
Головуючий
Судді