Справа № 305/1304/13-ц
Іменем України
17 грудня 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Бисаги Т.Ю. і Кожух О.А.,
з участю секретаря Купар Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Філіпа Івана Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 24 лютого 2020 року (у складі судді Марусяк М.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ТОВ «Кредитні ініціативи» (надалі - Товариство) звернулося до суду з позовом у червні 2013 р.
Просило:
-звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок із надвірними спорудами, загальною площею 274,89 кв.м, житловою площею 185,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі права власності, на користь Товариства в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №819 від 08.12.2006 р., яка станом на 28.02.2013 р. складається із заборгованості: за кредитом - 351 692 грн.; по відсотках - 205401,07 грн., шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
-стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3441 грн.
Позов обґрунтований тим, що 17 грудня 2012 р. між Товариством і ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило Товариству право грошової вимоги, в тому числі, за кредитним договором №819 від 08.12.2006 р., що був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_1 .
Таким чином, усі права кредитора за вказаним договором про іпотечний кредит належать Товариству.
08.12.2006 р. ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і фізична особа, ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності від 07.12.2006 р., діяв ОСОБА_2 , уклали кредитний договір №819, з подальшим внесенням змін і доповнень.
Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язується надати боржнику кредит у сумі 49500 доларів США, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором про іпотечний кредит.
Первинний кредитор свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 49500 доларів США. Однак, позичальник неналежно виконує узяті на себе зобов'язання за кредитним договором, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 28.02.2013 р. має прострочену заборгованість в розмірі: заборгованість за кредитом 44000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 351 692 грн., і по відсотках 25697,62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 205401,07 грн.
Із метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і фізичною особою, ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №818/819, згідно з умовами якого відповідач надав банку в іпотеку будинок з надвірними спорудами, загальною площею, 274,89 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони оцінили цей предмет іпотеки в сумі 1036147 грн. На виконання умов договору про іпотечний кредит та іпотечного договору, відповідачу було направлено вимогу, а саме - повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але на дату подання позовної заяви вимога залишилася невиконаною.
Рішенням Рахівського районного суду від 24 лютого 2020 р. позов задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме - будинок із надвірними спорудами, загальною площею 274,89 кв. м, житловою площею 185,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь Товариства в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 819 від 08.12.2006 р., у сумі, яка станом на 28.02.2013 р. складається з заборгованості:- за кредитом - 351 692 грн.; - по відсотках - 205401,07 грн., шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 3441 грн. у відшкодування судового збору.
ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-суд розглянув справи на підставі ксерокопій документів, наданих позивачем;
-відповідач заперечує, що уповноважував ОСОБА_2 на укладення кредитного та іпотечного договорів;
-суд безпідставно дійшов висновку про наявність кредитної заборгованості;
-позивачем не дотримано строків добровільного врегулювання спору в позасудовому порядку;
-позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Узагальнені доводи заперечення зводяться до того, що позивачем надано суду всі необхідні та належні докази для з'ясування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Усі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, відтак колегія суддів вважає можливим розглядати справи за відсутності учасників судового процесу.
Суд виходив із того, що позивачем надано обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачем умов договорів, а відповідачем жодних доказів у спростування не подано.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він повністю відповідає обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 819 від 08 грудня 2006 р., укладеного між сторонами, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 49500 доларів США, за користування кредитом встановлено процентну ставку в розмірі 12% річних. Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 07 грудня 2021 р.
Пунктом 2.3 указаного договору передбачено в разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом, остаточною датою повернення кредиту - шістдесятий календарний день від дня нарахування процентів, що не сплачені у встановлений цим Договором строк. Погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно, відповіднодо графіку (Додатку №1), який є невід'ємною частиною договору.
Розділом 4 договору встановлено, що виконання зобов'язань за договором забезпечується іпотекою, предметом якої є будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 274,89 м. кв., житловою площею 185,40 м. кв., оціночною вартістю 1036147 гривень.
У розділі 6 Кредитного договору передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань, де винна Сторона сплачує іншій Стороні суму неустойки та збитків, передбачених цим Договором. За несвоєчасну сплату сум кредиту або відсотків Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також передбачено сплату штрафу у розмірі 15 % річних від суми кредиту за кожний випадок невиконання. Позичальник несе відповідальність за погашення кредиту всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Зазначений договір набрав чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, згідно умов договору.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання, що виникають з умов кредитного договору №819 від 08.12.2006 р., належним чином не виконував, в результаті чого станом на 28.02.2013 має прострочену заборгованість: за кредитом 44000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 351692 грн., та по відсотках 25697,62 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 205 401,07 грн. Указана обставина підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою розрахунку заборгованості за кредитним договором №819 від 08.12.2006 р.
На забезпечення виконання умов кредитного договору 08 грудня 2006 р. між сторонами було укладено іпотечний договір №818/819, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку будинок із надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 274,89 кв.м, житловою площею 185,40 кв.м, загальна оціночна вартість 1036147 грн., що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Середньоводянської сільської ради 10 жовтня 2006 р. на підставі рішення виконкому №49 від 20.09.2006 р. Сторони цього договору оцінили предмет іпотеки у 1036147 грн. Термін дії іпотечного договору встановлений до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього) або припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (п.7.4).
24.05.2013 р. позивач направив ОСОБА_1 повідомлення про усунення порушень, зокрема виконання умов кредитного договору №819 від 08.12.2006 р. і попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. У ході розгляду справи було встановлено, що ця вимога залишилася поза увагою відповідача, оскільки він жодних повідомлень з цього приводу позивачу не направляв.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Розділами 5.1 та 5.2 Іпотечного договору 818/819 від 08.12.2006 р., що є предметом позову, передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у випадку порушення строків сплати кредиту, сум відсотків, сум неустойки, що передбачені договором про іпотечний кредит. Звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким способом, у тому числі й шляхом звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. (ч.1, ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Зі змісту статті 41 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимим доказами та спростовуються наявними у справі доказами.
Заперечення відповідача стосовно того, що він не уповноважував ОСОБА_2 на укладення кредитного та іпотечного договорів спростовується довіреністю від 07.12.2006 р., якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 укласти кредитний та іпотечний договір (т.1 а.с.35). Даних про те, що ця довіреність була скасована, немає. Окрім того, відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсних кредитного та іпотечного договору, які в судовому порядку недійсним не визнавались.
Довід апеляційної скарги про те, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність кредитної заборгованості, спростовується кредитним договором № 819 від 08 грудня 2006 р. (т.1 а.с.28-31), розрахунком заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.45).
Товариством надсилалася рекомендованим повідомленням вимога про усунення порушень, які виникли через невиконання грошового зобов'язання (т.1 а.с.46), однак така залишилася без виконання, відтак довід апеляційної скарги про те, що позивачем не дотримано строків добровільного врегулювання спору в позасудовому порядку, є безпідставним.
Так, за приписами ст. 35 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Також не заслуговує на увагу апеляційний довід про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотекишляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, повністю відповідають характеру спірних правовідносин, обставинам справи та нормам матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Позовні вимоги Товариства є законними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, натомість доводи апеляційної скарги не спростовують позиції Товариства та висновків суду першої інстанції.
Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу адвоката Філіпа Івана Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Рахівського районного суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 30.12.2020 р.
Судді