01 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 340/231/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №340/231/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Представник позивача адвокат Гіллмор Д.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.11.2017 року:
- №0050461303 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 1877752,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 469438,16 грн.;
- №0050471303 про застосування штрафу в розмірі 340,00 грн.;
- №0050481303 про донарахування військового збору в сумі 150517,77 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37629,44 грн.;
- №0050511303 про донарахування податку на додану вартість в сумі 2006904,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 501726,00 грн.;
- №0050521303 про застосування штрафу в сумі 4080,00 грн.;
- №0050531303 про донарахування єдиного податку з фізичних осіб в сумі 134394,40 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33598,60 грн.;
- №0050551303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн.,
- №0050581303 про застосування штрафу в розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування позову було зазначено, що позивач не отримував наказ №1692 від 13.10.2017 про проведення планової виїзної перевірки, що є порушенням вимоги п. 79.2 ст. 79 ПК України, тобто перевірка є незаконною, а відповідно, відсутні правові наслідки такої перевірки, у зв'язку з чим прийняті за її результатом рішення автоматично підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані: податкове-повідомлення рішення №0050461303 від 27.11.2017, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 877 752,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 469 438,16 грн., в частинні нарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 963 512,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 228 560грн.; податкове повідомлення- рішення №0050481303 від 27.11.2017, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов'язанням у розмірі 150 517,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 37 629,44 грн., в частинні нарахування позивачу військового збору у сумі 74707,5?грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18676,8 грн.?; податкове-повідомлення рішення №0050531303 від 27.11.2017, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 134 394,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 33 598,60 грн., в частинні нарахування позивачу військового збору у сумі 1 686 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 421,5 грн.;?податкове - повідомлення рішення №0050551303 від 27.11.2017 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510,00 грн.?В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом проаналізовано акт перевірки від 10.11.17 № 469/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 та встановлені податковим органом порушення позивачем вимог ст.ст. 291, 293, 177, 183, 188, 163, 168 ПК України, законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.14 по 31.12.16, обставини допущених позивачем порушень податкового законодавства проаналізовано з урахуванням висновків судово-економічної експертизи від 23.10.2019 № 1072/19-23, 2297/19-23 , якими частково підтверджені висновки податкового органу, а також враховано відсутність доказів на спростування підтверджених висновків податкового органу.
Щодо доводів позивача стосовно порушень відповідачем процедури проведення перевірки, суд частково погодився з такими доводи, проте зазначив, що предметом оскарження у справі є виключно податкові повідомлення-рішення. Позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо правомірності проведення перевірки, та незважаючи на не доведення відповідачем повного дотримання процедури проведення перевірки, відповідні обставини не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Сторонами подані апеляційні скарги на рішення суду.
Представник позивача в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та скасувати податкові повідомлення-рішення повністю, вважаючи, що судом не надано належної оцінки його доводам стосовно допущених відповідачем процедурних порушень під час проведення перевірки, що, на його думку, є безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішень, в тому числі, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, приведених, зокрема, у справах № 21-425а14, № 802/1241/17-а.
Відповідач, в свою чергу, просив скасувати рішення суду в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, та просив ухвалити рішення, яким повністю відмовити позивачеві у задоволенні його позову, посилаючись на те, що судом не прийнято до уваги висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, щодо виявлених порушень податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що розгляд даної справи неодноразово відкладався судом апеляційної інстанції на підставі клопотань представника позивача, обґрунтованих посиланнями на запровадження в Україні карантину відповідними постановами КМУ.
В судовому засіданні 01.12.2020 представник позивача та позивач підтримали доводи своєї апеляційної скарги та навели заперечення щодо доводів апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача не прибув в судове засідання, та суд не визнав його неприбуття в судове засідання таким, що перешкоджає апеляційному розгляду, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Судом враховано клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником та протокольною ухвалою здійснено заміну ГУДФС у Черкаській області правонаступником - ГУДПС у Черкаській області.
Заслухавши доводи позивача та його представника, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційних скарг сторін та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі наказу від 13.10.17 № 1692 “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 " (т.1, а.с.98), направлень на перевірку від 20.10.2017 №1611/23-00-13-0324, №1612/23-00-13-0324 (т.1 а.с.99, 100), проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.14 по 31.12.16, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.14 по 31.12.16, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.14 по 31.12.16, за результатами якої складено акт від 10.11.17 № 469/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 (т.1 а.с. 13-33).
Перевірку проведено в приміщені ГУ ДФС у Черкаській області, кім. 417.
В ході перевірки використано документи перелік яких зазначено в Додатку 2 до акту перевірки (т.1 а.с108).
Згідно акту перевірки встановлені наступні порушення:
- пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, тому відповідно до п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, з 01.01.2015 року - анулювати реєстрацію платника єдиного податку;
- п.293.8(3) ст.293 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний податок у сумі на 134394,4 грн. за 2014 рік;
- п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1877752,65 грн., в т.ч за 2015 рік на суму 781165,51 грн., за 2016 рік на суму 1096587,14 грн.;
- п.2 част.1 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 175844,6 грн., у т.ч. за 2015 рік на 84701,24 грн. за 2016 рік на 91143,36 грн.;
- п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755 - VI в наслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 сумі 2006904,0 грн., в т.ч. за березень 2015 року в сумі 722509 грн., червень 2015 року в сумі 418220 грн., вересень 2015 року в сумі 729867 грн., грудень 2015 року в сумі 318288 грн., березень 2016 року в сумі 199925 грн., червень 2016 року в сумі 349591 грн., вересень 2016 року в сумі 386737 грн., грудень 2016 року в сумі 213549 грн.;
- ст.163, ст.168, п.161 підрозділу 10 розділу XX “Перехідних положень” Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ, у результаті чого визначено занижену суму військового збору на загальну суму 150517,77 грн., в т. ч. за 2015р. на 59135,51 грн., за 2016 р. на 91382,26 грн.;
- пп. 177.5.2 п.177.5 ст. 177, п.179.1 ст.179 та п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України І; п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-УІ;
- п.4.18 розділу IV Порядку - страхувальник подав звіти за 2015-2016 рік не за встановленою формою згідно додатка 5 до Порядку до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС У Черкаській області (потрібно було подати табл.1, а подано табл.2);
- п. 177.10 ст. 177 та пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України;
- п. 49.2 ст. 49 та пп. п.49.18.1 п.49.18 ст. Податкового кодексу ( т.1 а.с.32,33).
На підставі зазначеного акту перевірки, винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 27.11.2017:
- №0050461303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 877 752,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 469 438,16 грн. (т.1 а.с.36, 105);
- №0050471303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 340,00 грн. (т.1 а.с.37, 164) ;
- №0050481303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов'язанням у розмірі 150 517,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 37 629,44 грн.(т.1 а.с.38, 103);
- №0050511303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 2 006 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 501 726 грн. (т.1 а.с.39, 106);
- №0050521303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4080,00 грн. (т.1 а.с.40, 167);
- №0050531303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 134 394,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 33 598,60 грн. (т.1 а.с.41, 107, 168);
- №0050551303 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. (т.1 а.с.42, 169);
- №0050581303, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 340,00 грн. (т.1 а.с.135, 170).
Представником відповідача зазначено, що данні рішення направлялися позивачу за юридичною адресою, однак поштова кореспонденція повернулася з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" ( т. 1 а.с.133).
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням судом першої інстанції було проаналізовано встановлені податковим органом порушення. З метою перевірки правильності висновків податкового органу ухвалою суду від 10.04.2019 призначено судову економічну експертизу, висновок якої від 23.10.2019 № 1072/19-23, 2297/19-23 ( т.1 а.с.204-223) суд обгрунтовано врахував під час аналізу оскаржуваних рішень податкового органу, як належний та допустимий доказ.
Зокрема, з урахуванням зазначеного експертного висновку, судом було встановлено, що прийняте відповідачем податкове-повідомлення рішення №0050461303 від 27.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 877 752,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 469 438,16 грн. (т.1 а.с.36, 105) підлягає скасуванню в частинні нарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 914 240,01?? ( 1 877 752,65 - 963 512,64) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 228 560 (914240,01/25%) грн.?
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугували висновки податкового органу про порушення п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1877752,65 грн., в т.ч за 2015 рік на суму 781165,51 грн., за 2016 рік на суму 1096587,14 грн.
Згідно пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
З аналізу актів виконаних робіт, квитанцій до прибуткових касових ордерів, оформлених від імені ПП “Транс Сервіс Груз” та від імені ПП “Автотанкіст” на документальне підтвердження оплати ФОП ОСОБА_1 у національній валюті України вартості транспортних послуг (т. 2 а.с.4-250, т.3 а.с. 1 - 241), суд встановив, що чистий оподатковуваний доход, що підлягає декларуванню ФОП ОСОБА_1 за 2015 та 2016 роки, становить 5 054 018,30грн., у т.ч. за 2015рік у сумі 3 054 867,50 грн.; за 2016 рік у сумі 1 999150,80 грн.
Отже, експертним висновком частково підтверджено висновки акту перевірки щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, а саме в порушення ст.177, п. 291.4. ст.291, п.8. ст.293, п.п.6 п.298.2.3 ст.298 Податкового Кодексу України податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 , занижено на 963 512,64 грн., у т.ч. за 2015 рік на 603 665,50грн.; за 2016рік на 359 847,14 грн.
Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за період 2014-2016 роки знайшли часткове підтвердження у розмірі 963 512,64 грн., а тому податкове-повідомлення рішення №0050461303 від 27.11.2017.
Податковим - повідомленням рішенням №0050481303 від 27.11.2017 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов'язанням у розмірі 150 517,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 37 629,44 грн.(т.1 а.с.38, 103)
Судом враховано, що відповідно до п.п.1.1 -1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Інші перехідні положення” Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Так, відповідно підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Інші перехідні положення” Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 був платником військового збору з підприємниць діяльності.
Згідно підпункту 164.13 пункту 164.1 статті 164 Податкового Кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів; іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року; доходів отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування військовим збором фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаним: господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 1 Кодексу).
Судом, з урахуванням судово - економічної експертизи від 23.10.2019 № 1072/19-23, 2297/19-23, було встановлено заниження позивачем розміру чистого оподаткованого доходу за 2015-2016 роки, а тому відповідно до п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163 Податкового Кодексу, з доходу ФОП ОСОБА_1 у сумі 5 054 018,30грн., у т.ч. за 2015рік у сумі 3 054 867,50 грн.; за 2016рік у сумі 1 999150,80 грн., має бути утримано та перераховано до бюджету військовий збір у сумі 75 810,27грн., а саме за 2015 рік у сумі 45 823,01 грн. (3 054 867,40 грн. *1,5%/'100%); за 2016ріку сумі 29 987,26 грн.(1999 150,80 грн. *1,5%/100%).
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем ст.163, ст.168, п.161 підрозділу 10 розділу XX “Перехідних положень” Податкового кодексу України щодо заниження військового збору за 2015-2016 роки суд визнав частково підтвердженими у сумі 75 810,27грн., а саме за 2015 рік у сумі 45 823,01 грн.; за 2016 рік у сумі 29 987,26 грн., а тому податкове-повідомлення рішення №0050481303 від 27.11.2017 скасовано в частинні нарахування позивачу військового збору у сумі 74 707,5 (150 517,77 - 75 810,27) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18 676,8 ( 74 707,5?/ 25%) грн.??????
Аналіз податкового повідомлення-рішення №0050511303 від 27.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 2 006 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 501 726 грн. (т.1 а.с.39, 106) дав суду підстави для висновку щодо його правомірності, а відповідно, відсутності підстав для його скасування.
Так, відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділу V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язала зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Податкового кодексу України.
За результатами досліджених первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем, документально підтверджується надання ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. транспортних послуг на суму 10 034 519 грн.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2015 має перебувати на загальній системі оподаткування, то згідно з п. 183.2 ст. 183 Кодексу, у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 Податкового кодексу України.
Пунктом 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Тому, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 , за добровільним рішенням не зареєструвався платником податку на додану вартість, з 01.01.2015 він несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника.
Відповідно до п.п." а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст.194 Податкового Кодексу України встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування податком на додану вартість та додається до ціни товарів/послуг.
З наданих письмових доказів судом правильно встановлено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті ФОП ОСОБА_1 до бюджету визначаються у розмірі 2 006 904 грн., у т.ч.:
за 2015рік на суму 788 473 грн.
за березень 144 502 грн. (722 509 грн. *20%/100%);
за червень 179 710 грн. (898 550грн. *20%/100%);
за вересень 145 973 грн. (729 867грн. *20%/100%);
за грудень 318288 грн. (1591442грн. *20%/100%);
за 2016рік на суму 1 218 431 грн., у т. ч.:
за березень 199 925 грн. (999 625 грн. *20%/100%);
за червень 418 220 грн. (2 091100 грн. *20%/100%);
за вересень 386 737грн. (1 933 683 грн. *20%/100%);
за грудень 213 549 грн. (1 067 743 грн. *20%/100%).
Отже, оскільки податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, ФОП ОСОБА_1 не нараховувались та відповідно не сплачувались, розмір заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначено у сумі 2 006 904 грн. з урахуванням висновків судово-економічної експертизи від 23.10.2019 № 1072/19-23, 2297/19-23.
Судом також було враховано, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі №1140/2310/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення №2/23-00-13-0318 від 13.11.2017 про анулювання реєстрації (свідоцтва) платника єдиного податку - залишено без розгляду.
Податковим повідомленням-рішенням №0050531303 від 27.11.2017 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб за податковим зобов'язанням у розмірі 134 394,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 33 598,60 грн. (т.1 а.с.41, 107, 168).
Суд визнав, що висновки відповідача щодо заниження позивачем суми єдиного податку частково підтверджуються на суму 132 708,40 грн. за 2014 рік, тому податкове - повідомлення рішення №0050531303 від 27.11.2017 підлягає скасуванню в частинні нарахування позивачу єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1 686? (134 394,40 - 132 708,40) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 421,5(1 686/ 25%) грн.?????????????????????????????
Такі висновки обґрунтовано тим, що ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований в Черкаському міському управлінні юстиції 06.08.2007 року, номер запису про державну реєстрацію 369291, з 25.01.2012 ОСОБА_1 є платником єдиного податку третьої групи (т. 1 а.с.14).
Відповідно до п. 291.4. ст.291 Податкового Кодексу України суб'єкти господарювання фізичні особи - підприємці здійснюють господарську діяльність із застосуванням третьої групи єдиного податку за умови, що протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб та обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень.
Згідно пп.2 п.293.8. ст.293 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої групи, які перевищили в податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначених для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього кодексу, до 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу, відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку податку у розмірі 15 відсотків.
Відповідно до п. 167.1 ст.167 Податкового Кодексу, у разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного податкового року, в 2015 році ставка податку становить 20% суми перевищення, з урахуванням податку сплаченого за ставкою 15%.
Відповідно до п. 167.1 ст.167 Податкового Кодексу ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів нарахованих (виплачених, наданих).
З аналізу роздруківок руху коштів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 по рахунку № НОМЕР_2 ; листів ТОВ “Гала-Торг” про повернення помилково перерахованих коштів (№3 від 15.08.2014р. про повернення 600, 00 грн. та 4500,00 грн.; №4 від 23.08.2014р. про повернення 3 400,00 грн. ; № 18 від 15.10.2014р. про повернення 4 800,00 грн.); листа ЖБК “Дубово-2” № 112 від 17.10.2014 про повернення помилково перерахованих коштів у сумі 11240,00 грн.; квитанції до прибуткового касового ордеру №112 від 19.10.2014, вбачається, що обсяги доходу, отриманого позивачем у 2014 році складають 3 013 496,00 грн. ( т.2 а.с.4-250, т. 3 а.с.1-241).
Доходи, передбачені для платника податку третьої групи, ФОП ОСОБА_1 у IV кварталі 2014 року перевищено на 13 496,00 грн. (3 013 496,00 грн. -3000000 грн., де 3013 496,00 грн. - обсяг документально підтвердженого доходу ФОП ОСОБА_1 за 12 міс. 2014р., 3000000 грн. -максимальний розмір доходу платника податку 3-ої групи).
Отже, відповідно до норм п.293.8 ст.293 Податкового кодексу України, доход ФОП ОСОБА_1 у сумі 13 496,00грн. оподатковується за ставкою 15%.
Таким чином, за 2014 рік ФОП ОСОБА_1 мав нарахувати податкові зобов'язання у розмірі 152 024,40 грн., у т.ч.:
- податкове зобов'язання у сумі 150 000,00 грн. з обсягів доходу, передбаченого для платника податку третьої групи (3 000 000грн. *5%/100%, де 3 000 000 грн., граничний обсяг платника податку 3 групи, 5% ставка податку;)
- податкове зобов'язання у сумі 2 024,40 грн., з суми перевищення обсягу доходу, передбаченого для платника податку третьої групи на 13 496,00 грн.(13 496,00 грн.* 15%/100%, де 13 496,00 грн. сума перевищення граничного обсягу, 15% ставка податку).
Згідно Акту перевірки, за даними податкової декларації за 2014 рік платника єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 , платником самостійно задекларовано до сплати до бюджету 19 316 грн.
Отже, податкові зобов'язання з єдиного податку, що підлягають сплаті до бюджету за 2014 рік, ФОП ОСОБА_1 занижені на 132 708,40 грн., у т. ч.:
- заниження єдиного податку на 130 684,00 грн.(150 000,00 грн.-19 316 грн., де 150000,00 грн. розмір єдиного податку за 2014 рік, визначений за результатами дослідження, 19 316 грн. податок самостійно задекларований підприємцем);
- заниження на 2 024,40 грн. податкового зобов'язання, визначеного з суми перевищення обсягу доходу, передбаченого для платника податку третьої групи.
Дані висновки суду узгоджуються з висновками судово-економічної експертизи від 23.10.2019 № 1072/19-23, 2297/19-23.
Податкове повідомлення-рішення №0050471303 від 27.11.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 340,00 грн. судом визнано правомірним та таким, що не підлягає скасуванню з огляду на те, що позивачем не подавались податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 - 2016 роки, чим порушено п. 179.1 ст.179 та п.49.18 ст. 49 Податковий кодекс України та відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПКУ передбачено накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Такі висновки позивачем не спростовано та не надано суду доказів подання зазначених податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 - 2016 роки податковому органу.
Податковим - повідомленням рішенням №0050521303 від 27.11.2017 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4080,00 грн.
Підстави прийняття податкового рішення - порушення п. 49.2 та пп. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині неподання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість 2015- 2016 роки, відповідно до вимог п. 120.1 ст.120 ПК накладено штраф, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання у розмірі 4080,00 ( 24х170) грн.
Висновки податкового органу в цій частині не спростовано, позивачем не надано доказів подання зазначених податкових декларацій за 2015 - 2016 роки відповідачу, з огляду на що суд обґрунтовано визнав рішення відповідача №0050521303 від 27.11.2017 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Податковим - повідомленням рішенням №0050581303 від 27.11.2017 застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 340,00 грн. на підставі п.7 ч.11. ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” оскільки встановлено, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік №1505512879 позивачем подано 06.02.2015р., за 2015 рік №1604158870 - 06.02.2016р., за 2016 рік №1700038354 - 08.02.2017р.; звіти за 2015-2016 роки подано не за встановленою формою про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску для осіб, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, чим порушено вимоги п.4 ч.2 ст.6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VІ, від 08.07.2010, пункту 2 розділу III “Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.04.2015 року за № 460/26905.
Суд визнав правомірним рішення відповідача №0050581303 від 27.11.2017, оскільки позивачем не надано до суду доказів щодо подання зазначених звітів встановленої форми за 2015 - 2016 роки відповідачу.
Аналізуючи податкове повідомлення-рішення №0050551303 від 27.11.2017 про застосування штрафу в розмірі 510,00 грн., суд визнав його протиправним та скасував, посилаючись на висновки щодо відсутності доказів надсилання позивачу запиту про надання документів від 13.10.17 № 27560/23-00-13-0306, а відповідно, відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Відповідно до п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
З огляду на ненадання на вимогу суду представником відповідача доказів вручення позивачеві рекомендованим листом з відміткою про вручення запиту про надання документів від 13.10.17 № 27560/23-00-13-0306, висновок податкового органу про порушення позивачем ст.121 Податкового кодексу України обґрунтовано визнано безпідставним.
Доводи відповідача з приводу законності податкових повідомлень-рішень обґрунтовані виключно висновками акту перевірки, без врахування висновків судово-економічної експертизи, відсутності мотивів їх неврахування, а також доводів суду щодо невиконання відповідачем ухвали про витребування судом доказів, тому такі доводи відповідача колегією суддів визнаються необґрунтованими, що виключає підстави для задоволення його апеляційної скарги.
Колегія суддів, крім наведеного, звертає увагу, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих пояснень на спростування висновків суду щодо встановлених фактів порушення податкового законодавства.
Апеляційна скарга позивача ґрунтується виключно на доводах з приводу недотримання відповідачем порядку проведення перевірки, в тому числі фактичного проведення відповідачем в порушення приписів Податкового кодексу України планової невиїзної перевірки замість планової виїзної.
З даного питання колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що встановлені судом порушення не є такими, що свідчать про наявність безумовних підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.
Так, судом було проаналізовано докази вручення позивачеві наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 13.10.17 № 1692, згідно яких наказ було вручено рекомендованим листом про вручення 18.10.18 (т.1 а.с.102), та такі докази судом піддано сумніву, оскільки відповідачем на ухвалу суду від 09.12.2019 не було надано оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень адресату ФОП ОСОБА_1 з датами подання 10.11.17 та 13.10.17, копії яких були надані представником відповідача, та з аналізу яких судом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 на копії рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень адресату ФОП ОСОБА_1 від 13.10.17 (т. 1 а.с. 134) візуально не співпадає з підписами ОСОБА_1 на копії нотаріальної довіреності (т. 1 а.с. 34) та оригіналі заяви позивача (т. 4 а.с.37). Представником відповідача також не надано до суду доказів надсилання позивачу запиту про надання документів від 13.10.17 № 27560/23-00-13-0306 ( т.1 а.с.101) рекомендованим листом з відміткою про вручення. Надана до суду копія повідомлення про вручення поштового відправлення ( т.1 а.с.102), є тотожнім повідомленню про вручення поштового відправлення ( т.1 а.с.134) надано представником відповідача на підтвердження направлення позивачу наказу на перевірку. Також, представником відповідача не надано до суду доказів надання позивачем частини первинних документів до перевірки (т. 1 а. с. 1, 108).
Крім того, згідно акту перевірки, під час оформлення матеріалів перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016 року ФОП ОСОБА_1 не з'явився до Головного управління ДФС у Черкаській області, в зв'язку з чим перевірку проведено без його участі.
Суд першої інстанції критично розцінив доводи відповідача щодо пред'явлення особисто під розпис 23.10.2017 року ФОП ОСОБА_1 направлення на перевірку від 20.10.2017 №1611/23-00-13-0324, №1612/23-00-13-0324 (т.1 а.с.99, 100), з огляду на те, що на думку суду підпис від імені ОСОБА_1 на копіях зазначених направлень візуально не співпадає з підписами ОСОБА_1 на копії нотаріальної довіреності (т. 1 а.с. 34) та оригіналі заяви позивача (т. 4 а.с.37).
Також суд зазначив, що твердження про особисте вручення позивачу під підпис вказаних направлень протирічить акту перевірки, в якому зазначено, що під час оформлення матеріалів перевірки до Головного управління ДФС у Черкаській області ФОП ОСОБА_1 не з'явився.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
У відповідності до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Судом було встановлено, що акт від 10.11.17 № 469/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 , складений за результатами документальної планової виїзної перевірки, містить інформацію про те, що перевірка проведена в приміщенні контролюючого органу, що протирічить приписам підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Однак, в той же час суд визнав належними та допустимими докази, що надані відповідачем, направлення та вручення позивачу акту перевірки від 10.11.17 № 469/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 , та зазначив, що позивач, отримавши акт перевірки, не оскаржив дії відповідача щодо правомірності проведення перевірки.
Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції, оскільки наведені процедурні порушення не спростовують висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в тому числі з огляду на обставини, встановлені судово-економічною експертизою від 23.10.2019 № 1072/19-23, 2297/19-23.
Колегія суддів також критично розціню посилання позивача на правові позиції, викладені у зазначених позивачем постановах Верховного суду з огляду на те, що обставини, встановлені у цих справах не є ідентичними відносно даної справи.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі №340/231/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко